Розділ 13. Сіра пастка (3)

Вони зірвалися уперед. Хлопчисько понісся по стіні академії так легко, немов біг по рівній галявині. Та ще примудрявся сміятися, перескакуючи через вікна. Майя мовчала, поки думала, що це все безумство. І вона божевільна, раз погодилася на таке.

Лука скочив у відкрите вікно і по стінці коридору понісся над зграєю щурів. Майя молилася, щоб хлопчик не спіткнувся об якийсь карниз або картину. Малий спустився на перший поверх. Вони проскочили хол, а потім прорвалися в їдальню. І все це по стінах...

 — Куди ми? — запитала Майя.

 — На кухню. Швидше за все, королева там, на складі з їжею.

Майя оцінила здогадку хлопчака. Він і справді тямущий.

 — Може, ти дійсно переможеш їхню королеву, — визнала вона.

Лука повернувся до неї та усміхнувся.

 — Попереду! — крикнула дівчина, побачивши канделябр.

Та було запізно. Зачепившись ногою, Лука не встиг поставити другу, і гравітація хвацько направила обох додолу.

Майя обережно підвелася. Вона встигла закрити голову руками — все ж тренування з пані Роксан поліпшили реакцію. Поруч зі стогоном поворушився Лука. Слава Небесам, він теж живий.

Майя озирнулася. Їх врятувало те, що вони мчали не під височенною стелею. Та й щурів під стінами не було, ті всі біля прилавка крутилися. А ось чобіт, що застряг високо на канделябрі, обіцяв проблеми.

Лука спробував піднятися, та ахнув і сів назад на підлогу. Він вражено подивився на босу ногу.

 — Ні, не зараз... — тихо прошепотів він.

Майя підскочила до нього.

 — Що таке? Поранився?

Лука стиснув губи та похитав головою. Він ще раз спробував встати, але зі стогоном звалився назад.

 — Дай подивитися, — хотіла засукати штанину Майя, але Лука відбив її руки.

 — Зі мною все добре, я можу бігти!

 — Якщо це перелом, далеко не побіжиш, — строго зауважила Майя.

Лука на очах зблід до кольору крейди, вперто стиснув губи.

 — Ні... Ні, я не можу відступити, — процідив він.

 — Зараз не час вередувати! — почала злитися Майя. — Дай ногу!

Хлопчик надувся, невдоволено забуркотів, але вже не заважав Майї засучувати штанину. Він напружився,, видно, відчувши біль, поки дівчина оглядала його. Особливих медичних знань Майя ще не мала. Але вона відразу помітила опухлу кісточку. Далі бігти хлопчик вже не зможе. Вона зняла тонкий шарф і перемотати ногу, зафіксувавши її положення.

 — Позаду, — тривожно сказав Лука.

Майя повернулася. Одноокі щури, обібравши прилавок, вже мчали до нової закуски.

 — Ліземо на стіл, — підскочила Майя.

Вона допомогла Луці встати та піднятися на найближчий до стіни стіл. Перекинувши лавки поруч, Майя і сама залізла до хлопчика. Щури оточили їх і намагалися залізти по закругленим ніжкам. Однак лаковані меблі затримувала їхній наступ. Лука дістав з рюкзака щось, подібне святковій хлопавці. Направив на щурів і потягнув мотузку: пролунав ляскіт зі спалахом — і помаранчевий дим оточив їх.

 — Порошок з горобини, — посміхнувся він.

Частина щурів попадала без духу та одразу стала їжею для інших. Майя пораділа, що дим частково приховав огидне видовище. Тепер у неї був час сплести заклинання. Сили до неї, хай не сповна, але повернулися, і вона вже могла виводити магічне коло. Почувши її бажання, зсередини стало підійматися знайоме відчуття — сила, яку Майя так старалася стримати. Через порвану рукавичку трохи сочилася кров, але дівчина майже не помічала біль.

Лука все продовжував відстрілюватися хлопавками, коли Майя активувала коло. Вогненні стрічки, у яких полум'я чомусь стало зеленим, з люттю захльостали по щурах-демонах. Але заклинання протрималося недовго. І Майя опустила онімівши від напруги руки. Вона все ж була занадто виснажена.

Раптом сіра маса знизу відповзла від столу. Щури встали навколо, завмерши на двох лапках, і просто стежили за ними.

 — Чого вони чекають? — не розуміла Майя, з чого раптом зграя показала таку організованість.

 — Ми здобич не для них, — пробурмотів Лука. — Скоро з'явиться королева. Схоже, ми тепер королівська закуска.

 — О, так нас підвищили, — нервово хмикнула Майя.

З боку прилавків щось рухалося. Незабаром дівчина побачила, як щури розступаються перед більшою істотою. Дівчина припускала, що у королеви гризунів буде корона, як у Кароліни. Однак ніякої корони та не мала. Зате носила цілих три голови, одноокий погляд яких втричі голодно дивився на юних чарівників, принишклих на столі.

 — Керувати цілою зграєю важко, — пробурмотів Лука, — тому у неї три голови. Також три голови дуже зручні, якщо на неї намагаються напасти ззаду. Її важко застати зненацька.

 — І як з такою битися? — напружено стежила Майя, як триголова королева направляється до столу з готовим блюдом в особі їхніх персон.

 — Нехай підійде ближче, і тоді я дам по ній хлопавкою, — тихо прошепотів хлопчик.

 — А сенс? Крім неї тут їх тисячі.

 — Без неї вони будуть розгублені. Ми дістанемо чобіт і втечемо, — він поворушив ногою. — Правда, тепер доведеться тобі бігти.

Майя кивнула і зраділа промінцю надії. У них є шанс врятуватися!

Хлопчик засунув руку в рюкзак і почав там возитися. І раптом здивовано глянув на свою долоню, що висунулася з іншого боку. Обидва втупилися на прогризену дірку на дні рюкзака. Майя і Лука переглянулися, відразу згадавши щура на терасі.

 — Скажи, що це не всі твої запаси, і десь в кишені ти приховав козир, — благала Майя.

Лука ще дужче зблід. Та показав їй розкладний ножик на ланцюжку.

 — Дуже добре, вона почистить їм зуби, коли закінчить з нами, — буркнула Майя.

Вони розвернулися до королеви, що вже майже доповзла до них. Вона зупинилася за кілька кроків і почала принюхуватися. Три рожевих носи заворушилися. Схоже, закуска її влаштувала, тому що потім вона показала три вищири гострих зубів. Пролунав войовничий писк.

Почувся хрускіт. Лука і Майя простежили за звуком і побачили, як кілька щурів гризуть ніжки столу. Довго чекати не довелося. Пролунав хрускіт, і стіл покосився. Перші щури почали заскакувати на його поверхню. Майя пригорнула до себе Луку і прикрила його накидкою. Її форма була в жалюгідному стані, але все ж краще, ніж нічого.