Розділ 26. Пастка замкнулася (1)

У темряві Майя минула кілька коридорів, прямуючи в аудиторію, де повинна була проходити консультація. Магічний вогник дівчина побоювалася створювати — воно могло її видати. Тому доводилося йти в темряві, тримаючись стіни. Її рука весь час натрапляли на мерзенний прохолодний мох.

Звернувши за ріг, вона побачила лінію мерехтливого світла — прочинені двері кабінету. Наблизившись, почула хрипкий голос. Майя підібралася до дверей і через щілину побачила профіль чоловіка. Його кругле підборіддя і кривий ніс здалися дівчині знайомими. Придивившись, вона впізнала щуролова, який приставав до неї після нападу демонічних щурів. Такцце він Хрип-Костолом?

Чоловік стояв у кафедри й дивився кудись убік дошки. Майя обережно прочинила двері, щоб побачити більше, і завмерла.

Біля стіни перед дошкою на стільці сидів Ельдар із зав'язаними назад руками. Ні накидки, ні плаща, ні навіть сорочки на ньому не було. Знята була й хустка, що приховувала нашийник. З грудей його стирчала невелика стріла, покрита символами. Візерунки мигтіли, спалахуючи всередині з кожним вдихом Ельдара. Схоже, що ці руни пригнічують силу нелюда. З рани тонкою цівкою сочилася кров.

 — Ве урі, — з насолодою промовив чоловік.

Обереги на стрілі засвітилися, і рана Ельдара буквально засичала, пустивши по тілу іскорки. Вони пробиралися під шкірою, як розпечені голки, залишаючи за собою червоні сліди. Хлопець скривився, зціпивши закипілі від крові губи. А потім він закашлявся, і на губи проступила свіжа кров.

Символи погасли, хлопець розплющив очі з вертикальними зіницями. Він явно ледь тримався при тямі, але навіть так дивився на чоловіка зі злістю, навіть люттю. Так дивиться загнаний звір, коли хоче вчепитися в горлянку ворога у відчайдушному усвідомленні свого безсилля.

 — Відповідай на запитання, потворо, — скрипучим голосом заговорив Хрип-Костолом. — У тебе рубін?

 — Який рубін? — майже природно дивувався Ельдар.

Чоловік хмикнув і повторив заклинання. Стріла засяяла, а хлопець скрутився від болю. Він знову закашлявся опустив голову, втрачаючи свідомість. Чоловік підійшов, схопив хлопця за чуба і грубо закинув тому голову, заглянувши в помутнілі очі.

 — Хтось проник в підземелля. Ми знаємо, що ти в той вечір був у білявого декана. Персонал бачив, як ви виходили зі складу. Він приховав злом, але є записи, де тебе послали на відпрацювання на наступний день.

 — Ого, які пізнання, — примружився Ельдар. — Не на тих щурів тут полювали...

 — Я подарую тобі швидку смерть, якщо покажеш, де камінь, — нетерпляче сказав маг. — А якщо ні, я спущу з тебе шкуру, гидкий виплодок. І не дозволю тобі при цьому втратити свідомість ні на секунду. Я це можу зробити, повір.

Ельдар посміхнувся, оголивши закривавлені ікла:

 — Ось нехай тобі моя шкура і допомагає шукати камінь.

Щуролов роздратовано скривився і натиснув на стрілу. Ельдар видав короткий чи то рик, чи то стогін і замовк, щільно стиснувши зуби. Він терпів, витрачав всі сили, щоб не доставляти задоволення мучителю чути його крики.

 — Твої очі огидні, — сказав щуролов, розглядаючи обличчя хлопця. — Але напівкровки нині — дорогий товар. Навіть їхня частини тіла... Так, візьму-но я собі на пам'ять це моторошне око.

Він сильніше підвів голову Ельдара. У руці його промайнув ніж.

Майя шалено схопила ручку двері. Погано розуміла, що робитиме, але більше не можна чекати. Вона відчинила двері, направила на щуролова руку, сплела заклинання вогненної стрічки й полоснула нею по спині ворога. Раптом заклинання відбилося від сірого плаща.

 — Що за чорт... — відсахнувся маг.

Ельдар і Хрящ-Костолом вражено подивилися на дівчину. На обличчі хлопця відбився жах. А ось маг засяяв майже шаленою радістю:

 — О, донечка ректора!

Майя на мить скам'яніла. Вона прорахувалася. Не подумала, що плащ ворога може захищати від магії, подібно їхній формі академії.

Маг рушив до неї. Майя позадкувала. В голові промайнув новий план: виманити ворога, а потім повернутися за Ельдаром. Вона розвернулася і побігла.

 — Куди ж ти?! Адже тільки прийшла! — кинувся їй навздогін маг.

Майя мчала по темних коридорах, погано розуміючи, куди біжить. В темряві все мало інший вигляд, але тупіт за спиною гнав її вперед, не даючи часу перевести дух.

Перед звиклими до темряви очима з'явилися контури сходів. Майя побігла до них, та нога посковзнулася на злощасному моху. Дівчина розпласталася на підлозі.

Почувши кроки за рогом, вона заповзла під сходи й притихла. Хрип-Костолом з'явився в коридорі й зупинився. Він трохи потоптався на місці, а потім побіг далі.

Кроки його утихли десь в глибинах коридорів. Тепер Майя чула тільки свій скажений пульс у скронях і збите дихання. Вона змусила себе піднятися, хоча ноги від страху підкошувало. Але їй не можна втрачати час. Це шанс забрати Ельдара.

Ступаючи дуже обережно і продовжуючи прислухатися, Майя пішла до аудиторії. Оминула коридор і завернула за ріг, як раптом її руку грубо схопили та заламали за спину до гострого болю.

 — А прогулювати-то недобре... — прохрипіли у самого її вуха. Майя скрикнула і спробувала вирватися, але її грубо кинули на підлогу. Вона підвела голову і подивилася на навислого над нею мага. — Я ж обіцяв, що ми знову зустрінемося, — з хижою радістю прохрипів щуролов.

Маг запалив в руці вогник і повісив його в повітрі, немов хотів, щоб Майя побачила його тріумфальну посмішку. Дівчина відповзла, але вперлася в стінку. Тікати нікуди. Маг повільно попрямував до неї. У такому світлі вищір зробив його й так неприємне обличчя майже потворним. Як і тоді, від чоловіка несло нудотним тютюном.

 — Ні, не хвилюйся, я не вб'ю тебе, — прохрипів маг. — Ти трофей. Але так хочеться пограти з тобою...

Майя спробувала підвестися, але її ногу грубо прибили до підлоги липким заклинанням. Потім заклинання потрапило на її руки й плече, повністю притиснувши до стінки. Маг присів навпроти неї.

 — У тебе дуже гарні пальчики. Жіночі пальчики моя пристрасть, знаєш, — ласкаво і глузливо водночас заговорив Хрип-Костолом. — Я люблю їх цілувати, я люблю їх ламати, — пробурмотів він, немов частівку. — Вони так приємно хрумтять, а дівиці так голосно кричать...