Розділ 29. Обіцянка Маски (1)

Майя розплющила очі й сіпнулася, побачивши, як світяться два ока в напівтемряві.

 — Спокійно, це я, — тихо вимовив Ельдар.

Він тримав у руках край її покривала.

 — Прости, розбудив. Ти скинула покривало, я хотів укрити.

Майя розслабилася, опустивши голову на подушку. Хлопець підтягнув покривало вище і сів на сусіднє ліжко. Кароліна спала на його подушці, тільки хвіст стирчав з-під ковдри.

Горло знову звело від спраги. Протерши очі, Майя взяла скляний графин і стакан з тумбочки біля ліжка, завбачливо залишені професором Білозором.

 — Чому ти не спиш?  — відставила осушений стакан Майя. — Тобі теж потрібно відпочивати.

 — Коли я жив в лісі, мені доводилося і по три дні обходитися без сну. Так що я звик.

 — Але ми зараз не в лісі.

 — Так, в лісі мене ні разу не підстрілювали.

Майя хмикнула. Іронія в словах Ельдара говорила, що йому вже краще.

Канделябри на стінах пускали розпливчасті тіні від дивних та де-не-де рухливих інгредієнтів на полицях медпункту. Професор Білозір дрімав на одному з ліжок, розвернувшись до них спиною. Глухий звук потривожив кімнату. Дівчина ніяково опустила очі на живіт.

 — Ти голодна?

Майя зніяковіло кивнула. Побачивши, що Ельдар встав, вона скинула покривало і взулася. Одногрупник повідомив, що сам принесе їм поїсти, але Майї хотілося пройтися. Судячи з настінного годинника, спала вона всього пару годин, а відчувала себе напрочуд відпочилою. Навіть синці й порізи майже не боліли. Мабуть, так добре допомогло зілля  професора Білозора. Накинувши простягнуту Ельдаром накидку і сполоснувши лице, Майя вийшла за хлопцем з медпункту.

Кам'яний коридор вже очистили від моху, і тепер лише тиша трохи насторожувала.

 — Ти зрозумів, що я потенційний темний маг, коли дізнався, що я вижила після прокляття?

Хлопець кивнув. Майя тихо зітхнула. Їй варто було помітити це, ще коли дізналася про навички батька використовувати темну магію. Але вона була поглинена іншими подіями тих днів. Тепер вона, нарешті, знала правду. Відповідь на запитання, що мучило її стільки років, отримано. Але з цим отримана й інша проблема: якщо Верховний Ковен зрозуміє, що вона потенційний темний маг, їй доведеться служити їм. А якщо відмовить — що вони їй зроблять?  Нашийник надінуть, як на Ельдара?

Вони підійшли до сходів, що вели у сад на даху. Увагу Майї привернуло щось біля рогу напроти. Вона придивилася і насторожилася. На підлозі лежала розчавлена ​​виноградина фейрі. Ось тільки Майя пам'ятала, що розсипала виноград зовсім не у цих сходів.

 — Що таке?  — помітив її вираження одногрупник.

 — Слухай, Ельдаре, а Хрип-Костолом зараз з іншими найманцями?

Ельдар задумався. Наскільки Майя пам'ятала, його залишили без тями лежати в холі. І більше він не попадався їй на очі.

 — Я не бачив його потім, — сказав Ельдар.

Майя подивилась в коридор, біля входу якого лежала розчавлена ​​виноградина. Коридор вів до холу, де були двері Джерела. Дівчина спішно пішла туди.

 — Що відбувається?  — пішов за нею Ельдар.

 — Я не впевнена, але хочу перевірити, — тихо сказала Майя. — У Джерела стоїть охорона?

 — Так, там же замкнені всі найманці.

Вони вийшли в хол. Високі двері в округлої стіни стояли зачинені. А нікого з вартових. Майя хотіла податися до дверей, та Ельдар схопив її за плече і відтягнув.

 — Що таке?  — глянула на нього Майя.

 — Пахне кров'ю.

 — Так, там же поранені найманці.

Ельдар примружився.

 — Пахне свіжою кров'ю.

Він обережно підійшов до дверей і потягнувся до ручки. Двері виявилися незамкнені. Відкривши їх, Ельдар застиг, розширивши очі. Майя заглянула через його плече. Крик ледь не зірвався з її губ.

Найманці лежали навколо кришталевої колони променеподібними рядами. Потоки крові з-під тіл плавно стікали до східців Джерела й усмоктувалися під камінь, як в губку, від чого символи на ступенях розжарилися до червоного. Але Майя не могла відірвати погляд від колони — до неї була прив'язана дівчина.

Її груди були розпореними. Вогненно-руді локони змішалися з потоками багряної крові на атласній бежевій сукні. На її обличчі застиг спокій, немов вона в цей момент бачила приємний сон.

 — Рута ... — ледь змогла вимовити Майя.

До горла підійшла нудота. Вона прикрила рот і позадкувала. Ельдар продовжував стояти й напружено дивитися на мертву дівчину. Потім він здригнувся, став у бойову стійку, а його плащ покрився лускою. З-за колони вийшов Хрип-Костолом. У закривавлених руках він тримав ніж.

Ельдар зреагував миттєво – спрямував у чаклуна вітровим вихором і збив з ніг. Той влетів у стінку, видав хриплий стогін, але більше не підвівся.

 — Майя, — сказав Ельдар незвично глухим голосом, — клич Корнелія.

 ***

Аудиторія гула від розмов. Адепти заповнили всі місця. Чутно уривки суперечок й напружений шепіт. Майя не відразу помітила, як настала тиша. Голос батька висмикнув її з думок.

Дівчина подивилася на професора Семіроза за кафедрою. Він уже впевнено стояв на ногах і виглядав, як завжди, сильним і спокійним.

Від тієї ночі минуло понад тиждень. Майя повернулася в гуртожиток і двома днями пізніше отримала коробку з новою формою. У записці було всього кілька слів, написаних почерком ректора: «Майї Семироз – адептці академії Тайлогос».

Іспити перенесли, і це був перший день, коли всіх вирішили зібрати в академії для заяви. Всі знали, що загинула одна з учениць. Але деталі цієї події не розголошували, бо до цього була причетна темна магія. Навіть одногрупники Майї ледь розуміли, що сталося на консультації й чому вони прокинулися в коридорі, оточені адептами-цілителями й вартою — влада міста не хотіла підіймати паніку серед учнів і містян.

Майя слухала, як батько оголосив про трагедію, що сталася. Коли він закінчив, серед перших рядів з'явилася піднята рука. Майя впізнала потилицю Сави й напружилася.