Академія Міста Химер

Розділ 2. Ректор академії Тайлогос (2)

— Лісана, — звернувся ректор до секретаря в приймальні. — Будь ласка, зніми спідню мадам Пуфи з флагштока. — Професор Семироз поправив краватку і повернувся до дівчини: — Ти, як мама, тихо справи не робиш.

— Ні, я хотіла тихо... тобто, не вкрасти панталони, — спішно уточнила Майя. — Мене підставили. Там був хлопчик, і він...

З боку кашлянули. Чоловік в білому глянув на професора Семироза і злегка кивнув у бік хлопця. Ректор зрозумів натяк.

— Майя, посидь поки зовні. Я вийду до тебе, коли ми закінчимо нараду.

— Я нічого не крала, чесно, — прошепотіла дівчина.

Ректор відкрив двері ширше, натякаючи їй не затримуватися більше в кабінеті.

***

Час тягнувся повільно. Дівчина сиділа на шкіряному коричневому дивані в приймальні, напружено поглядаючи у вікно, де ліниво пливли хмари. Було таке відчуття, що замість панталон на флагшток підвісили її.

— Не сумуйте!

Майя повернулася на секретарку, що протягла їй порцелянову чашку з гарячим чаєм і тарілку з вівсяним печивом. Майя вдячно прийняла частування. Запахло ароматною м'ятою і букетом лісових трав.

— Майя, не хвилюйтеся. У мадам Пуфи це пунктик, — зауважила Лісана, коли випитала у Майї через що стільки шуму. — Найменший проступок — і ти потенційний Володар Темряви, — вона на секунду задумалася: — Але мені здається, з її пар і Володар Темряви втік би.

— І все-таки я повинна була запідозрити підставу, — сказала Майя, докоряючи себе за неуважність. — Мені потрібно знайти того хлопчика і змусити його все пояснити.

— Немає сенсу. Зрозуміло і так, що ви цього не робили. Ось отримаєте від мадам Пуфи пару «незадовільно», і тільки тоді вас можна буде підозрювати. — Майя слабо посміхнулася. Привітність секретарки була як мед на хворе горло. — Дивлюся, мода в столиці досить стримана, — зауважила Лісана, пройшовшись по фігурі Майї поглядом слідопита.

Дівчина смикнула плечима. Тема столичної моди, схоже, у місцевих така ж популярна, як і обговорення, якого туриста з'їли в цей дивовижний ранок. На Майї були темні штани, заправлені у високі чоботи, і проста біла блузка з корсетом під короткою накидкою зеленого кольору — не приклад елегантності та шику, але зате більше шансів не виявитися тим самим з'їденим туристом.

— У Золотофорті жінки рідко носять штани. В основному сукні та капелюшки. Наявність капелюшка говорить про статус жінки — чим він багатший і яскравіший, тим вище в суспільстві її статус. — Лісана задумалася. Майя готова була битися об заклад, що завтра побачить її в капелюшку. — А ви схожі на професора Семироза, — раптом помітила секретар. — Як мадам Пуфа не зрозуміла, кого схопила?

Дівчина усміхнулася і надпила з чашки. Схожість з батьком була однією з тих речей, до яких вона відчувала змішані почуття. Чорне волосся, брови зі зламом і гострий ніс. Зовнішністю Майя володіла виразною, але разом з тим специфічною. Типаж такою собі Злої Королеви з дитячих ілюстрацій, яка розважається тим, що труїть красивих принцес. Тож не дивно, що мадам Пуфа тут же побачила в ній потенційну загрозу світу.

Від неприємних роздумів відірвала Лісана. Вона виявилася досить товариською жінкою і повідала дівчині, що в кабінеті, крім батька, Майя зустріла двох деканів факультетів майстрів і лікарів. Був відсутній тільки декан факультету воїнів.

Від цих новин дівчина навіть розсміялася. Перед двома найважливішими людьми в академії вона постала, як викрадачка спідньої білизни з зачатками до руйнування світу... Хоч бери й пакуй валізу назад.

— Валіза! — раптом схаменулася Майя.

Вона ж в цій метушні залишила всі свої речі на вулиці! Майя вже підскочила, але Лісана порадила їй не метушитися, пообіцявши, що подбає про все. Вона зробила дзвінок на дерев'яному телефоні з латунними вставками й розпорядилася щодо валізи. Але побачивши все ще зведені брови юної чародійки, посміхнулася:

— Пані Майя, все ще переживаєте за те, що трапилося? Не хвилюйтеся, професор Семироз до вечора про це забуде.

— Думаєте?

— Впевнена. Не перший раз мадам Пуфа прибігає до нього зі скаргами на адептів.

— А що там у них відбувається? — глянула на двері кабінету Майя.

— Та вчать добра і розуму одного мешканця Академії. Ви повинні були його бачити.

— Давився сміхом там один, — буркнула Майя.

— І як?

— На жаль, не вдавився.

Лісана моргнула і раптом щиро розсміялася.

— Я маю на увазі — його не сильно наказують? — уточнила вона.

— Судячи з задоволеної фізіономії – можна і сильніше.

— Ох, і добре, — зітхнула Лісана, — а то накинулися на хлопця, ніби він один винен.

— А що він накоїв?

— Та вліз у бійку зі старшокурсником. Хоча, кажуть, бійки самої не було. Він просто ухилився від заклинання, то відбилося і по власнику вдарило.

Майя хмикнула:

— Ще не почався навчальний рік, а він вже в кабінет ректора догодив?

— Так, з його успішністю тільки ваша потягається, — зауважила Лісана.

Майя повела губами. Крити нічим.

Двері відчинилися, і до них вийшли хлопець й професор Семироз.

— Ельдар, надалі будь розважливішим, — суворо попередив чоловік. — Звичайним попередженням наступного разу не відбудешся.

— Невже ви мене нарешті виженете? — зацікавлено глянув учень.

Чародій стримано повів губами, але тільки кивнув тому на вихід. Хлопець спокійно перетнув приймальню, коли біля дверей глянув на похмуру Майю. Його губ торкнулася дивна посмішка. Вона обурено вдихнула — чим це він такий втішений, коли щойно спіймав догану від самого ректора?!

— Майя Семироз, — почувся голос батька.

Від його офіційного тону Майя одразу піднялася.

— Прошу пройти на співбесіду.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше