Розділ 25. Гість уві сні і ворог наяву (1)

Прокинулася Майя, коли за вікном вже стемніло. Вона провела рукою по ліжку, але Ельдара поруч не застала. Зате її долоні торкнулася пазуриста лапка.

— Добрий вечір, Кароліна,— злегка усміхнулася Майя парі золотистих оченят, які глянули на неї з темряви.

Дівчина підвелася і запалила світильник. Кімнату заповнило тепле світло. Годинник на стіні показав половину сьомого.

Кароліна сиділа біля подушки, а поруч лежав згорнутий папірець. Майя сіла і відкрила записку.

 «Пішов на консультацію. Скоро буду, навряд чи це надовго. Якщо зголодніла, печиво на столі, молоко в морозильній камері. Ще я зрозумів, чому старий Семироз не хоче, щоб ти займалася магією. Коли прийду, поясню».

Майя вигнула брову. Ельдар все зрозумів? Цікаво, як, якщо він знав не більше за неї?

Дівчина стала читати далі. Одногрупник писав, що, якщо вона захоче, можна прийняти душ в душових кабінах під садом. Чистий рушник Ельдар залишив на стільці. Її сукні дадуть лад, якщо в роздягальні вона покличе якогось «Гога». Він же допоможе з усім іншим. Але йому потрібно налити за це блюдце молока, з чого стало ясно, що Гога — домовик.

Відклавши записку, вона відкинула ковдру. По тілу пробігли сироти, коли вона вибралася з-під теплого укриття. Це остаточно розбудило Майю.

Вона підійшла до вікна і глянула на розмиті вогні міста, які розбавляють зимовий вечір. Цей день підняв завісу на багато речей, що вважалися їй непорушними. Любов батька колись здавалася постійною, а кохання Ельдара — недосяжним. У грудях дивно змішалися смуток й радість.

Майя озирнулася на зім'яту постіль. Напевно, їй повинно стати дуже ніяково за все, що сталося тут. Як і за те, чого не сталося.

Пошкодувала б вона? Майя не знала. Але вона згадала слова Ельдара, і вже на мало значення правильне чи неправильне. У цьому хаосі вона знайшла те, що ніколи не мала під час так званого порядку. А може, хаос і був її порядком?

Майя хмикнула на дивну думку і пішла одягати сукню. Вона налила трохи молока в чашку, взяла рушник і вирушила у сад, щоб прийняти душ. Кароліна примостилася у неї біля шиї. Ельдар, мабуть, сказав їй супроводжувати гостю. Швидше за все, так він вирішив перестрахуватися, раз в Академії засів невідомий ворог.

У роздягальні Майя побачила в кутку блюдце. Вона вилила туди принесене молоко і пішла до шафок, коли почула чавкання. Нахилене блюдце висіло в повітрі, а молоко поступово зникало. Коли посуд спорожнів, на Майю глянули два сріблястих ока.

— Добрий вечір,— привіталася Майя.

Домовики вважалися нешкідливими духами, але, як і феї, могли принести багато біди, якщо з ними поводитися нечемно.

Звернувшись в рушник, Майя поклала одяг в кошик біля домашнього духа.

— Гога, правильно,— усміхнулася вона. — Мені сказали, я можу попросити вас подбати про мої речі.

Почувся звук, немов хтось клацнув пальцями. Одяг Майї зник з кошика, як й сріблясті очі. Дівчина зрозуміла це за згоду.

Вже стоячи під потоком теплої води, Майя поверталася думками до записки Ельдара. Він заявив, що все зрозумів. Хоча що там не виявиться, навряд чи це пояснить обман батька і її приниження.

Проте з батьком поговорити доведеться. Цікаво, він все ще шукає її в місті? Їй хотілося покарати його хоча б так. Але з тим думка, що він взимку блукає підозрілими нічними вулицями, їй не подобалася.

Майя скривилася: навіть після всього пережитого їй досі не байдуже. На жаль, почуття не можна відламати й викинути, як гілку, що заважає на шляху. Від них так само важко позбутися, як важко позбутися старої, але шкідливої ​​звички.

Закутавшись в рушник, Майя вийшла з душу. Перед дзеркалом розправила вологе волосся. Звук клацання пальців змусив її обернутися. На лавочці лежала її сукня: чиста і випрасувана. Поруч інші акуратно складені речі.

— Дякую! — кивнула Майя очам, що горіли в кутку.

Тут вона помітила залишений біля сукні гребінець з витонченим метеликом, чиї тонкі крила зроблені з кольорового скла.

— Це мені?

Очі моргнули у підтвердження. Вона взяла гребінь і провела по вологому волоссю. Метелик раптом змахнув крилами, обдавши Майю приємним теплом. Розчесаний локон ліг на її плече сухим і м'яким.

— Ого,— зачудовано провела вона рукою по пасму. — Як зручно!

Домовик зник. Розчесавши волосся заговореним гребінцем, Майя швидко заплела косу. Коли вона одяглася, повернула гребінь в кошик разом з рушником і піднялася до саду.

По дорозі їй трапилися виноградні лози. Грона набряклих виноградин мали перламутрово-пурпурний колір. Це був незвичайний виноград, а той, що вирощують фейрі у своїх палацових садах під пагорбами. Якщо людина спробує плоди з цих садів, його охопить неприборканий голод. Саме про це попереджала табличка, що висіла поруч з виноградом.

Майя підійшла до ягід, зірвала декілька і сховала в кишеню. Їсти вона їх не збиралася, але от удома б засушила. Плоди фейрі можна використовувати, як інгредієнти для цілющого зілля. Та й хто знає, чи будуть в інших академіях сади з такими ж дивовижними рослинами.

Перш ніж йти до професора Білозіра, вона підійшла до поручнів і оглянула нічний замок. І все ж таки їй тут подобалося. Ні, вона навіть полюбила це місце...

Від тужливих думок відвернув рух на краю засніженого тренувального поля. Майя помітила кілька фігур, що з'явилися з-під темних смерек.

Спочатку вона подумала, що це групка адептів вирішила порушити заборону і погуляти по території замку. Постаті рухалися обережно, тримаючись переважно в тіні. Але кількість невідомих стрімко збільшилася. Майя нарахувала чотирнадцять осіб.

Вони безумовно щось вичікували, дивлячись на замок. А потім в одного в руках промайнув сигнальний вогник. І майже зразу Майя помітила таку ж відповідь з вікна замку на другому поверсі.

Майю вкололо тривожне передчуття. Вона збиралася побігти в кабінет професора Білозора, як над головою в небі утворилося коло з візерунком, схожим на величезне око.