11.2

Їхнє військо натхнено закричало і ринуло в обхід поваленого монстра. Повз човен промайнула королева Беатріче. Майї могло здатися, але на мить королева схвально посміхнулася до неї.

Чарівники міста і чаклуни, і нелюди підземелля пліч-о-пліч мчали до замку. Немов перемога над величезним ворогом надихнула їх й надала сили. Загони союзників ударили в лави ворога з люттю штормової хвилі. Тільки замість морських бризок убік полетіли спалахи бойових заклинань.

Майя помітила Лауру верхи на Сніжинці. Поруч із нею на коні Стефан із великим мечем у руках. Напередодні атаки він обіцяв Майї придивитися за їхньою подругою. Професор Білозір скакав у бій одним із перших. Він зняв окуляри, дзеркальні очі відбили вогні битви. Декілька найманців скам'янілі. Якийсь воїн прицілився кинути у професора списа, але тут його руку обхопили батогом і різко смикнули убік. Пані Роксан вистрибнула з натовпу стрімко, як кішка, і вигукнула заклинання — вздовж батога промайнула блискавка і підсмажила списоносця.

Один з ворожих големів, що залишилися, змахнув сокирою і розрубав навпіл карету з воїнами зі Світлої Ради. Лицарі-фейрі обстрілювали з неба солдатів Ковена, а ті відповідали їм градом заклинань. Деякі фейрі падали з коней, де їх одразу заколювали на землі. Найманці, в дорогих і міцних обладунках, рубали значно менше озброєних магів міста і нелюдів.

Майя стиснула кулаки — вони не мали часу так добре озброїтися, як ворог. Але навіть так воїни союзників наступали з розпачом, що сягав майже божевілля.

Ельдар поряд не відривав погляду від бою. На блідому обличчі той самий вираз, з яким він дивився на битву у баченні його прародительки. Вона згадала, як у минулій війні в цій же долині воїни Чарогір'я принесли себе в жертву, щоб дати Заклинателям шанс зупинити Армію. Нині так само чинили їхні друзі: проливали свою кров, даючи їм час.

Майя прикусила губу. Біль і металевий смак привели її до тями.

— Моргана не видно? — запитала вона Аллана. Чим швидше вони отримають маску, тим швидше закінчать битву та врятують решту.

— Сміх, Гріх, ми біля замку. Ви знайшли витирача? — спитав Аллан, піднісши браслет з кристалом зв’язку до обличчя. З них трьох він спостерігав за битвою спокійніше, але Майя зазначила, як він побілів.

— Бачили, як після зняття бар'єра з вежі Джерела вийшов лицар у білому плащі та в масці, — озвався голос Сміх.

— Разом із дюжиною вартових він попрямував у підземелля, де дзеркала його втратили, — додала Гріх.

— Стіни підземелля захищені давньою магією, — сказав Ельдар. — Вони не пропустять магічного погляду. Морган розумно вибрав притулок, щоб сховатися на час бою.

— Дивно, що він захотів ховатися, — сказала Майя. — Він не з тих, хто тікатиме від бою. Швидше з тих, хто захоче ним насолодитися.

— Схоже, зараз він налаштований дочекатися звернення Армії у безпеці, а вже потім насолоджуватися видовищем, як нас порвуть на частини, — сказав Аллан. — Для нього це найлегший шлях до тріумфу.

Ельдар покликав Кароліну, і та вислизнула з-під хустки на його шиї. Він посадив ящірку на плече Майї.

— Я йду за Морганом. Підземелля більш-менш мені знайоме, — сказав Ельдар, ставлячи ногу на борт.

— Стій! — Схопила його за руку Майя. — Я з тобою!

— Ні, — відрізав Ельдар. — Ми ще вчора обговорювали це. Тобі не можна наближатися до Моргана.

Майя скрипнула зубами, але постаралася взяти себе до рук.

— Гаразд. Нехай буде по-твоєму. Тоді візьми Аллана.

— Ще чого! — пирхнув Ельдар. — Мене одного вистачить.

— Морган, напевно, підготував там якісь пастки. Я можу відчувати ілюзії, але ти не даєш мені йти. Так візьми бодай Аллана. Він може їх бачити ще краще, ніж я, і стане твоєю страховкою.

— Або проблемою, — зауважив Ельдар, зиркнувши на мага.

— А мене хтось запитає, чи хочу я йти у ваше брудне підземелля? — стримано поцікавився Аллан.

Майя голосно вдихнула. Наступної миті схопила обох за комір і підтягла до себе.

— Досить! Наші воїни унизу поставили своє життя на наш план, тож закінчуйте гризтися! Інакше я одна вирушу в підземелля й вирву у Моргана маску, навіть якщо він вжене мені в груди всі стріли, що залишилися! — вигукнула вона.

Ельдар і Аллан напружено дивилися на розлючену Майю. Вона відпустила їхні коміри і відступила, важко видихнувши.

— Я не зважилася б зайти так далеко… без вас, — сказала вона. — Але піду до кінця. З вами чи без.

Кілька секунд Майя спостерігала на їхніх обличчях сум'яття.

— Гаразд, — першим подав голос Ельдар і повернувся до Аллана. — Не здумай відставати.

Аллан уперто висунув підборіддя.

— Не вказуй мені, луската шкура. Я піду з тобою лише тому, що сам так захотів.

Більше не гаючи часу Ельдар ступив за борт човна. Луска його розправлених крил блиснула синьо-зеленим у яскравому світлі полум'я на землі. Аллан пішов за ним, змахнувши крилами з чорним пір'ям. Майя дивилася їм услід, поки їхні постаті не зникли за дахом замку.

«Аби не повбивали один одного на півдорозі», — благала вона.

На душі шкрябали кішки від думки, що повинна залишатися осторонь. Але всупереч усім її почуттям слова Ельдара мали сенс: прокляті стріли роблять із неї слабку ланку. А вона не збиралася ставати нічиєю слабкою ланкою. Залишається довіритися Ельдару та Аллану. Якщо хтось і може знищити такого монстра, як Морган, то два інших монстри.

Ця думка Майю не надто втішила, але вона заборонила собі стояти й марно переживати. Посадивши Кароліну на дерев'яну голову лебедя, вона направила човен униз, у гущавину бою. Зараз найкраще, що вона може, прикривати своїх з неба.

Майя почала бити по каретах ворогів вогняними стрічками та вихорами з проклятих ворон. Пару разів її намагалися збити, але вона навчилася керувати човном і швидко уникала стріл й заклинань. Якоїсь миті вона побачила, як у плече Стефана влетів спис. Хлопець звалився на землю. Майя різко розвернула човен і полетіла до друга, забувши про все на світі.