8.2

На щастя чи ні, та Аллан прибув після заходу сонця. Ельдар та Майя чекали його на подвір'ї. На цей раз Маскарон виглядав звично елегантно: розчесане шовкове волосся зібране у хвіст набік і зав'язане срібною стрічкою; під плащем вишуканий чорний камзол, розшитий зеленими візерунками.

Аллан подав руку в білій рукавичці Майї, допомагаючи забратися в човен. Ельдар направив на того нищівний погляд, але мовчки застрибнув до них. Судно злетіло в небо. Спостерігаючи за кам'яними фігурами на дахах і бурливим життям унизу серед вечірніх вогнів, Майя згадала, як уперше ось так летіла над Цвіточем. Тоді Маскарон хитрістю коронував її, що привело до низки доленосних подій. Хто б міг подумати, що нарешті звільнившись від інтриг мага в масці, вона сама запропонує йому повернути її в гру. Залишається сподіватися, що вона не помилилася і Маскарон не веде їх у ще одну пастку.

Човен приземлився в саду біля маєтку мага. Ельдар зіскочив на траву першим і озирнувся. Майя розуміла: він виглядає небезпеку. Вона й сама вдивлялася в сад, але її людські очі ледь розрізняли щось у темряві.

Цього разу Ельдар сам допоміг Майї спуститися: подав руку, але потім не відпустив, ніби побоювався, що вона загубиться у темряві. Дивлячись на це, Аллан скривився і швидко попрямував до будинку.

— Йдіть за мною.

Вони прийшли до спальні Майї, де на них чекала дволика лялька. Служниця відчинила двері й жестом запросила увійти. Спальня зустріла Майю чистотою та порядком. Видно, що за нею продовжували доглядати навіть після втечі господині. Єдиною відмінністю виявилася чорна сукня на манекені біля перегородки для перевдягання.

Майя обійшла сукню. Раніше вона її не бачила. Пошита із важкої чорної тканини, її від коміра донизу покривали маленькі срібні шипи. Вони складалися у гострі візерунки, підкреслюючи вигин талії та стегон. Від цього сукня була схожа на кольчугу. Вона була простішою за всі колишні вбрання Майї, але виглядала ефектно, навіть лячно.

— Шипи? — здивувалася дівчина.

— Як у троянди, — зауважив Аллан. — Ниткопрядка знає свою справу. Я прийду, коли тебе підготують.

Двері за магом зачинилися. Поки Майя роздивлялася сукню, Ельдар обійшов кімнату. Помітивши його сум'яття, вона подумала, що він уперше бачить зворотний бік її життя з Маскароном. Повне розкоші та вишуканості. Хлопець зупинився перед величезним ліжком із балдахіном, застеленим шовковим покривалом із золотими візерунками.

— Ну і хороми, — буркнув Ельдар.

Майя відчувала змішані почуття від повернення у свою «золоту клітку». Вона не могла назвати це місце «домом», але й чужим воно їй уже не було.

— Я рада бачити тебе, Майя, — підійшла до неї Сміх. — Я сумувала за тобою.

— Я теж, — посміхнулася Майя і з подивом зрозуміла, що не збрехала. Сміх дбала про неї весь час, поки вона жила з магом.

— Чому ти люб’язна зі зрадницею? — різко розвернулася до дівчини маска Гріх. — Майстер збожеволів, раз допомагає своїм ворогам!

— Не тобі критикувати його рішення, Гріх, — знову крутнулася голова ляльки, показавши маску Сміх. — А Майя наша Княгиня. Звісно, я їй рада!

— Яка дурниця! Це все ти винна! Ти намовила Майстра повернутися за негідницею!

Голова ляльки почала крутитися, поки маски сперечалися. Ельдар спантеличено стежив за цим видовищем.

— Вона зламалася? — запитав він Майю.

— Ні, працює якнайкраще, — хмикнула та. Звичні сварки Сміх та Гріх трохи зняли напругу. Схоже, жодних пасток Аллан не приготував.

— Я набрала для тебе ванну, — повернула увагу Сміх до гості.

— Ванну? — насторожився Ельдар. — Ти прийматимеш тут ванну?

— Шкіра Її Темності має сяяти, — озвалася усміхнена маска і взяла руки Майї. — Сьогодні ти знову сядеш на трон! Така подія!

— Все добре, — сказала Майя похмурому Ельдару. — Може, це моя остання можливість прийняти ванну. Не хочу її проґавити.

Вона пройшла за лялькою до сусідньої кімнати, де на неї чекала гаряча і запашна ванна. Служниця допомогла дівчині зняти одяг. Попри слова, насолоджуватися ванними процедурами Майя не збиралася. Швидко занурилась у воду і стала зіскрібати зі шкіри дводенний пил та піт. В укритті вона встигала лише швидко підмитись.

Якоїсь миті Майя зрозуміла, що надто сильно впивається нігтями в шкіру. Наче з брудом намагається змити й важкі почуття. Але події останніх днів їй ніколи не викинути з пам'яті. Не забути, як завмер погляд батька. Якою холодною, як лід, стала його шкіра. А долоні потопали в його ще теплій крові.

В очах защипало, Майя різко пірнула у воду з головою.

«Зберись!» — наказала вона собі, коли вода над нею зімкнулась.

Вона оплаче батька потім. Війна ще триває, і вона не має права на слабкість.

Сміх допомогла їй витертися та висушити волосся. Одягнувши халат, Майя повернулася до спальні. Ельдар розглядав книжкову шафу, коли служниця підійшла до неї.

— Пане Яхонт Червоний, вам треба поголитися, — бадьоро простягла вона йому лезо. Ельдар вигнув брову. — Це важливо для вашого образу, — пояснила лялька.

— Вона ще й з напівкровкою ввічлива?! — забурчала зі зворотного боку Гріх, але до хлопця не розвернулася.

Ельдар спантеличено глянув на Майю.

— Маскарон вирішив влаштувати світський прийом?

— Трішки підіграємо, — попросила вона.

Хмикнувши, юнак узяв бритву і зник у ванній кімнаті. Лялька допомогла Майї одягнутися, після чого посадила перед трюмо і взялася за зачіску. Заплела чорне волосся в корону з коси, закріпила довгі гострі, як пазурі, срібні шипи по обідку, зробивши подібність до діадеми.

Сміх підфарбувала Майї очі тінями та тушшю, відтінила вилиці й навела губи криваво-червоною помадою. Все це служниця проробила відпрацьовано швидко. І за лічені хвилини Майя дивилася на моторошно прекрасну відьму. Господарку Тіней. Коли Ельдар повернувся, вона одягала сережки у вигляді маленьких чорних клинків.

Його очі розширилися, дивлячись на неї.