Розділ 13. Сіра пастка (2)

Уроки Магічних Речей і Артефактів, що проводяться професором Чубом, встигли стати улюбленими у Майї. Заняття проходили в кабінеті, чимось схожому на клас мадам Пуфи: парти розташовувалися амфітеатром. В скляних вітринах уздовж стін виставлені легендарні магічні предмети, на зразок окулярів-швидкочитачів або улюблене у темних відьом дзеркало для шпигування. Була навіть стара добра чарівна паличка — нині не такий популярний атрибут у чарівників, які тепер використовують рукавички.

Майя хотіла вже зайняти своє місце, коли староста повідомила, що її викликають до дирекції. Дівчина знову насторожилася. Невже професор Білозір таки розповів все батькові?

Залишивши речі, Майя попрямувала до центрального корпусу. По дорозі вона заскочила в дамську кімнату, щоб привести думки в порядок. Раз її все-таки чекає допит, потрібно зібратися і подумати, як викручуватися.

 «Аби зіллям правди знову не напоїли», — напружено подумала Майя, поки обполіскувала над раковиною обличчя.

Розплющив очі, завмерла: за нею слідкував товстий одноокий щур. Розміром з велике кошеня, він сидів на умивальнику і зацікавлено принюхувався до адептки. Майя моргнула. Моргнув і щур.

Дівчина закричала. Тварина відповіла писком. Майя різко відскочила і впала. Щур зістрибнув, наїжачився і підбіг до кабінок. Простеживши за ним, Майя мало не зайшлася новим вереском.

Щури стрімко виповзали з кабінок, накриваючи підлогу сірою писклявою масою. Найшвидші одноокі щури вже підповзли до краю накидки Майї. Хотіли було вчепитися в тканину, але з писком відскочили. Їх витягнуті морди задимилися. Майя від їх вереску прийшла до тями. Та зрозуміла — перед нею демони. Вона підскочила і хотіла кинутися до дверей. Але шлях їй вже перегородила сіра маса. Дівчина позадкувала, заскочила на підвіконня і притулилася до вітражного вікна, підібгавши ноги.

Вона з жахом спостерігала, як потік щурів вивалюється в коридор. Деякі помітили Майю і намагалися дістатися до неї по стіні. На щастя, їх пазуристі лапи зісковзували з гладкої плитки. Але от коли вони додумалися залазити одне на одного, Майя зрозуміла, що її не облишать.

Ледь стримуючи паніку, вона тремтячими руками натягнула рукавички та встала на підвіконня. Думки плуталися, серце стрибало загнаним звіром. Майя намагалася заспокоїтися, але вереск і скрегіт лапок заважав думати. Глянувши на сотні однооких гризунів, дівчина прикинула, яким заклинанням пробити собі дорогу. Згадавши потрібні руни, створила магічне коло. Про себе подякувала Ельдару, який змушував її наосліп плести десятки разів одні й ті ж візерунки. Та активувати закляття не поспішала. Вона дивилася, як стрімко прибуває потік щурів і не могла змусити себе спуститися до них. А вони майже добралися до підвіконня, деякі вже пробували хапнути дівчину за черевики, але та відкидала їх додолу.

Чекати більше часу не було. Майя подумки звернулася до Небес і активувала магічне коло. Вогненні стрічки розгорнулися з її долонь і захльостали по сірій масі. Щури корчилися, звивалися і відстрибували. Майя скочила на вільний шматочок підлоги. Продовжуючи захищати себе вогняними стрічками, спробувала пробитися до виходу. Накидка захищала її від особливо спритних демонів, які встигали проскочити мимо стрічок. Тепер Майя вже дякувала батьку, який подбав про безпеку своїх адептів.

У коридорі підлогу вже повністю покрила сіра жива маса: тисячі щурів заполонили все навкруги. Майя попрямувала до кабінету батька. Якщо вдасться зустрітися з ним, вона врятована!

Крім писку замок наповнювали крики. Краєм ока Майя бачила адептів, які пробиралися по коридорах. Як і вона, вони відбивалися заклинаннями. Досвідченіші спалювали нападників масштабними атаками. Запахло паленою шерстю і плоттю. У вікно дівчина побачила, як у внутрішньому дворі старші адепти об'єдналися в групи. Очевидно, з бойового факультету, так що швидко сформували оборону і знищували сірих демонів магічною зброєю.

Долоню пронизав різкий біль. Майя скрикнула і побачила, що на лівій руці завис щур. Казна-як демон стрибнув так високо. Гострі зуби пройшли через рукавичку і боляче вп'ялися в шкіру. Дівчина відчайдушно замахала рукою, намагаючись струсити тварюку. Вона стукнула демона об стінку. Гризун хрипнув, розтиснув пащу і зі скляними очима звалився. Решта щурів накинулися на свого родича. До горла Майї підступила нудота, коли вона побачила, як розривається на сотні частин сіре тільце.

 «Це чекає і мене», — скував тіло холодний жах.

Вона притулилася до стіни, намагаючись утримувати вогняні стрічки. Тільки сили зрадницьки закінчувалися. Руки вже горіли від напруги. Майя відчайдушно відбивалася від сотні голодних пащ. А щури немов збожеволіли та поїдали своїх полеглих побратимів. І ще відчайдушніше бажали дістатися до великої здобичі.

По щоках потекли сльози.

Не так! Вона не хотіла тут померти! Бути розірваної живцем. Дівчина ковтала сльози та ледь утримувала заклинання. Стрічки сповільнилися і вже не встигали відбивати натиск тварюк. Поступово одна за одною вогняні смуги гасли. І коли зникла остання, Майя спішно натягнула на голову капюшон і закрила обличчя руками. Вона намагалася придумати, що ще можна використовувати. Але не мала часу плести нове заклинання. Щури шалено пробивалися до неї через накидку, навалювалися всі разом, повзли по опалених тілах загиблих.

 «Батько! Ельдар! Хоч хто-небудь!»  — подумки волала Майя, з останніх сил скидаючи щурів.

Майя чула, як тріщить під натиском демонів тканина. Щури вже дісталися до грудей і зовсім скоро доберуться до шиї.

З різким ляскотом все навколо покрилося помаранчевим димом. Щури поруч одночасно задимилися, заверещали та стали звалюватися з дівчини одна за одною. Майя відчула, як хтось схопив її за зап'ястя і потягнув.

 — Давай, швидше біжимо!

Майя не бачила через дим обличчя, але голос впізнала відразу.

 — Ти ж ... — видихнула вона.

В диму проступила невисока фігура. Майя відчула, як її руку закинули на чиюсь спину та обняли за талію.