Розділ 15. Новий договір (3)

Майя піднялася в сад. По дорозі почула голос професора Хедери, травиця щось наспівувала — видно, з самого ранку доглядала за рослинами. Важко передати, як вчителька Травознавства раділа, коли дізналася, що її дорогоцінних «діточок» вчорашнє лихо оминуло. Можливо, навіть більше, ніж за адептів.

Майя поспішила до оранжереї, побоюючись потрапити на очі травниці. Квітка-людожер після прохання Ельдара її не чіпала. Але завжди пильно стежила за тим, як гостя швидко йде біля самої стінки.

Кругла кімната у вежі пустувала. Майя підійшла до сходів в центрі та глянула вгору.

 — Ельдаре! — покликала вона.

Але відповіддю їй була тиша. Можливо, він пішов у якихось своїх справах? Наприклад, відправився в ранковий душ. Як виявилося, на нижніх поверхах вежі знаходилися приміщення для обслуговування саду. І там же був цілий сантехнічний вузол з душовими та іншими зручними речами, щоб після роботи в саду учні могли помитися і привести себе до ладу. Стосовно Ельдара, то він використовував їх на правах мешканця.

 — Ельдаре! — ще раз покликала Майя.

До неї зверху виглянула зелена мордочка Кароліни. Дівчина привіталася.

 — Твій господар тут?

Ящірка на це тільки махнула головкою, мовляв, підіймайся. Опинившись на невеликому круглому майданчику з двома дверима, Майя підійшла до прочинених. Вона вперше прийшла сюди. Ельдар ніколи не водив її нагору, де жив. Майя заглянула в напівкруглу кімнату, в ній панувала напівтемрява. Кам'яні стіни ближче до невисокої стелі переходили у дах. Біля стіни стояла стара, прикрашена різьбленням тумба, висіли полиці з книгами. Далі — столик зі скатертиною, де розшито магічне коло схоже на те, що Майя бачила у професора Білозора.

Біля вікна в просвіті між шторами поблискував срібний дзвіночок. Майя помітила, як на самих шторах шпильками закріплене осіннє листя клена і дуба. Було навіть кілька шишок. На всіх них виведені символи. Що вони означали, дівчина не зрозуміла. Тому припустила, що вони не належать людям.

Майя зайшла в кімнату. Кароліна підповзла до ліжка, яке дівчина побачила, причинивши за собою двері. У її узголов'я висів ловець снів і такі ж, як на шторах, листя з символами. Навколо ліжка невеликий безлад з книг, сувоїв, газет і схожих дрібниць. Улюблений плащ Ельдара вона помітила на вішалці біля ліжка. Сам хлопець спав, відтягнувши покривало до грудей. Майя відчула себе ніяково від виду його частково оголеного тіла.

Кароліна заскочила на край покривала, швидко підповзла до подушки й кивнула голівкою дівчині, кличучи підійти. Майя поклала на стілець накидку та обережно наблизилася до ліжка. Вона хотіла тихо покликати одногрупника, але забарилася, побачивши його спляче обличчя. Зараз Ельдар виглядав напрочуд беззахисно. Погляд дівчини зачепився за нашийник. Вона вкрай рідко бачила Ельдара без шийної хустки. Він завжди ретельно приховував свій «аксесуар». Знімав хустку, напевно, тільки коли мився і лягав спати.

Майя трохи схилилася, щоб розгледіти замок з магічним колом. Їй скоро доведеться шукати від нього ключ. Замочок виглядав досить невинно — і не подумаєш, що він утримує від втечі справжнього даймона.

— Підглядаєш?

Ельдар відрив очі, і Майя різко вирівнялася.

 — Ні, зовсім ні! — відрубала вона. — Тобто, я просто не хотіла тебе будити!

Вона відступила, подумки картаючи себе за невтриману цікавість. Що Ельдар тепер подумає? Він застав її прямо над своїм ліжком!

Хлопець повільно сів, поставивши босі ноги на підлогу.

 — Я кликала тебе, — вирішила прояснити Майя, поки відчувала, як щоки зрадницьки зашарілися. Добре, в кімнаті напівтемрява.

Ельдар кивнув, мовляв, знаю.

 — Ти чув? То чому не відгукнувся?

 — Вирішив почекати.

 — Що почекати? — зачепило Майю, що її навмисно ігнорували.

Ельдар якось дивно глянув на неї та посміхнувся:

 — Поки сніданок сам до мене прийде.

Очі хлопця блиснули, і зіниці почали витягуватися. Під посмішкою проступили ікла. Майя здивовано стежила за змінами. А розпізнавши натяк, напружено хмикнула:

 — Жартуєш…

 — Перевіримо? — запропонував Ельдар. Він раптом схопив її за руку і потягнув на себе. Все сталося так швидко, що схаменулася Майя, коли хлопець посадив її поруч на ліжко й обхопив за плечі. — Річ у тім, — почула вона насмішкуватий шепіт у самого вуха, — що зазвичай вранці я по-звірячому голодний.

Майя від страху завмерла, відчувши теплий подих на шиї. В наступну мить клацнули зуби, змусивши її заплющити очі.

Світ немов завмер. Майя тільки відчувала, як серце готове вискочити з грудей. Чуючи його швидкий пульс, вона зрозуміла, що це не світ завмер, а Ельдар. Раптом її плечі відпустили. Майя розплющила очі та здивовано глянула на одногрупника. Той тепер дивився кудись убік.

 — Не роби таке здивоване обличчя, — хмикнув хлопець. — Забула? Я ж підступний напівкровка, якому немає довіри.

І тут Майя все зрозуміла: Ельдар розіграв її у відплату за вчорашні підозри. Дівчина різко підскочила з ліжка і хотіла вліпити жартівнику праведний запотиличник. Але побачивши його вираз, зупинилася. Ельдар повернув собі людський погляд, але від чогось вперто не дивився на неї. Він вставав з ліжка, і дівчина спішно відвернулася. Згадала, що все-таки ще незаміжня леді, і витріщатися на хлопців у спідній білизні не годиться. Почекавши трохи, вона обережно зиркнула на Ельдара. Той, на щастя, вже одягнув штани та з речами в руках попрямував до дверей.

 — Я швидко в душ, — кинув Ельдар, так і не подивившись на Майю.

Їй могло, звичайно, здатися, але Ельдар ніби втік від неї, як кіт, який нашкодив.

 — Він завжди вранці такий? — повернулась Майя до Кароліни.

Ящірка моргнула, спантеличена поведінкою господаря не менше. Дівчина пішла до вікна і розсунула штори. Не хотіла сидіти у темряві. Вікно виходило на гори, вершини яких покривав легкий ранковий серпанок.

Сівши на стілець біля столу зі скатертиною, Майя мимоволі згадала тепло на шиї від дихання хлопця. Було лоскотно. Соромно зізнатися, але їй сподобалося...