Розділ 13. Сіра пастка (1)

Зранку в їдальні вона отримала порцію яєчні, капустяного салату, скибки хліба з сиром і чашку кави. Каву, до речі, тут готували відмінну, Майя в неї закохалася з першого ковтка. Поки снідала, думала про вчорашні події. Після вечері у професора Білозора вона, як і очікувала, швидко заснула. Навіть до ладу позайматися не змогла. Занадто складно було після всього пережитого повернути собі навчальний настрій.

Вона ще зранку думала про вчителя і злилася. З самого початку її навчання саме професор Білозір був тим, хто час від часу підтримував її якимись добродушними жартами або порадами. Вона вірила йому. А той взяв і так легко зловжив цим. Тому, крім злості було ще до болю прикро. Навіщо він все це влаштував? Через Ельдара?

Мабуть, професор Білозір тепер все доповість батькові. Єдине тішило: вона примудрилася змовчати про угоду з одногрупником.

Кароліна визирнула з-під коміра і зацікавлено подивилася на недоїдену яєчню. Майя взяла серветку і відрізала шматок, ще додавши капусти. Тваринка вдячно потерлася голівкою об її шию, сповзла по руці на стіл і з апетитом взялася за трапезу. Майя прикривала її рукою, щоб ніхто не побачив. Взагалі, дівчина думала, що ящірки харчуються жучками та іншою живністю, поки одного разу не побачила, як Ельдар годував хвостату шоколадом. На її запитання хлопець пояснив, що Кароліна не звичайна рептилія, а належить до лісових духів. І вона дуже любить шоколад.

Після сніданку Майя повернулася в кімнату за накидкою і сумкою. В холі, як зазвичай, натрапила на допитливий погляд мадам Ігас. Доглядачка гуртожитку втупила в неї пильний погляд, невдоволено стиснувши широкі яскраво нафарбовані губи — її звичайна реакція на більшість молодих чарівниць, які чимось не вгодили їй.

Майя прискорила крок, але біля самих дверей раптом почула різкий наказ:

— Стояти!

Майя завмерла, сумно глянула на двері, до яких залишалася пара кроків, і пішла до доглядачки, що чекала її біля дошки зі зведенням правил. Тут Кароліна на її грудях ворухнулася, видно, вирішивши подивитися, що сталося. Але Майя притиснула ту під накидкою: заводити тварин в гуртожитку строго заборонено.

— Щось пізно ви вчора повернулися, — зауважила жінка.

— До призначеного часу встигла.

— Ледве встигли, — уточнила мадам Ігас. — Нагадую: за порушенням слідує обов'язкове відпрацювання.

У Майї від слова «відпрацювання» в животі похололо. Вона відразу згадала тих нещасних, які таки наважилися порушити правила і потрапили під тимчасовий полон мадам Ігас. Бідолахи й двори вимітали, і клумби копали, і ступені драїли. А якщо доглядачці не подобався результат, все переробляли.

— Я пам'ятаю, — видавила Майя і поспішила до виходу.

— Стояти!

Дівчина зупинилася і з побоюванням повернулася до жінки. Невже та побачила, як Майя притримує на грудях Кароліну?

Але мадам Ігас простягнула їй конверт:

— Прийшло вранці.

Майя з вдячністю прийняла конверт і поспішила в Академію. По дорозі вона прочитала ім'я відправника і напружено посміхнулася. Лист від тітки Емми вона вже давно чекала. Правда, і з надією, і з побоюванням. Тому прочитання відклала до більш зручного моменту.

З трамвайної зупинки неподалік від Академії поспішали на роботу містяни. Потік людей кинувся по бульвару. Майя пробиралася крізь натовп, спритно петляючи між перехожих. Раптом її сильно штовхнули в бік. Вона похитнулася, але хтось її підтримав під руку.

 — Батько? — підняла очі Майя.

Професор Семироз, одягнений в темний плащ з хутряним коміром, як завжди мав діловий вигляд. Він повів дочку вперед. Майя здивувалася, як люди раптом розступалися перед чарівником. І це без всякої магії.

 — Необачно пробиратися самій через таку юрбу, — зауважив ректор, вивівши дочку до воріт.

Майя насупилася на чергове зауваження. Та обурення швидко відійшло на задній план, коли вона помітила професора Білозора, який йшов слідом за ними. Стало трохи страшно. Невже її перехопили перед академією для допиту?

Утрьох вони пройшли ворота. Обличчя Люсі радісно привітало чоловіків і продовжило квапити адептів, погрожуючи ось-ось закрити стулки. Майя напружено йшла поруч з батьком, все чекаючи його ходу. Але той мовчав. Тільки професор Білозір говорив про щось неважливе, як от прогноз щодо дощів і щось про ремонт бар'єра навколо міста.

У холі батько раптом зупинився і підняв накидку дівчини. У Майї серце пропустило удар. Батько знає про Кароліну! Але ящірка, на щастя, встигла прошмигнути під її руку і застигнути на її спині.

 — Ти надто легко одягнена, — сказав батько, опустивши накидку. — Так і застудитися недовго.

Майя здивовано моргнула й усвідомила, що справді шморгає носом. Вона не стримала усмішки, зрозумівши, що ректор не в курсі про її компаньйонку. А ось професор Семироз на її приплив радості спантеличено зігнув брову:

 — У тебе є тепліший одяг?

Усмішка сповзла. Батько пильно глянув на неї, та ще примружив чорні очі, даючи зрозуміти, що не відпустить без відповіді. Вона неохоче забуркотіла про не найкращі дні її бюджетного запасу.

Вислухавши її, чоловік обмежився одним «зрозуміло» і пішов по коридору. Професор Білозір пішов за ним. Майя тільки здивовано дивилася їм услід. І це все? Ні допитів? Ні доган? Зовсім нічого…

 «Це навіть образливо», — подумала вона. Або батькові все одно, чим займається його дочка і з ким пропадає поза уроками. Або професор Білозір йому нічого не сказав про неї й Ельдара. Але часу гадати вже не мала — пролунав дзвінок.

 ***

Після першого уроку Майя поспішила в їдальню. У стінах академії було досить прохолодно, і дівчині так і не вдалося відігрітися. Тому вона з передчуттям чекала, коли вип'є гарячий чай.

Узявши перекусити, Майя побачила, як їй помахали за столом. Це був Стефан, який активно кликав її приєднатися. Побачивши за тим же столом Лауру, Майя спочатку подумала все ж пошукати інше місце. Але інші столи виявилися зайняті. Майя вирішила, що противна багачка не василіск, поглядом не оберне її в камінь. Крім Лаури за столом сиділа її постійна свита і ще кілька адептів з їх групи. Був там і Ельдар, який щось обговорював з Яном. Майя сіла з самого краю столу біля Стефана. Відчувши присутність господаря, Кароліна заворушилася під накидкою, але виповзати не поспішала. Дівчина тим часом дістала конверт і вийняла з нього два повністю списаних витонченим почерком листа. Деякий час вона уважно читала. А коли опустила лист, видихнула.