Розділ 20. Лист (2)

Через годину класи й зали Тайлогос майже спорожніли, адепти поступово покидали академію. Майя й Ельдар стояли біля вікна, вслухаючись у тишу коридору, що веде до дирекції. Нарешті, почувся звук дверей, потім клацання замка і квапливий стукіт підборів — Лісана закрила дирекцію.

Коли кроки вщухнули, Ельдар і Майя підійшли до дверей.

 — Не чекав, що ти сама захочеш обшукати кабінет ректора, — зізнався одногрупник.

 — Мені потрібно знайти один лист... До того ж раптом і ключ від нашийника все-таки тут. Ти міг щось пропустити.

 — Сумніваюся, але спиток — не збиток.

Він підніс Кароліну до замку. Та легко відчинила двері. Вони зайшли в темне приміщення приймальні. Ельдар закрив двері, і ящірка відразу їх замкнула.

 — Вчуся на помилках, — на запитальний погляд Майї пояснив Ельдар.

Вони підійшли до дверей кабінету ректора, відкрили магічний замок, а потім і звичайний. Пройшли в кімнату. Ельдар і тут замкнув за ними двері на обидва замки. Кабінет ректора в сутінках виглядав досить похмуро. Через високе вікно відкривався вид на чорні гори й сіре хмарне небо. Майя сплела заклинання вогника і підійшла до столу.

 — Стривай, — сказав Ельдар. — Він підійшов до неї й уважно подивився на стіл. — Старайся чіпати якнайменше речей. І не пересувай їх, а якщо потрібно, запам'ятай, як вони лежали.

Майя кивнула. Вона оглянула стіл, на якому панував легкий безлад. Погляд її зупинився на світлині матері в рамці. Тут же була світлина весілля її батьків. Але ніде Майя не побачила своєї фотографії. Її наче не існувало у світі батька. Придушивши неприємні думки, дівчина обережно присіла перед полицями в столі та стала їх відкривати. На самій верхній вона знайшла списаний батьківським почерком лист. Майя вийняла його і взялася читати. Як і говорила Лісана, батько повідомляв тітці Еммі про швидке повернення дочки. І тітки Еммі краще постаратися переконати племінницю про плюси її можливого шлюбу.

 — Що це? — встав позаду неї Ельдар.

 — Так... сімейні інтриги, — невесело посміхнулася Майя. — Я думала, що в листі знайду відповідь, чому батько так прагне мене повернути до тітки. Але тут нічого немає про це.

 — А хто такий Доріан Яснокрас? Чому він згаданий як твій наречений?

 — Його вибрала тітка Емма, — кисло пояснила Майя.

 — Ти не говорила, що заручена, — обійшов її Ельдар.

 — Мене не особливо запитували. Та й все це, щоб мене зайняти чим завгодно, тільки не магією.

 — Але ти ж не поїдеш до нього? — вимогливо запитав юнак.

Майя хотіла відповісти, але раптом помітила ще один лист у полиці. Це був список імен і адрес. Та увагу дівчини привернуло обведене внизу «Чеканник Душ» і знак питання.

 — Це часом не список ритуальних жертв поблизу Рубінового бульвару? — схилилася до листа Майя.

 — Не переводь тему, — насупився Ельдар.

Майя вийняла лист.

 — Це дійсно він, — сказала вона. Хлопець примружився, але обійшов її й глянув на лист. — Ти чув про «Чеканника Душ»? — запитала Майя.

Ельдар похитав головою.

 — Швидше за все, це ім'я того, кого спіймав твій батько в минулому. Пам'ятаєш, Сава говорила.

Майя кивнула. Вона переглянула інші листи на полиці, але там лежала тільки документація у справах Академії.

 — Більше нічого, — розчаровано констатувала вона. — Я, звичайно, не проти, щоб цього темного мага якнайшвидше спіймали. Але чому варта не дасть спокій батьку? Він більше не витирач. Він міг би просто їх консультувати. Навіщо вони зривають його з роботи?

 — Нічого не поробиш. Твого батька в цьому плані важко замінити.

Майя невдоволено повернулася до Ельдара:

 — Він не єдиний вправний бойовий маг в місті.

 — Тільки справа не в тому, що він бойовий маг. Сама знаєш, які чарівники потрапляють в загін витирачів... — Дівчина здивовано подивилася на хлопця. — Хм, так ти не знаєш, — зрозумів Ельдар.

 — Про що?

 — Що наш ректор — потенційний темний маг.

Майя насупилася.

 — Те, що тобі не подобається мій батько, ще не робить його темним магом, — обурилася вона. — Так, він, бува, поводиться нестерпно, — глянула вона на лист, — але це зовсім не означає...

 — Ти не знаєш, хто такі потенційні темні маги, — посміхнувся Ельдар.

Майя спантеличено подивилася на хлопця — з назви все було зрозуміло. Чи ні…

Ельдар хотів продовжити, але завмер і подивився над її головою. Майя теж озирнулася. У двері приймальні хтось вставив ключ. Ельдар і Майя завмерли, чуючи, як хтось минув приймальню. По кроках Майя впізнала батька. Вона злякано подивилася на хлопця і погасила магічне світло в долонях. Той вихопив з її рук листи, повернув їх назад на полицю і закрив ящик. Швидко озирнувся, схопив Майю за руку і потягнув. У шафі виявилося мало одягу, так що вони легко втиснулися у кутку. Ельдар зачинив за ними дверцята.

Клацання, двері кабінету відчинилися. Майя завмерла, почувши, як в кімнату увійшов ректор. Ельдар припав до щілини шафи. Майя, зрозумівши, що теж не хоче стояти й просто чекати, протиснулася під ним і також стала дивитися. Вона побачила, як батько відкрив полицю, дістав верхні листи. На одному він написав щось, напевно, дані про нову жертву. Взявши лист, написаний тітці, він склав його в троє й сховав під плащем. Аж раптом повернувся до шафи. У Майї серце впало у п'яти. Він бачить її!

Але батько пригладив скуйовджене темне волосся, і Майя зрозуміла, що він дивиться на невелике дзеркало на одній з дверцят шафи.

Він погасив світло, вийшов і зачинив за собою. Ельдар і Майя вирівнялися. Обидва тихо видихнули.

 — Виходимо? — пошепки запитала Майя.

 — Давай ще трохи почекаємо, — нервово зауважив Ельдар, дивлячись крізь щілину дверцят.

Дівчина не стала сперечатися. З укриття вона не поспішала виходити – раптом батько щось забув і ще захоче повернутися. Або побачить їх в академії разом, коли вони йтимуть по коридору. Ні, тут хоч і тісно, ​​але безумовно безпечно. Та й дихання Ельдара заспокоювало...

Думки Майї перервалися. Вона підняла очі на одногрупника і зрозуміла, що вони стоять зараз майже впритул. Він притиснув її до бічної стінки шафи й все ще тримав за руку. У цій темряві Майя майже не бачила його обличчя, але відчувала тепло від його тіла, чула дихання і навіть запах. Майї подобався його запах. Особливо коли він змішувався з його одеколоном, в якому розрізнялися нотки хвої. Вона з трепетом уловлювала їх, коли одногрупник близько підходив до неї.