3.3

Поспішаючи сходами до воріт і жуючи прихоплену з саду грушу — Майя пропустила вечерю і сніданок, і вже відчувала, як шлунок згорнувся в морський вузол — вона гадала, хто міг опинитися по той бік воріт.

Батько поспішав поряд. Перед цим професор Білозір з вибаченнями дав йому еліксир від головного болю. На обурене запитання начальника, як він міг його так безцеремонно приспати, декан нехитро розвів руками.

— Професоре, я не міг допустити, щоб ви відірвали голову адепту. По-перше, це не професійно з педагогічних міркувань, а по-друге — ми не маємо запасних Яхонтів Червоних. Ну, найближчим часом, — з усмішкою покосився він на Майю, чим викликав у батька такий вираз, ніби йому вліпили ляпас.

Ельдар одразу потяг Корнелія у бік «на пару слів», де збирався, як здогадалася Майя, не так розмовляти з деканом, як заткнути його.

Новини від Люсі дали можливість нехай не забути, але відкласти сімейні дискусії на кращий час. Професор Семироз більше не намагався накинутися на Ельдара, проте Майя йшла між ними про всяк випадок. Все ж таки професор Білозір правильно зауважив: Заклинатель Рубінів у них лише один.

Біля воріт ректор наказав стулкам відкритися. Був спекотний день, більшість містян та туристів поховалися від літнього пекла. Бульвар виглядав майже порожнім. Перед воротами стояв гнідий кінь з вершником, що ледве тримався в сідлі: сірий брудний плащ приховував обличчя, але Майя ще здалеку побачила закривавлені руки. Невідомий підняв голову. На чарівників відчайдушно дивився командир міської варти.

— Пане Семирозе… — ледь чутно прохрипів він.

— Люсю, пропусти його! — наказав ректор.

Бар'єр розійшовся убік, ніби завіса у театрі. Професор Семироз підхопив пана Касса якраз тоді, коли той мало не звалився додолу. Ректор підняв плащ гостя і побачив плями крові на сюртуку.

Пораненого швидко доставили до медичного крила. Професор Білозір заметушився навколо ліжка з командиром. Той важко дихав і кривився від болю. Знявши сюртук і розірвавши на грудях гостя сорочку, лікар застиг — на животі й грудях опинилися порізи, що сочилися поганню. Вони складалися у літери. На тілі чоловіка стікали кров'ю слова:

«Це останнє попередження».

Четверо чарівників вражено дивилися на напис. Раптом командир здригнувся і застогнав. Професор Білозір помчав до стелажів із зіллями, щоб знайти настоянки для очищення ран від скверни. Мирянам вона завжди шкодила більше, ніж чарівникам. Майя здивовано дивилася на напис. Хоча відправник не підписався, вона й так дізналася про почерк. Знала, хто любить прикрашати тіла кров'ю.

— Морган, — процідила вона крізь стислі зуби. Ім'я мучителя обізвалося в грудях вогняною хвилею ненависті.

— Майя, тобі краще вийти… — батько затнувся, побачивши погляд доньки.

— Я залишаюся, — твердо сказала вона.

Тривога на обличчі батька на мить змінилася болем, але він не заперечував. Згодом професор Білозір промив рани командира. Ельдар допоміг декану перебинтувати порізи. Майя та її батько носилися медпунктом, подаючи цілителю все, що він попросить.

Незабаром подих командира вирівнявся, він затих і майже не ворушився. Корнелій промив його рани на підбитій губі та брові, потім замішав якесь зілля.

— Випийте, — підніс він склянку до сухих губ чоловіка. — Вгамує біль і допоможе від зневоднення.

Ліки подіяли майже миттєво — з командира пішла мертва блідість. В очах, затуманених болем, прояснилося.

— Пане Семирозе… — ледве чутно покликав чоловік.

Лікар підвівся і зупинився перед ректором. Майя почула його шепіт:

— Я підмішав зілля правди. Знаю, не дуже гуманно, але це заради спільної безпеки.

Професор Семироз кивнув і сів на край ліжка.

— Пане Кассе, ви можете говорити? — Отримавши слабкий кивок, він продовжив: — Що з вами трапилося?

Поранений заплющив очі, наче спогади знову завдали йому страждань.

— Морган... Пане Семирозе, коли ви сказали мені про прокляту армію, я не міг приховати це від нього. Я розповів йому її секрет. Адже це зовсім змінювало уявлення про війну... — Він облизав пересохлі губи. — Але не для Моргана. Тепер він бажає отримати прокляття та майстерню. Він послав мене до вас з... — Командир опустив очі на свої перемотані груди. — Я маю передати вам його послання. Прошу, вислухайте мене.

Чарівники напружено переглянулись. Майя ж не дуже здивувалася, що майстерня зі страшним прокляттям сподобалася Моргану, як мусі мед.

— Навіщо він зробив це з вами? — похмуро запитала вона.

Пан Касс напружено стиснув губи. Заговоривши, він ретельно підбирав слова:

— Морган визнав, що так від мене буде більше користі, ніж раніше.

— Кажіть, пане Кассе. — Ректор дивився на пораненого з жалем.

— Минулої ночі зі столиці до Цвіточа таємно прибули два поїзди з найманцями Ковена.

— Морган викликав підкріплення?

Командир кивнув головою.

— Він штурмуватиме Тайлогос. І послав мене сказати, що, якщо здастеся зараз, він дасть вам із дочкою піти з міста. Вас виженуть, але ви житимете. Тільки віддайте йому Академію та маску.

— Він здурів? — випалила Майя. — Він думає, що ми йому повіримо? Він уб'є нас за першої ж нагоди!

— Він наказав мені донести до вас послання, — стомлено дивився на чарівників командир. — Зараз Пожирачем Долі керує Морган. Більша частина вартових відмовилася йти за ним проти вас, пане Семирозе. Вони шанують вас. Але тепер у нього вистачить воїнів осадити Академію.

Професор Білозір фиркнув.

— Нехай тримає кишеню ширше. Навколо замку бар'єр, запасів їжі нам вистачить пережити зиму.

— Я вас зрозумів, пане Кассе, — сказав ректор. — Відпочивайте. Тут ви у безпеці.

Він підвівся і показав іншим слідувати за ним у коридор.

— Ми так зосередилися на пастках Маскарона, що зовсім забули про іншого рідкісного виродка в нашому фуршеті лиходіїв, — з неприхованою огидою помітив декан, але зразу глянув на дівчину. — Упс! Вибачте, леді Майя, за мою нестримність.