Розділ 2. Ректор академії Тайлогос (2)

— Лісана, — звернувся ректор до секретаря в приймальні. — Будь ласка, зніми спідню мадам Пуфи з флагштока. — Професор Семироз поправив краватку і повернувся до дівчини: — Ти, як мама, тихо справи не робиш.

— Ні, я хотіла тихо... тобто, не вкрасти панталони, — спішно уточнила Майя. — Мене підставили. Там був хлопчик, і він...

З боку кашлянули. Чоловік в білому глянув на професора Семироза і злегка кивнув у бік хлопця. Ректор зрозумів натяк.

— Майя, посидь поки зовні. Я вийду до тебе, коли ми закінчимо нараду.

— Я нічого не крала, чесно, — прошепотіла дівчина.

Ректор відкрив двері ширше, натякаючи їй не затримуватися більше в кабінеті.

***

Час тягнувся повільно. Дівчина сиділа на шкіряному коричневому дивані в приймальні, напружено поглядаючи у вікно, де ліниво пливли хмари. Було таке відчуття, що замість панталон на флагшток підвісили її.

— Не сумуйте!

Майя повернулася на секретарку, що протягла їй порцелянову чашку з гарячим чаєм і тарілку з вівсяним печивом. Майя вдячно прийняла частування. Запахло ароматною м'ятою і букетом лісових трав.

— Майя, не хвилюйтеся. У мадам Пуфи це пунктик, — зауважила Лісана, коли випитала у Майї через що стільки шуму. — Найменший проступок — і ти потенційний Володар Темряви, — вона на секунду задумалася: — Але мені здається, з її пар і Володар Темряви втік би.

— І все-таки я повинна була запідозрити підставу, — сказала Майя, докоряючи себе за неуважність. — Мені потрібно знайти того хлопчика і змусити його все пояснити.

— Немає сенсу. Зрозуміло і так, що ви цього не робили. Ось отримаєте від мадам Пуфи пару «незадовільно», і тільки тоді вас можна буде підозрювати. — Майя слабо посміхнулася. Привітність секретарки була як мед на хворе горло. — Дивлюся, мода в столиці досить стримана, — зауважила Лісана, пройшовшись по фігурі Майї поглядом слідопита.

Дівчина смикнула плечима. Тема столичної моди, схоже, у місцевих така ж популярна, як і обговорення, якого туриста з'їли в цей дивовижний ранок. На Майї були темні штани, заправлені у високі чоботи, і проста біла блузка з корсетом під короткою накидкою зеленого кольору — не приклад елегантності та шику, але зате більше шансів не виявитися тим самим з'їденим туристом.

— У Золотофорті жінки рідко носять штани. В основному сукні та капелюшки. Наявність капелюшка говорить про статус жінки — чим він багатший і яскравіший, тим вище в суспільстві її статус. — Лісана задумалася. Майя готова була битися об заклад, що завтра побачить її в капелюшку. — А ви схожі на професора Семироза, — раптом помітила секретар. — Як мадам Пуфа не зрозуміла, кого схопила?

Дівчина усміхнулася і надпила з чашки. Схожість з батьком була однією з тих речей, до яких вона відчувала змішані почуття. Чорне волосся, брови зі зламом і гострий ніс. Зовнішністю Майя володіла виразною, але разом з тим специфічною. Типаж такою собі Злої Королеви з дитячих ілюстрацій, яка розважається тим, що труїть красивих принцес. Тож не дивно, що мадам Пуфа тут же побачила в ній потенційну загрозу світу.

Від неприємних роздумів відірвала Лісана. Вона виявилася досить товариською жінкою і повідала дівчині, що в кабінеті, крім батька, Майя зустріла двох деканів факультетів майстрів і лікарів. Був відсутній тільки декан факультету воїнів.

Від цих новин дівчина навіть розсміялася. Перед двома найважливішими людьми в академії вона постала, як викрадачка спідньої білизни з зачатками до руйнування світу... Хоч бери й пакуй валізу назад.

— Валіза! — раптом схаменулася Майя.

Вона ж в цій метушні залишила всі свої речі на вулиці! Майя вже підскочила, але Лісана порадила їй не метушитися, пообіцявши, що подбає про все. Вона зробила дзвінок на дерев'яному телефоні з латунними вставками й розпорядилася щодо валізи. Але побачивши все ще зведені брови юної чародійки, посміхнулася:

— Пані Майя, все ще переживаєте за те, що трапилося? Не хвилюйтеся, професор Семироз до вечора про це забуде.

— Думаєте?

— Впевнена. Не перший раз мадам Пуфа прибігає до нього зі скаргами на адептів.

— А що там у них відбувається? — глянула на двері кабінету Майя.

— Та вчать добра і розуму одного мешканця Академії. Ви повинні були його бачити.

— Давився сміхом там один, — буркнула Майя.

— І як?

— На жаль, не вдавився.

Лісана моргнула і раптом щиро розсміялася.

— Я маю на увазі — його не сильно наказують? — уточнила вона.

— Судячи з задоволеної фізіономії – можна і сильніше.

— Ох, і добре, — зітхнула Лісана, — а то накинулися на хлопця, ніби він один винен.

— А що він накоїв?

— Та вліз у бійку зі старшокурсником. Хоча, кажуть, бійки самої не було. Він просто ухилився від заклинання, то відбилося і по власнику вдарило.

Майя хмикнула:

— Ще не почався навчальний рік, а він вже в кабінет ректора догодив?

— Так, з його успішністю тільки ваша потягається, — посміхнулася Лісана.

Майя стримано повела губами. Крити було нічим.

Двері відчинилися, і до них вийшов хлопець. За ним здався професор Семироз.

— Ельдар, надалі будь розумнішим, — суворо попередив він хлопця. — Звичайним попередженням наступного разу не відбудешся.

— Невже ви мене нарешті виставите? — зацікавлено глянув на того юнак.

Чоловік стримано повів губами, але на питання тільки кивнув на вихід. Хлопець спокійно пішов і вже біля дверей глянув на Майю, яка похмуро стежила за ним, і його губ торкнулася легка усмішка. Майю це негайно ж обурило — як можна таким задоволеним ходити, коли тільки отримав догану від самого ректора?

— Майя Семироз, — почувся голос батька.

Від його офіційного тону Майя здригнулась і повернулася.

— Прошу пройти на співбесіду.