Розділ 21. Чеканник Душ (1)

Розплющивши вранці очі, Майя кілька секунд усвідомлювала, що з нею трапилося вчора. Боялася, щоб це їй лише наснилося. Але все було правдою: його губи на її губах, його обійми, його теплий погляд. Майя заплющила очі та занурилася глибше в ковдру. Вона не знала, від чого палає більше: від щастя або сорому. Хоча ні — точно від щастя.

Відсунувши штори, Майя завмерла. Вулицю повільно засипали дрібні сніжинки. За ніч сніг присипав пухнасті смереки, застелив тонкою пеленою доріжки й газони. У світлі ліхтарів він переливався, як чарівний пилок.

Кілька секунд Майя стояла та просто спостерігала за першим снігом, а потім швидко зібралася і вийшла у двір. Кароліна, яка спала біля подушки, відкрила одне око і подивилася їй услід. На вулиці ще нікого не було. Майя пішла між деревами, залишаючи за собою ланцюжок слідів і розглядаючи, як переливається у світанкових сутінках білий покрив. У приморській столиці зими теплі, сніг випадав дуже рідко, та й то найчастіше мокрий, зовсім не такий повітряний і свіжий, як у Цвіточі. Зими в Чарогір’ї завжди несуть в собі справжню сніжну казку.

Після сніданку Майя забрала сумку, підхопила Кароліну і поспішила на навчання. Тайлогос виділявся на тлі темно-синіх гір і тепер ще більше нагадувала замок з льоду. Пройшовши ковані ворота, дівчина почула голос Люсі. Листя плюща не опало на зиму і його присипали білі хлоп'я. Як дізналася Майя, доглядачка воріт — це німфа, яка живе серед листяних рослин. До холодів вона ставала сонливою, але не менше буркотливою.

 — Швидше, скоро ворота зачиняться! — квапило обличчя адептів.

 — Доброго ранку! — засяяла Майя. — З першим снігом!

Люся сонно блимнула віями-листочками, трохи струснувши з них дрібні грудки снігу. Майя йшла і не могла перестати усміхатися. Напевно, вона зараз дуже безглуздо виглядає, але їй все одно. Вперше після приїзду сюди вона ні краплі не сумнівалася у своєму рішенні. Вона ризикнула всім, що мала до цього, щоб боротися за свою мрію. І вона буде боротися, і ніхто її не зупинить.

 «Навіть ти, батько», — майнула в голові думка, яка озвалася в грудях скимним болем.

У коридорі Кароліна сповзла по сукні дівчини й прошмигнула за ріг. Майя увійшла в клас Основ Чароплетіння. Відразу глянула на парту в першому ряді: Ельдар вже сидів там і про щось говорив з Вівіаном. Він подивився на Майю, і на його губах ковзнула зрозуміла тільки їй посмішка. Хлопець проводив її поглядом до парти. Майї залишалося сподіватися, що за її рум'янцем від морозу не буде видно, яка вона схвильована.

Як тепер вони повинні одне до одного ставитися? Як відтепер будуть проходити їхні спільні заняття? Адже після вчорашнього давати йому тримати свої руки буде ще більш ніяково. Вже не кажучи про те, як складно буде Майї зосередитися на плетінні заклинань.

Всі ці думки крутилися в її голові, поки вона вішала зимовий плащ і діставала з сумки зошит з олівцем. Стефан переглядав свій конспект з намальованими магічними колами.

З'явилася мадам Пуфа й оголосила, що урок пройде за повторами минулих заклинань. Нові вони вивчати до іспитів не будуть.

 — Вже постарайтеся мене не зганьбити, — пильно оглядала вона адептів і затримала погляд на Майї. — Результати деяких досить виросли за останні тижні, але не задирайте носа. Вас чекає ще багато роботи!

 ***

Після навчального дня Майя попрощалася зі Стефаном і хотіла вже піднятися у сад, як по шкірі пробіг мороз. Той самий мороз, який виникає, коли за тобою спостерігають. Дівчина обернулася. В кінці коридору йшли до виходу одногрупники та інші адепти. Але ніхто з них не дивився на неї.

Майя вирішила, що їй здалося, тому поспішила на дах. Зрештою, вона все ще схвильована перед зустріччю з Ельдаром наодинці. Ось, напевно, і розігралася уява.

Одногрупник чекав її під навісом класу Травознавства. Професор Хедера як завжди поралася десь в саду зі своїми «дітками». Хлопець стояв, опершись на найближчу до дверей парту. Майя відчула, як прискорився її пульс. Ох, а вона ще думала, що раніше їй було складно залишатися спокійною поруч з ним.

 — Привіт, — Майя намагалася виглядати безтурботно.

Ельдар привітався і хотів щось сказати, але раптом злегка примружився і придивився до неї. Майя, помітивши його реакцію, відразу насторожилася.

 — У мене щось на обличчі? — злякалася вона.

Невже залишилися крихти булочки з обіду?! Або, може, вона забруднила в чорнилі ніс, поки писала лекцію на Рунології? А раптом, і це буде найгірше, на її лобі за день вискочив прищ?!

Майя спішно почала відкривати сумку, щоб дістати дзеркальце.

 — Ні, все добре, — посміхнувся Ельдар, спостерігаючи за її метушнею.

Він відштовхнувся від парти й підійшов до Майї. І зробив це настільки природно і спокійно, що дівчині стало ще більш ніяково. Невже вона одна так хвилюється? А він поводиться, наче нічого й не сталося.

 — Тоді... — зам'ялася Майя, — йдемо у веж...

 — Як ти дивишся на те, щоб перекусити? — раптом перебив її Ельдар.

 — Перекусити? — здивувалася Майя. — Ну, напевно, це непогана ідея...

Одногрупник попрямував до дверей, але, не дійшовши до них, раптом різко зробив пас рукою в повітрі. Й так стрімко, що Майя ледве встежила за його рухом. Пролунало ойкання, і перед очима прямо на порожньому місці з'явилася Сава.

Старшокурсниця стояла з фотоапаратом в одній руці, другу тримала над головою, ніби щось намагаючись там знайти. Ельдар тим часом поруч стискав у долоні дзеркальний обруч. На землю від головного убору спадав тонкий серпанок як вуаль, що за пару секунд розчинився.

 — Які люди, — встав перед адепткою Ельдар. — Сомоус, ти перейшла на новий рівень нахабства?

 — Нахабство — так підло зривати з леді її прикрасу, — нітрохи не розгубилася Сава.

Вона хотіла забрати обруч, але Ельдар відвів руку.

 — Ну-ну, не поспішай, — він оглянув обруч. — Я чекаю пояснень.

 — А що пояснювати? — фиркнула адептка. — Я лише слідую своїм інстинктам.

 — Шпигувати за учнями? — зігнув брову Ельдар.