Розділ 7. Бранець академії (2)

На Алхімії першокурсники писали під лекцію професора Гастропода. Спокійний, повільний як в мові, так і в рухах чародій, чия неслухняна копиця з напівсивим волоссям сама по собі нагадувала алхімічну реакцію. До середини уроку адепти вже ледь тримали очі розплющеними — голос і манера розмови алхіміка звучали як колискова, що неминуче затягує в сон все живе навколо. Навіть муха, яка залетіла з вікна, і та подзижчала пару хвилин по класу. А потім сіла прямо на парту вчителя і більше не взлітала.

До кабінету заглянула Лісана. Вибачившись, вона попросила забрати Ельдара. Того викликав до себе професор Білозір. Хлопець хотів зібрати речі, але секретарка сказала, що до кінця уроку він повернеться, так що сумку можна не брати.

Закінчивши лекцію, професор Гасторопод не став далі мучити учнів і дозволив тим піти додому раніше. Адептів ця новина розбудила краще будь-якого гонга. Майя затрималася, бо випадково впустила олівець і той аж відкотився до першої парти. Дівчина протерла очі, склала в сумку речі й присіла за олівцем. На той час клас вже спорожнів. Вона дістала олівець, а піднявши голову, побачила золоті очі.

На краю першої парти сиділа знайома зелена ящірка з короною. Майя спочатку не повірила очам. Деякий час обидві дивилися одна на одну.

Майя напружилася: ящірка — єдина зачіпка вчорашнього проникнення. Такий шанс не можна змарнувати! Хоча дівчина слабо собі уявляла, як буде допитувати її, якщо та не вміє говорити. Але зараз це неважливо. Головне — зловити.

Дівчина різко підняла руки в спробі схопити ящірку. Але рептилія прудко ковзнула в бік і прошмигнула за чиюсь сумку на стільці. Майя схопила сумку і різко підняла, але стілець виявився порожнім.

Майя озирнулася, не розуміючи, куди пропала втікачка. А потім підняла голову вгору і побачила негідницю, яка вчепилася в сумку. Ящірка стрибнула на чоло дівчини, відштовхнулася шорсткими лапками та спритно перескочила на парту.

Майя зойкнула і впустила сумку, що слідом за ящіркою впала їй на голову. Книги посипалися в різні боки. Майя ледве встигла утриматися за край парти й не впасти.

— От негідниця! — прошипіла вона.

Коли отямилася, ящірки й слід загув.

Заглянувши під всі парти, Майя з глибокою досадою зрозуміла, що упустила свідка вчорашніх подій. Вона потерла шишку на лобі. Її голові й так вчора дісталося, а тепер і це. От противна рептилія! Що вона взагалі тут забула?

Нічого не залишалося, як йти у гуртожиток. Майя хотіла вже взяти свої речі, але побачила розкидані книги й зошити на проході. Точно, Ельдар залишив свою сумку. А Майя в азарті гонитви безцеремонно розкидала його підручники по класу. Вона присіла і стала швидко збирати речі однокурсника. Поглядом ковзнула по старій шкіряній книзі. Та була захована в найдальший кут сумки, тому і не випала з усіма підручниками.

«Чароплетіння на крові…» — прочитала вона на корінці перші слова.

Майя насторожено перечитала напис і зрозуміла, що не помилилася.

Заклинання на крові відносилися до тих, на які Верховний Ковен наклав вікове обмеження. Працювати з ними в Тайлогос, як і в будь-який чарівницькій академії, дозволялося тільки повнолітнім, тобто на третьому курсі, коли адептам виповнювалося двадцять років. Невже Ельдар знехтував забороною і нишком тренується з магією крові?

Майя вийняла книжку і прочитала повну назву: «Чароплетіння на крові. Методи застосування крові в магічному колі для щитів і бар'єрів».

Між сторінок старої книги було щось заховано. Розгорнувши книгу, дівчина побачила складену білу хустку, край якої був забруднений в чомусь темному. Назва розділу на пожовклому папері оголошувала: «Родинні зв'язки і їхні властивості. Як створити ключ до замкового бар'єра на крові».

Дівчина впізнала хустку. Побачила й кривавий слід, що вчора залишив її поріз. Але найбільше здивувало те, що поверх плями намальовано вугіллям магічне коло. Воно виглядало в точності так, як на ілюстрації в кінці розділу. Там знаходилося накреслене магічне заклинання з трьома рунами й візерунками червоних ниток.

Серце зробило кульбіт. Майя стиснула книгу і завзято стала читати розділ. Там детально пояснювалося, як використовувати родинні зв'язки при відмиканні бар'єрів, укріплених кров’ю. Виявилося, якщо використати кров ближнього родича чародія, можна зробити заклиння-відмичку. Досить тільки підібрати необхідний ряд плетінь між рунами. Але одним з важливих чинників є духовна прихильність. Кров вбирає почуття свого господаря. Чим сильніша прив’язаність родича до власника заклинання-замку, тим краще спрацює «відмичка». Це робило кровне заклинання неприступним для вороже налаштованого родича. Тому кровні замки століттями залишалися найміцнішими магічними замками у людській магії.

Чим далі біг погляд Майї по рядках, тим сильніше калатало серце в грудях. Дочитавши, дівчина зачинила книжку. Від злості їй не вистачало повітря. Її підло використали! Цей червоноволосий застосував її кров і навіть її почуття, як ключ до заклинання батька. А вона розмріялася, вирішила, що він не такий вже гад, як вона думала.

— Тато не вчив тебе, що чіпати чужі речі негарно? — сухо запитав голос ззаду.

Майя різко повернулася — червоноволосий стояв у дверях. Дівчина спішно озирнулася. В аудиторії вони все ще одні. Професор Гастропод так і не повернувся. Ельдар зробив крок вперед, Майя позадкувала.

— Не підходь!

— А то що? — зігнув брову Ельдар, продовжуючи наступати. — Наш ректор звідси тебе не почує. Тебе взагалі ніхто не почує — уроки вже закінчилися.

Дівчина притиснула до грудей пошарпану книгу.

Потрібно бігти! Але куди? Вихід перекритий, у вікно не вистрибнеш — клас на верхньому поверсі.

Майя глянула в кінець кабінету, де знаходилися гвинтові сходи — єдиний вихід, що залишився. Вона намацала за спиною якусь пробірку на парті, пальцем зняла кришку і приготувалася. Що було в пробірці, вона й гадки не мала, але розбиратися ніколи. Дочекавшись, коли Ельдар підійде, вона бризнула на нього з пробірки. Хлопець моментально відскочив назад. Майя понеслася до сходів. Ельдар кинувся навперейми, але йому довелося ухилитися від нової порції пробірок і порошків. У хід навіть пішла його книга, яка мало не влетіла хлопцеві в лоба.