Розділ 9. Повернення Хазяйки Тіней

Першою до зали увійшла Беатріче у супроводі своїх лицарів-фейрі. На королеві блискучий обладунок зі шкіри та зелених пластин луски дракона. Волосся холодного темно-зеленого кольору заплетене у високу косу, прикрашену сухою горобиною та квітами. Але навіть у броні хода темної феї легка, наче вона ширяє над землею. Її лицарі в шоломах з оленячими рогами й плащах кольору моху йдуть за нею, як тінь.

Роздутий Агідіус — лідер темної гільдії «Ловці Душ» — крокував з охоронцем-тролем, вище за господаря на дві голови. За ним — кілька воїнів гільдії у напівмасках тварин. Побачивши Майю губи работоргівця скривилися в зневазі. Старий чаклун Крюк Буревій та Лабберт Ланзо з'явилися з натовпом аристократів та впливових нелюдів.

Майя згадала розмову в човні дорогою до маєтку Маскарона.

— Головне, отримати підтримку Темної Ради, — сказав Аллан, стоячи біля лебединої голови. — Інші підтягнуться за ними. Ланзо та Крюка буде не складно умовити — місто їхня годівниця. Їм є, що тут втрачати. З двома іншими буде складніше, — красномовно глянув він на Майю. — Сподіваюся, ти маєш план, як переконати їх воювати за нас.

Майя нічого не відповіла. Агідіус і Беатріче — з ними, напевно, виникнуть проблеми. Хоча б тому, що обидва ненавидять її.

Майя моргнула, повертаючи увагу до зали. Гості жадібно розглядали їхнє тріо. Темну відьму і двох найзнаменитіших монстрів міста: тисячолітній темний маг і молодий, але вже не менш знаменитий мисливець за темними магами. Чи не тому Аллан так легко погодився на участь Ельдара у його постановці. Чим більше знаменитих облич на сцені, тим охочіше глядачі біжать на виставу.

До трону підійшли четверо представників Темної Ради.

— Її Темність вітає вас, — оголосив Аллан, салютуючи їм кубком.

— Маскароне, що відбувається? — Беатріче похмуро дивилася на них. — Я не повірила вухам, коли мені зачитали твоє послання. — Фея кинула нищівний погляд котячих очей на Майю та Ельдара. — Ти вступив у союз із ними? З нашими ворогами?

— Ворогів довкола так багато, — невинно посміхнувся Аллан. — Якщо їх усіх ігнорувати, мені взагалі не залишиться з ким розмовляти. — Він зробив паузу і продовжив твердим владним голосом: — У вас багато запитань до того, що ви зараз бачите. Але часу на плітки ми не маємо. Прошу Темну Раду пройти до зали наради. А решта гостей нехай скрасить очікування бенкетом.

Натовп охоче пішов до столів із частуваннями. Майя у супроводі Ельдара та Аллана пройшла до кімнати за помостом із широким круглим столом, заставленим кубками та фруктами. Сміх провела туди Темну Раду. Агідіуса супроводжував троль, а королеву — один із лицарів.

— Всі ви знаєте, навіщо ми вас зібрали, — сказав Аллан. — Ви давали Княгині клятву вірності у війні. Настав час перевірити, чого вона варта.

— Княгиня без палацу та без армії, — насмішкувато подав голос Агідіус. — Чи багато коштує така княгиня? Чи багато чого коштує її чаклун, яким витирали підлогу?

— Можеш розповісти нам, скільки ж коштує такий чаклун? — з непроникним обличчям поцікавилася Майя. — Твої знання у цьому, як мені пригадується, підкріплені досвідом.

Агідіус почервонів від гніву. Майя подумала, що її навички дипломатії явно поступаються вмінню виводити інших з рівноваги.

— Лорди й леді світу тіней, — заговорила вона, — мені дуже неприємно це говорити, але влада над Армією Тварюк у руках ворога.

Чаклуни вражено дивився на неї.

— Так, поки ми ворогували між собою, ланцюговий пес Ковена зловив момент і завдав удару, — говорила далі Майя. — Але це ще не означає його перемогу. Чарівники Цвіточа боротимуться. І нам потрібно більше воїнів для успіху.

— Мене не хвилює доля вашого містечка, — хмикнув Агідіус. — Ви обіцяли мені землю, а іншої плати я не прийму. Хіба що, — він кинув погляд на Майю, — якщо княгині потрібні мої послуги, нехай сама надасть мені особисту послугу, — посміхнувся чаклун.

Майя не встигла відповісти. Ельдар застрибнув на стіл так само швидко і легко, як кіт. У другий стрибок він опинився біля Агідіуса. Троль з сокирою кинувся вперед, але Ельдар пішов убік і одним чітким рухом стукнув нелюдячи в лоб ефесом меча. Троль похитнувся і з гуркотом упав на підлогу.

Ельдар зістрибнув зі столу перед приголомшеним Агідіусом.

— Нас же ще до ладу не познайомили, — в посмішці оголив ікла юнак. — Я Ельдар Яхонт Червоний, відомий як монстр Рубінового Замку. Мій батько — Лорд Сутінок — господар того лісу Тисячі Шепотів, який ти збирався спустошити, і чий лісовий народ так рвався взяти в рабство.

Розширені очі Агідіуса ще збільшилися. Він кинувся до дверей, але за спиною хлопця виросли крила, перегороджуючи втікачеві шлях. Чаклун злякано притиснувся до стіни.

— Ви обіцяли мені безпеку! — вигукнув він Майї та Маскарону.

— Зараз буде вкрай незручно, якщо Яхонт уб'є його, — зауважив Аллан дівчині.

— Ельдар не вб'є його, — відповіла та, спокійно спостерігаючи за тим, що відбувається.

— Так, не вб'ю. Я дав слово своїй Княгині не чіпати її гостей, — сказав юнак. Його звірячі очі горіли, а крила відкидали густу тінь на Агідіуса, який втиснувся в стіну. У цей момент Ельдар найсильніше нагадував свого нелюдського батька — стародавнього духа гір. — Інша річ мій батько. Він ніколи не відмовляє у задоволенні вирвати серце смертному. А за зазіхання на його ліс ще й змусить пройти через такі муки, що нещасний сам почне благати про смерть. — Ельдар ступив упритул до чаклуна, його очі недобре спалахнули. — А Лорд Сутінок вже знає, що якийсь Агідіус накинув оком на його скарби.

Агідіус видав незрозумілий звук, схожий на булькання.

— Звичайно, в межах Цвіточа у Лорда немає влади — договір не пустить його до міста, — продовжував Ельдар. — Але коли прийде Армія Тварюк, жодній живій душі не захочеться залишитися тут. Ось тільки за межами Цвіточа втекти від Лорда Сутінок майже неможливо.

— Думаєш, я не зможу найняти собі охорону? — процідив чаклун.