Розділ 16. Підземелля (2)

Наступний день йшов досить буденно. Останнім був урок Основ Чароплетіння. На заняттях мадам Пуфи Майя вже не виглядала так безпорадно, як місяць тому. І сувора вчителька знаходила все менше приводів для насмішок. Однак це не значило, що Майя могла зітхнути спокійно. Навпаки — мадам Пуфа не давала їй спуску. Чародійка не збиралася визнавати її успіхів в голос. Але тепер стала вказувати на її помилки без шпильок і зморщеного носа. Про себе Майя це назвала негласним перемир'ям. Але на цьому занятті дівчині було досить важко зосередитися. І вона схопила декілька зауважень від мадам Пуфи, яка відразу помітила халтуру.

А все було тому, що вчорашня розмова з Лукою не виходила в Майї з голови. Дотепер вона не сильно переживала через усю цю метушню з армією тварюк, коронацією Темного Князя і Маскароном. Воно здавалося таким далеким, незрозумілим і не особливо для неї важливим. Але почувши, що навіть Верховний Ковен цікавиться цими чутками, Майя усвідомила, що приїхала до міста, де, можливо, скоро розпочнеться війна.

Під кінець уроку двері кабінету раптом прочинилися, і на порозі з'явився чоловік у чорному плащі. Всі учні відразу піднялися, вітаючи ректора.

 — Професор Семироз! — засяяла мадам Пуфа і чепурно поправила капелюха. — Який сюрприз! Ви прийшли подивитися на успіхи наших перволіток?

Чародій привітався і кивнув адептам сісти.

 — Ні, мадам Пуфа, на їхні успіхи я подивлюся під час іспиту. Не сумніваюся — ви витягнете їх до гідного рівня.

Він швидко знайшов очима Майю.

 — Я заберу у вас ненадовго одну ученицю, — повідомив він.

 — Звичайно-звичайно, — закивала мадам Пуфа і повернулася до Майї з промовистим виразом: «Чому ти все ще сидиш?»

Дівчина піднялася і під цікаві погляди принишклої групи вийшла слідом за батьком в коридор. Вона так і бачила на обличчях адептів питання: «Невже буде новий сімейний скандал?»

 — Бачу, тобі вже краще. Це добре, — сказав професор Семироз, як тільки Майя зачинила двері. І після невеликої паузи додав: — Лісана передала мені твої слова.

Дівчина сподівалася, що вираз її обличчя не сильно видав внутрішньої напруги. Але як же виявилося важко витримувати батьків погляд: темний і без будь-яких ознак почуттів. Ректор був спокійний і зібраний — як завжди.

 — Я не хочу, щоб ти ходила в обід голодна, — чарівник простягнув дівчині вчорашній чек.

Майя з невеликою затримкою прийняла його:

 — Дякую.

Вона не була до кінця впевнена, що батько все ж виконає її умову. Однак точно не очікувала, що для цього сам прийде до неї на урок. Але тут вона помітила, що плащ на чоловікові теплий, на вихід.

 — Ти йдеш у місто? — запитала Майя.

 — Так.

Дівчина зам'ялася. Чи можна їй спитати, чому він знову допомагає міській варті в полюванні на темних магів? Та й чи відповість він після її слів у тренувальній залі?

 — Ні, я йду у справах академії, — немов прочитавши її думки, повідомив чарівник. Майя недовірливо глянула на нього. Невже дійсно читає думки? — Я не читаю твої думки, — запевнив чоловік, чим не сильно й переконав дівчину. — У тебе на обличчі все написано, — пояснив він.

Майя усміхнулася. Ну так, над таким кам'яним обличчям, як у батька, їй ще працювати та працювати.

 — Я знаю про злочини, схожі на твою минулу справу, — сказала Майя. — Ви знайшли цього чорнокнижника?

 — Ні, він розумніший і обережніший, ніж його попередник, — злегка посміхнувся ректор. — Немов здогадується, що за ним пішло серйозне полювання. Тож зачаївся.

 — А що це була за справа?

Професор Семироз глянув на неї, мовляв, знаєш же, не можу розказати. Майя зітхнула, а чоловік подивився на наручний годинник:

 — Мені час, повертайся до уроку.

Майя кивнула і пішла до дверей.

 — Майє.

Дівчина відразу ж повернулася до батька.

 — Те, що ти зробила позавчора, я досі вважаю нерозсудливістю, — заявив він. Майя ледве стрималася, щоб не скорчити кислу міну. Ну так, як же без батьківського зауваження наостанок. — Але ти не кинула того хлопчика. Це був гідний вчинок.

Дівчина здивовано глянула услід батьку, який пішов по коридору. Вона так і стояла, поки той не дійшов до повороту і не розвернувся.

 — Йди на урок, — махнув ректор їй головою.

Сівши на місце, вона подумки все поверталася до слів батька. Невже похвалив? З мінімальним проявом почуттів, але дійсно похвалив!

 — Професор Семироз вам дозволив байдикувати залишок мого заняття? — вирвав її з задуми строгий голос мадам Пуфи.

 — Ні! — миттю відповіла Майя солдатським тоном і спішно стала плести заклинання.

Вона вийшла з академії майже відразу, як закінчилося заняття. Ельдар сказав, що їй не треба сьогодні йти до нього, тому що хлопець хотів позайматися уроками. Та й Майї теж слід зробити частину домашніх завдань. Адже вихідні у них можуть піти на підготовку перед походом в підземелля.

Ще здалеку дівчина побачила Луку з похідним рюкзаком, який поспішав повз ворота. Він трохи накульгував через пошкодження щиколотки. Але це не заважало йому стрімко прямувати до замку. Побачивши її, хлопчик уповільнив хід і трохи схвильовано стиснув губи.

 — Привіт, ти зі школи? — зупинилася перед ним Майя.

Лука кивнув і усміхнувся, але якось натягнуто:

 — Іду допомагати старому... Він же вічно працює допізна, а потім скаржиться на біль в спині.

 — Я ж тобі досі не подякувала, — згадала Майя. — Це, звичайно, в порівняння не піде, але давай зараз пригощу гарячим шоколадом?

Раз у неї з'явилися гроші на кишенькові витрати, то це найменше, що вона може зробити для Луки за порятунок від щурів. Але хлопчик чомусь зам'явся і ніяково глянула у бік.

 — Дякую, але я не хочу затримуватися. Може сходимо завтра?

 — А хіба завтра ми не будемо готуватися до підземелля? — трохи тихіше запитала Майя.

 — Так, звісно, — поспіхом відповів Лука. — Тоді післязавтра! Бувай! — помахав він рукою і поквапився до академії.