4.2

Годинник пробив північ, коли до бібліотеки увійшли чародії в мантіях. Першим йшов голова Світлої Ради — Магістр Ксандр Буцефал. Його біле волосся в теплому світлі канделябрів блищало, як бахрома з павутини. За ним слідували члени Ради: присадкуватий і хитрий Міністр Відлуння, провидиця Зіневра Трилуна, ліхтарник Орест Центавр та старий сутулий літописець Леопольд. Вони прибули через портал у залі нарад, але сама зустріч має відбутися в бібліотеці, де вже все підготували до їхнього приходу.

Майя стежила, як міністри спускаються до читацької зали до зрушених столів. Вона згадала, як стояла на допиті перед цими людьми. У грудях спалахнув гнів, але вона майже одразу його придушила. Зараз не час таїти образи — масштаб проблеми перевищував їхні очікування.

Перед Майєю лежала карта міста та кілька сувоїв. Поруч стояв батько та Ельдар. Трохи далі розташувалися декани. Решта тихо сиділа за далекими столами навколо. Навіть поранений Касс прийшов на збори, сказавши, що не хоче залишатися осторонь, коли вирішується доля міста.

— Сподіваюся, Велізаре, у тебе вагома причина викликати нас посеред ночі, — зауважив Магістр, зупиняючись перед столом з картою. — Ви знайшли майстерню Маскарона?

Ректор глянув на Майю.

— Розкажи їм те, що й мені.

Відчуваючи, як власне серце б'є по ребрах, Майя зробила крок уперед. За правилами їй би зробити реверанс перед можновладними магами, але враження від останньої зустрічі ще не охололо. Й та її частина, яка пам'ятала на спині прохолоду від мармурового трону і як натовп кричав ім’я княгині, відмовлялася схилятися перед будь-ким.

— Ми помилялися щодо плану Маскарона, — сказала вона. — Точніше, недооцінили розмах його плану. Вважали, що Аллан сховав свою майстерню під Академією, але це не так. У Тайлогос немає ніякого прихованого приміщення, як і підземелля. Ми бачили в Маскароні лялькаря, але не це його головне вміння.

— Так, його головне вміння — жартувати, зводячи в правителі відьом-недоучок, — скривився Міністр Відлуння.

Майя вловила, як напружилися Ельдар і батько, й поспішила заговорити, перш ніж хтось із них насадить міністра шпигунів на меч.

— Я провела з Маскароном два місяці в підземеллі, — сказала вона твердим голосом. І сказала це не з жалем, адже вона анітрохи не шкодувала, а констатуючи факт. — За цей час я багато дізналася про нього. Наприклад, що саме він зруйнував три замки Яхонтів, хай у різний спосіб і в різний час.

— Це для нас не новина, — зауважив Магістр.

— Так, але це важливо, адже, перш ніж стати темним магом, Маскарон був зодчим у свого народу. Тим, кого ми зараз називаємо архітекторами.

— Маскарон здатний не тільки руйнувати? — здивувалася Зіневра Трилуна.

— У нас немає часу грати в загадки, дівчисько, — пробурчав міністр шпигунів. — Просто скажи, де майстерня.

Майя зупинила на ньому холодний погляд.

— Ви дивитеся на неї.

— Де саме? — швидкі очі міністра забігали картою. — Ви нічого не виділили. — Йому явно дико не подобалося щось не знати.

— Тому що виділяти доведеться весь Цвіточ. — Коли маги підняли на неї спантеличені погляди, Майя не втрималася і кілька секунд милувалася їхніми розгубленими обличчями. Вони знали набагато менше, ніж думали. Як і їхня влада виявилася набагато обмеженішою.

— Поясніть, що це означає, юна леді? — Заінтриговано дивився на Майю ліхтарник поверх окулярів-півмісяців. Тепер, знаючи, що він дядько Стефана, вона побачила їхню схожість у розрізі очей і лінії губ. Він та Зіневра Трилуна були єдиними у Раді, хто викликав у неї симпатію.

Майя розгорнула один із сувоїв. Це виявився план Академії із зображеними на ньому магічними потоками. Вона закріпила креслення на краю карти міста, наприкінці Рубінового Бульвару. Потім розгорнула ще два сувої: план будівлі Арени та план Оперного Театру. Поверх їхньої форми теж навели найбільші магічні потоки.

— Тепер дивимося на прокляття Маскарона, — сказав професор Семироз. Він показав зворотний бік маски з магічним колом.

Зіневра ахнула, прикривши рота руками. Решта ще більш розгублено мовчала.

— Оперний Театр, Дзеркальна Арена та Академія, — продовжила Майя, — побудовано так, що їхня форма зверху утворює три головні руни заклинання. Це робить весь Цвіточ величезним магічним колом. Пастка Маскарона — це місто.

Зчинився гомін. Міністри здивовано щось вигукували, дивлячись на карту та креслення будівель — у їхніх очах плескалася невіра.

— Як таке можливо? — хмурився Магістр. — Ви впевнені, що це не простий збіг?

— Якщо придивитися, то у бульварах та дорогах міста можна побачити візерунки всього магічного кола з маски, — сказав ректор. — Коли ми перевірили на картах магічні лінії під Цвіточем, то з'ясували, що вони проходять під цими дорогами.

— І як ви це зрозуміли, професоре Семироз? — схилився над схемою міста ліхтарник, притримуючи окуляри-півмісяці.

— Це зрозуміла Майя. — Чарівник, поклавши руку на плече дочки. — Вона знайшла майстерню.

— Як цікаво, — глянув на неї дядько Стефана. — Будьте ласкаві, юна леді, просвітіть нас. Бо поки що ми мало що розуміємо. Виходить, Маскарон планував це із самого заснування міста?

— Перші жителі Цвіточа — миряни, яких троє Заклинателів звільнили від прокляття. Але коли місто будувалося, мешканцям приходили його образи у снах. Навіть Перший Яхонт Червоний зазначив, що між врятованими був зв'язок. Поки вони були монстрами, їхній розум керувався маскою. Готова битися об заклад, частина зв'язку залишилася і після зняття чар. Маскарон приходив у їхні сни і вселяв майбутній вигляд міста, як вселив образ для будівництва щодо Тайлогос.

— Я правильно зрозумів, — подав голос біловолосий маг. — Маскарон побудував це місто, а потім позбавився замків Засновників, щоб помістити на їхнє місце три руни заклинання?

— Так, йому потрібні були три Джерела, — кивнула Майя, упираючись руками на край столу. — З їхньою допомогою Заклиначі в минулому зупинили армію тварюк. Аллан же побачив у їхньому прийомі можливість для своєї нової війни. Можна було подумати, що він руйнував будинки Заклиначів із помсти, але найбільше в цьому мав практичну мету. На їхньому місці звели Арену та Театр. Споруда Академії замкнула магічне коло. Нині всі три будівлі мають вежі, а це відоме потужне знаряддя магів минулих століть. У Оперного Театру це Башта, Що Співає. У Скляній Арені — шахта магічного ліфта, що є другою вежею міста. У Тайлогос — це центральна вежа.