Розділ 22. Початок іспиту (2)

З того дня вони почали посилено готується до майбутніх іспитів. Майя з головою поринула в навчання, намагалася тримати взятий темп. Ельдар так само регулярно займався з нею, але, як зауважила Майя, все частіше просто сидів навпроти неї й читав щось у своїх конспектах. І лише деколи вносив якісь дрібні поправки.

Майя розуміла: Ельдар їй став менше допомагати, тому що у неї почало краще виходити. І це її дуже тішило. Проте разом з тим вона трохи засмучувалася, коли він відпускав її долоні й казав, що його допомога більше не потрібна.

 — До речі, знаєш, що ти другий по успішності на курсі? — запитала Майя, коли вони, зробивши перерву, сиділи на підвіконні й гризли печиво, вмочуючи його в баночку меду, яку дівчина купила вранці.

Закінчувався останній тиждень перед іспитами. І всі учні активно готувалися до вирішального ривка у цьому році.

 — Так, чув.

 — Тебе тут і так силоміць тримають. Невже і вчитися добре змушують?

 — Ні, вони сказали, щоб я вчився, не доставляючи нікому проблем, — хлопець мимоволі поправив хустку на шиї, під якою приховував ненависний нашийник. — Це головна їхня умова.

 — Тоді навіщо ти так стараєшся?

 — Положення зобов'язує, — простодушно заявив Ельдар. — Як Яхонт Червоний, я повинен відповідати імені великого предка. Не хочу ганьбити останнє, що від них залишилося.

Майя з розумінням кивнула. У неї, звичайно, настільки великих предків в роду не спостерігалося, але коли ти дочка самої важливої людини в Академії, у тебе теж з'являється обов'язок перед ім'ям.

 — Я четверта. Переді мною Кламоріс, — скривилася вона. — Перша — наша староста. Якщо добре складу іспити, закрию всі предмети на відмінно.

Дівчина задоволено усміхнулася. Те, до чого вона йшла стільки часу, ось-ось здійсниться. За останніх сім років це буде перша її значна перемога на шляху до давньої мрії. Рішення в її житті, яке вона прийняла самостійно, не підкоряючись волі інших. Майя так задумалася, що неакуратно відкусила печиво з медом. І помітила це, лише коли Ельдар витер крапельку з краю її губ.

 — Хрюшка, — посміхнувся він і злизав мед з пальця.

Майя здивовано глянула на нього. Щоки її запалали. Їй захотілося знову відчути губи Ельдара, знову потонути в ласці його рук. І їй знадобилось немало зусиль, щоб відкинути спогади. Іспити — ось головний предмет її пристрасті на весь наступний тиждень! Їй здалося, що Ельдар теж з деяким зусиллям змусив себе відвернутися від неї й поглянути у вікно.

— Через два дні перший іспит, — коли пройшов момент незручного мовчання, заговорив до неї Ельдар. — Покажи їм усім, Майє Семироз. І утри, нарешті, ніс нашому вельмишановному ректору.

Майя злегка посміхнулася. Звичайно, думка утерти батькові ніс звучала заманливо. Але ще сильніше їй хотілося побачити, хай не теплоту, але хоча б визнання в очах старшого Семироза.

 ***

Видихнувши, Майя подивилась на амфітеатр. Його заповнювали адепти старших курсів, а також гості академії.

 — Я й не знав, що буде так багато людей, — почула вона голос Стефана.

Вони обидва розгублено дивилися, як прибуває все більше глядачів.

Їм належало скласти п'ять іспитів: крім факультативних трьох предметів ще була Історія Чарогір’я й Основи Чароплетіння. Останнє є одним з найбільш важливих і складних, адже для чародія вміння плести заклинання є ключовим і найнеобхіднішим. Воно мало пройти першим. І традиційно цей іспит проходив відкрито. На нього міг прийти будь-який адепт зі старших курсів, а також будь-який інший чарівник. Все це нагадувало демонстрацію талантів. Якщо тебе помічав якийсь міський маг, він або його гільдія могли висловити бажання співпрацювати з юним чарівником. Дати йому пройти у себе літню практику тощо. Тайлогос тісно співпрацював з різними сферами діяльності Цвіточа, намагаючись заздалегідь влаштовувати більшість учнів.

На цей іспит прийшов навіть командир міської варти — пан Касс. Майя помітила його ділове обличчя з довгими вусами й моноклем у найперших рядах. З огляду на ситуацію в місті, вартовим порядку необхідні бойові маги. Говорили, що багато адептів старших курсів вже почали практику, патрулюючи вулиці Цвіточа.

 — Ну як, готові показати вищий клас? — підійшов до Майї й Стефану Тит.

Старшокурсник був у форменому плащі Академії, а на його комірі кріпилася фібула з клинком — таку носили всі учні факультету воїнів.

 — Можу дати Місяцеруб для більшого ефекту, — підморгнув він Майї.

Та тільки стримано посміхнулася — ту вежу їй ніколи не забудуть...

 — Мені поки вистачить і власних рук, — ввічливо запевнила вона.

Тит побажав їм удачі й піднявся до верхніх рядів. Майя і Стефан сіли на передніх місцях. Дівчина помітила недалеко Ельдара з Яном і Вівіаном.

За столом перед ареною зібралася вже майже вся комісія, в яку входили три декани та мадам Пуфа. Капелюх останньої був ефектніше всіх попередніх: з помпезним ліловим бантом і широкими крисами, розшитими багатими візерунками.

Тільки крісло посередині поки пустувало. Але незабаром серед адептів майнула чорна постать — ректор зайняв своє місце. Крутилася недалеко й Сава з фотоапаратом й блокнотом в руках. Помітивши Майю, вона помахала їй.

 «Чекаю сенсації!»  — прочитала по її губах дівчина.

Майя тільки видихнула й удала, що нічого не помітила.

 — Пані Майє.

Дівчина повернулася і глянула на Лісану. Та простягнула їй шкіряні рукавички. Жінка виглядала дещо напруженою, мабуть, замотався зовсім.

 — Візьміть, вам передав професор Семироз, — пояснила вона. — Ваші за пів року вже попсувалися. Використовуйте нові для іспиту.

Майя подякувала секретарці, і та швидко відійшла. Глянувши на нові рукавички, дівчина відчула, як в грудях відізвалася іскорка радості. Невже батько так хоче підтримати її на іспиті? Значить, він все-таки змирився з її вибором. Вона подивилася на ректора, але той продовжував говорити з професором Білозіром. На неї він так жодного разу не глянув.