Розділ 28. Кров від крові (2)

Коли вона розплющила очі, побачила кімнату зі світлими меблями. Тіло нило, а долоні злегка пекло. Дівчина впізнала шафи з баночками й настоянками сумнівного змісту і зрозуміла, що знаходиться в медпункті. Трохи далі стояв чоловік у білому. Він щось розбовтував в склянці.

— Майє, — покликали з боку.

Дівчина повернула голову і глянула на Ельдара, який сидів на сусідньому ліжку. Вигляд він мав неймовірно втомлений. Обличчя бліде, від чого скуйовджене волосся ще яскравіше віддавало кривавим відтінком. Кароліна сиділа біля його шиї з не менш виснаженим виглядом. Хлопець пересів на край ліжка Майї.

Майя злегка посміхнулася, радуючи, що він в порядку. Пам'ять підкинула останні події. Вона спробувала швидко сісти, але в голові запаморочилося, і вона мало не впала.

 — Все гаразд, — притримав її за плечі одногрупник. — Ти в безпеці.

 — Швидко ви прокинулися, леді Майє, — повернувся до неї декан зі склянкою в руках. — Сказав би доброго ранку, але зараз глибока ніч.

Дівчина стиснула губи й відчайдушно подивилася на чоловіка.

 — Він живий, — відповів професор на запитання, яке вона побоялася промовити.

Майя видихнула. До очей підступили сльози, але вона впоралася з почуттями. Професор простягнув їй склянку. Горло Майї дряпала спрага. Вона без питань схопила напій і стала пити великими ковтками. Червоне зілля мало смак трав і граната.

 — Тобі треба відпочити, — сказав Ельдар. — Ти втратила багато крові.

 — Що? — витерла Майя губи тильним боком долоні.

 — Ваш план спрацював, — кивнув учитель, забираючи у неї склянку. — Не знав, що ви так вмієте.

 — Про що ви? — насупилася дівчина. — Що спрацювало? Де батько?

 — Він відпочиває. Я підлатав його, так що скоро він стане на ноги. Його поранення було глибоким. Але чарівники, на наше щастя, живучі. А ваш батько і поготів. Небезпеку несла скверна. Але ви виграли для нас час, цього вистачило.

Майя здивовано повела бровами. Професор Білозір кілька секунд розглядав її через чорні окуляри. Потім він тихо вимовив:

 — Невже ви не розумієте, про що я?

Дівчина напружено дивилася на нього. Вона пам'ятала, якою невігласкою виглядала в минулий раз, коли ні слухом, ні духом не знала про магічні душі. Але зараз це її не сильно хвилювало. Вона кивнула. Професор Білозір і Ельдар перезирнулися. Це Майю насторожило.

 — Крім магічних кіл є й інші способи використовувати магічну енергію...

Майя кивнула: вона це знала.

 — На третьому курсі мого факультету адепти вчаться техніки, мета якої дозволяти чарівникові керувати за допомогою магії процесами у власному тілі. Так, наприклад, при вивиху ми можемо самі вправити собі суглоб або зміцнити пошкоджений орган за допомогою ниток мани. А ще це дозволяє передавати свою кров іншому відразу в тіло, якщо виникає необхідність...

 — Зручно, напевно... — повела краєм губ Майя, уявивши, як це повинно бути боляче: самому вправляти собі суглоб.

 — Так, це досить тонка робота. Навичка, як самі розумієте, що вимагає хірургічної точності...

Майя кивнула, хоча відчула в словах чоловіка дивні нотки.

 — А тепер у мене запитання, — стишив голос декан. — Звідки ви вмієте передавати свою кров іншим?

Дівчина здивовано кліпнула. Він вказав кивком на її руки. Глянувши на них, Майя побачила, що, крім порізів від скла долоні покривають дрібні крапочки, немов вона в руках довго стискала їжака. Деякий час Майя розглядала ці сліди. Вона смутно згадала червоні нитки, що самі виникли в її долонях.

 — Не буду говорити, що я цього не робила, — опустила вона руку. — Але це була і не зовсім я. Точніше, мені це показали.

 — Хто?

На мить Майя зніяковіла. Вона раптом зрозуміла, як це дивно буде виглядати, але вирішила говорити чесно. Зрештою, якщо її попросять повторити, чи зможе вона зробити це? Майя вказала на груди, там, де під трьома шрамами билося серце. Ельдар насупився, не зрозумівши такої відповіді. А ось професор Білозір виглядав не таким спантеличеним, як вона очікувала.

 — Зрозуміло, — якось легко прийняв він пояснення. — Вашому батькові дуже пощастило, що ваша кров така ж, як у нього. У всіх сенсах.

Майя примружилася на останні слова чоловіка. Їхнє значення потривожили її думки, але вона так і не зрозуміла, чому саме.

 — Він би з вами посперечався, дізнайся, що моєю кров'ю його замки зламували, — з іронією зауважила вона і скосила погляд до Ельдара.

Той криво посміхнувся.

 — Якби ваша кров не підійшла, це б його вбило, — зауважив професор.

 — Ви вірите мені?

 — Я спираюся на результат.

 — І ви зрозуміли, що це було?

 — Це запитання варто ставити не мені, а вашій магічній душі. Якщо хто і міг вам допомогти, то тільки вона. Як я вже сказав, вона у вас досить розвинена. Я б навіть сказав, з інтуїцією.

 — Це ясновидіння? — здивувалася Майя.

 — Інтуїція з'являється зі знанням, — злегка похитав головою професор. — У людини це досвід, який він не усвідомлює. Але в потрібний момент це допомагає йому. Магічна душа, як і тіло, має пам'ять. В процесі життя чарівника вона теж набуває досвід. У вас, якщо так можна сказати, інтуїтивна магія. По-іншому я не знаю, як це пояснити.

Майя знову подивилася на руки. Це не вперше, коли її магічна душа видавала дивні фокуси. Але з цим вона розбереться пізніше. Зараз є речі набагато важливіші. Вона запитала, що пропустила.

Ельдар розповів, що, зловивши найманців, він залишив на воротах червоні вогні. Ті відразу привернули увагу патрульних Рубінового бульвару. Вони й викликали підмогу. На метушню навіть прибігли адепти з гуртожитку. Коли Ельдар повернувся до Джерела, побачив Майю, яка тримала долоні на грудях батька. Погляд у неї був скляний, а губи блідіше крейди.

Коли Ельдар підбіг до неї, вона повністю втратила свідомість. Йому довелося відшукати з Кароліною найближчі магічні кола з монетками й зруйнувати їх, щоб послабити вплив чарівного моху. Так він розбудив професора Білозора. І той вже надав допомогу обом Семирозам.