Розділ 23. «Відрахована» (1)

Майя сиділа вся на голках. Ще вранці відчула, як скаче серце, а живіт стискає холодна долоня. Адже сьогодні вона має пройти справжній магічний іспит!

 — Це тобі не шкільне занудство, — шепнула Майя, поки спостерігала за Вівіаном, який ефектно обертав в руках вогняне ласо.

 — А в школах занудні іспити? — запитав Стефан.

 — Ну так, — повернулася до нього дівчина. — А, ти ж у школу не ходив.

Майя згадала, як її одногрупник розгубився, коли вони вперше прийшли до їдальні.

 — Я завжди думав, що в школах весело, — поділився хлопець. — Діти зазвичай звідти вибігають такими радісними.

 — «Вибігають» тут ключове слово, — посміхнулася Майя.

 — А тобі було нудно в школі?

Майя напружено повела губами — про свої шкільні дні вона останні місяці неохоче згадувала.

Після переїзду до тітки Емми найскладнішим стала саме нова школа. З перших днів і до останніх Майя пробула там чимось на зразок рідкісного експоната. По-перше, вона була чужинкою, яка приїхала з далекого і таємничого міста на краю королівства. А по-друге — була єдиною дитиною з магічним даром. Даром, про який там знали, але не розуміли. Якщо і було місце на землі, де магію уникали, як могли, то це виявився район, в якому проживала тітка Емма.

Майя добре пам'ятала перші дні, коли однокашники обходили її стороною і відкрито уникали її погляду. А якщо траплялося щось дивне або у когось щось пропадало, то першим ділом підозрювали її. Адже хто знає, яку силу чужоземна відьма привела за собою з земель, де в болотах оживають потопельники, а в повний місяць на пагорбах поїдають немовлят. А ще Майя добре пам'ятала, як часто після школи стояла під покровом дерев і спостерігала за учнями, які розважалися у шкільному подвір'ї. Вони стрибали на скакалках, грали в класики, бігали й сміялися. Але варто було Майї зібратися з духом і підійти до них, як всі зупинялися і напружено переглядалися. І Майя розуміла, що їй краще піти.

Так до самого випуску у неї не було в школі друзів. Тільки знайомі для якихось загальних справ. Її ніхто не ображав, але й зближуватися з нею ніхто не ризикував. Для місцевих вона була як чорна кішка. Ніхто не знав чому, але всі побоювалися перетинати їй дорогу. Може, тому, попри всі заборони й покарання, вона поринала в книги про магію. Вони заповнювали порожнечу всередині. Доводили, що вона не зайва в цьому світі.

На плече лягла прохолодна долоня і висмикнула дівчину з безодні минулого. Майя здригнулась, перед нею знову з'явилася арена, Стефан по сусідству і безліч глядачів. Ян показував водний коридор. Майя повернулася, до неї схилився професор Лан.

— Ви так скоро плаття помнете, — зауважив учитель, глянувши на коліна Майї.

Її долоні міцно стискали оксамитову тканину смальтового кольору. Дівчина зойкнула і почала розправляти складки спідниці.

 — Замислилась трохи, — якомога безтурботніше сказала вона.

Професор Лан співчутливо кивнув. Він був так близько, що Майя розгледіла бахрому його довгих вій і очі кольору весняної трави. І ту легку посмішку на тонких губах, з якою чоловік зазвичай вів свої уроки. Майя вже мала б звикнути до нього, але кожен раз розглядала його як образ, народжений швидше солодким сном, ніж реальністю.

 — Ви виконали велику роботу, — сказав учитель, і Майї трохи стало соромно, що вона знову на мить випала і замилувалася ним. — Упевнений, Юта б вами пишалася.

Майя здивовано глянула на вчителя. Вона й забула, що він знав її маму.

 — Напевно, — зніяковіло кивнула вона.

Дійсно, цікаво, що б мама зараз їй сказала? Майя так і не встигла зрозуміти, чи подобалася мамі, що дочка мріє стати професійною чарівницею.

 — А звідки ви знаєте... — хотіла запитати Майя, але професор Лан вже підіймався до верхніх рядів.

 — Ви з ним давні знайомі?

Майя повернулася до Стефана.

 — Ні. А чому ти так вирішив?

 — Не знаю, здалося. Він побачив, що ти переживаєш і спустився з верхнього ряду, щоб тебе підбадьорити. Ось і подумав, що ви давно знайомі.

Майя задумалася і хотіла відповісти, але увагу одногрупника вже поглинуло те, що відбувається в центрі зали. Майя теж повернулася до арени. Там Ельдар скинув руки, і з його долонь зірвався сизий туман, який раптом перетворився в три білих коні з довгими примарними гривами. Вони понеслися навколо хлопця.

Стук їхніх копит заповнив зал. Там, де вони ступали, від кам'яної підлоги розліталися, наче феєрверк, сріблясті іскри. Глядачі схвально зашепотіли. Мадам Пуфа теж задоволено примружилася і позначила щось в журналі.

Ельдар схилив голову на знак подяки за увагу комісії.

Коли прозвучало її ім'я, Майя піднялася, поправила нові рукавички й пішла до столу з квитками. Колінки її пробило легке тремтіння. І дівчина зайвий раз пораділа, що одягла саме плаття.

Зі столу перед мадам Пуфою взяла квиток. Краєм ока стежила за батьком, який вперше з початку іспиту звернув на неї увагу.

Складений навпіл аркуш скріплювався восковою печаткою. Майя зірвала її. Розкривши лист, побачила, як злетів з паперу невеликий сніговий вихор, що звернувся у снігового яструба. Образ розтанув, і Майя повернула лист на стіл.

Завдання зрозуміле: створити сніговий вихор, перетворити його в сніжного яструба. Можна навіть декілька птахів для більшого ефекту. Найскладніше тут — це саме перехід з одного заклинання в інше. Але Майя багато виконала подібних вправ з Ельдаром, так що вона готова.

На краю арени стояла широка мідна чаша. Вода в ній трималася завжди одного рівня, з неї можна брати скільки завгодно і повертати скільки завгодно. Така ж чаша стояла і з розсипною землею і камінням. Але зараз Майї потрібна тільки вода.

Дівчина підійшла до першої чаші. Побачила в ній своє відображення: бліде дівоче обличчя з темною косою на боці. Зробив заклинання, вона затримала долоню над водною гладдю.

Майя звично звернулася до внутрішнього резерву. Раніше вона його боялася, не розуміла. Але зараз так звикла до своєї сили, що вже користувалася рефлекторно. Це чимось схоже на їзду на велосипеді: зрозумів, як тримати рівновагу, і далі головне не перестаратися на поворотах.