Розділ 6. Кабінет батька (2)

— Майя Семироз, — почулося крізь темряву. — Майя Семироз, ви мене чуєте?

Слідуючи за м'яким, але стривоженим голосом, Майя пробиралася крізь темряву. І та, нарешті, відступила.

— Майя, ви чуєте мене?

Майя підняла повіки. Над нею в тіні світилися два ока. Побачивши їх, дівчина мало не скрикнула. Невже вона таки потрапила в лапи демона?!

— Тихіше-тихіше, — спішно схопили її за плечі. — Все добре, ви в безпеці.

Майя здивовано подивилася на молодого чоловіка і визнала Ала. А блиск в його очах всього лише відбиття від канделябрів в коридорі.

— Скільки пальців? — показав учитель два пальці.

— Два.

— Правильно, — посміхнувся Ал. — Можете встати?

Майя спробувала піднятися, але в голові запаморочилося. До горла підійшла нудота.

— Не поспішайте, — підтримав її Ал. — Обережніше.

Майя сіла і взялася за голову, але швидко спохопилася.

— У кабінеті батька демон!

— Що? — здивувався чоловік.

Майя спішно почала розповідати йому про те, що трапилося. Ал слухав, звівши брови.

— Зрозумів. Але я не воїн, якщо демон ще там, нам потрібна підмога. Зможете йти?

Майя кивнула. Ал допоміг їй встати й підняв підручник, який вона впустила. Вони разом попрямували в хол. Вахтер на ім'я Гурзо — кремезний широкоплечий чоловік міцної статури — відразу зреагував на слова Ала без питань. Він захопив приховану під столом сокиру і вирушив у кабінет ректора. Ал і Майя пішли за ним. Коли вони прийшли, сумка Майї як і раніше стояла біля дверей директорської, недалеко лежав підручник з Травознавства. Але ось самі двері виявилися закритими, хоча Майя точно пам'ятала, що залишила їх відчиненими.

Гурзо спробував смикнути ручку дверей.

— Замкнені, — сказав він.

Майя і сама спробувала.

— Як же так... — вирвалося в неї.

Гурзо дістав ключі й відкрив приймальню. Там було темно, як і в минулий раз. Охоронець включив світло і пройшов до дверей ректора. Ті теж були замкнені.

— Вибачте, ключа від кабінету професора Семироза у мене немає, — сказав Гурзо і присів. — Але бар'єр на замку цілий.

— Не може бути! — підійшла до дверей Майя.

Заглянувши за Завісу, дівчина скривилася від хвилі головного болю. Схоже, після удару дивитися магічним зором ще було складно. Та Майя все одно примружилася. На замку було виведене магічне коло, деякі символи мали червоний колір, що доводило наявність в заклинанні крові. Але воно дійсно було не пошкоджено.

— Не розумію... — прошепотіла Майя, відчуваючи, як до горла підступає новий напад нудоти.

Ал немов відчув її слабкість, підтримав за плечі.

— Дякую, Гурзо. На цьому поки все, — сказав він охоронцеві.

Майя мовчала, коли Ал повів її до виходу. Він щось їй говорив, але вона не слухала. Всі її думки були поглинені тим, що трапилося.

Як же так, невже їй все здалося? Але ж злодія в кабінеті вона побачила до того, як стукнулася головою. Тоді, виходить, злодій повернувся й прибрав всі сліди своєї присутності. І раз повернувся, то зрозумів, що вона не добігла до охоронця. Але що важливіше, як він не пошкодив коло на замку? Що взагалі тут відбувається?!

Майя видихнула, їй було важко зосередитися. Голова все ще боліла, думки плуталися.

— Як прийдете додому, відразу лягайте спати, — сказав учитель історії.

Майя глянула на нього. Напевно, в його очах вона виглядає безглуздо.

— Професоре... — зам'ялася вона, не наважуючись звернутися до нього на ім'я.

— Лан.

— Професоре Лан, думаєте, я все вигадала?

— Ні, бачу, ви вірите в те, що говорите. Але щодо правдивості цього, на жаль, нічого сказати не можу.

Майя тільки слабо посміхнулася. Все ж для нього вона виглядає безглуздо. Але як же так? У неї ніколи не було подібних галюцинацій!

— Не прийміть за грубість, але, можливо, ви просто перевтомилися. Я чув, ви сьогодні випустили все магічне джерело. Це повинно було вас виснажити. Та ще звикання до місцевого клімату, зайві переживання через переїзд...

Майя похмуро глянула на вчителя — а чутки-то по Тайлогос розлітаються швидше за мух! Хоча професор Лан мав рацію — переживань за останні два дні назбиралося вдосталь. Раніше вона і за місяць стільки не хвилювалася.

—...Та до того ж — обережно продовжив чоловік, — вся ця ситуація виставляє нашого ректора чарівником, який не те що академію, навіть свій кабінет не зміг захистити.

— Ні! — відразу вигукнула Майя. — Батько — майстер, яких одиниці!

— І я про те ж саме, — закивав професор Лан.

Майї нічого було на це сказати.

До гуртожитку вона більше не промовила ні слова. Професор Лан теж нічого не говорив. Біля входу він тільки загородив Майю від мадам Ігас, яка вже прибігла з хижим виглядом. Вчитель сказав їй не лаяти дівчину за запізнення і впустити без питань.

— Я дуже вдячна вам. І вибачте за проблеми, — сказала Майя, сором'язливо опустивши очі.

Вона попрямувала до сходів.

— Майя Семироз...

Майя повернулася до професора.

— Не хочу нагнітати ситуацію, але у мене до вас одне зауваження...

"Тільки одне?" — сумно подумала Майя.

— Ви не повинні були лізти в кабінет батька, зрозумівши, що там порушник.

— Чому?

— Тому, що це було небезпечно для вас.

— Я не знала, що там демон.

— Демон або людина. Не варто думати, що одні безпечніші інших. Запам'ятайте і надалі бережіть себе.

Майя здивовано подивилася на професора — його гарне обличчя спохмурніло до невпізнання. Дівчина кивнула. У наступну мить професор Лан мило посміхнувся і побажав їй доброї ночі.

Майя повернулася у свою кімнату, зачинила двері й тільки тоді дозволила собі зітхнути спокійно. Але тут краєм ока помітила рух в іншому кінці кімнати. Вона мало не скрикнула, побачивши там силует, спішно включила світло… І з полегшенням зрозуміла, що дивилася на своє відображення. Хоча і при світлі її вид залишав бажати кращого: зачіска зовсім розтріпалася, білий плащ весь в пилу, а обличчя нездорово-бліде. Привиди й то рум’яніші.