28.2

Вискочивши із замку, вона швидко перетнула подвір'я. Фігура в плащі відійшла не так далеко. Майя помітила шпигуна за чагарниками, підкралася ззаду. Спритно схопила, затулила рота рукою. Силует скрикнув від несподіванки, але ледве чутно зі стиснутих губ.

— Не кричи, — наказала Майя і відпустила рота дівчини.

На неї обурено дивилася Сава.

— Так й до інфаркту довести можна! — ахнула вона. — Хто ж так ззаду підкрадається?

— Я заборонила тобі стежити за ними, — пропустивши закид, холодно нагадала Майя.

Сава скривилася, як дитина, яку застали за крадіжкою цукерок із кухні.

— Тобі мало, що ти забрала у мене Вінець Злодіїв?

— Щоб ти ні за ким не підглядала. Втім, дарма думала, що тебе це зупинить, — зітхнула Майя.

Старшокурсниця зміряла її прискіпливим поглядом.

— А сама чого не спиш? — Губи дівчини хитро розтяглися. — Напевно, заснути не можеш. Уся звелася від думок, чому Ельдар привів куртизанку до Академії?

Майя напружилася. Відпиратися марно. Вона глянула на силуети, які йшли в місячному світлі — вони майже злилися з мороком дерев.

— Не хвилюйся, я знаю, як тобі домовитися зі своєю совістю, — солодко зашепотіла їй Сава, немов демон спокуси. — Іди спати й залиши все мені. Завтра я розповім тобі, що дізналася, і ми обидві будемо у виграші.

— Але Сава…

— Тобі треба більше мені довіряти, — підморгнула їй Сава. — Я все зроблю на найвищому рівні. Ніхто мене не помітить, триматимусь на відстані.

— Думаєш, допоможе? — Запитав крижаний голос за спиною.

Майя та Сава застигли. Повільно розвернулися і не змовляючись зблідли — Ельдар і його знайома стояли позаду, дивлячись на них зверху. Сині очі з вертикальними зіницями недобро примружилися.

— Коли ви?.. — обернулася Сава туди, де зовсім недавно бачила їх.

— Порада на майбутнє, — глузливо вигнула губи-бантики леді Ламмермур. — Будь-який мисливець знає, що не можна підкрадатися до здобичі з боку вітру.

— Що ви тут робите? — суворо запитав Ельдар. При цьому дивився він тільки на Майю, немов вона відповідає за те, що відбувається. Адже все зовсім навпаки! — хотілося їй пояснити йому.

Але леді Ламмермур так неприховано насолоджувалась її розгубленістю, що в Майї всередині ніби щось клацнуло. Вампірка чекає від неї незграбних виправдань. Ні, обламається!

Майя вирівнялася, розправила плечі й подивилася на Ельдара з леді Ламмермур демонстративно впевненим поглядом.

— Ми стежимо за вами.

Ельдар вигнув брову.

— Я помітив. Пам'ятаю, я сказав, що це моя справа і тільки.

— Ти правда думав, що я залишу без нагляду чужинку? Та ще з такою… славою, — з відкритою підозрою глянула Майя на вампірку.

— Куди моїй славі до твоєї, — блиснула очима демонеса.

Майя напружилася — ікласта підловила.

— Майя, ти знову не віриш мені? — похмуро спостерігав за нею Ельдар.

— Я вірю тобі. Але вірити цій жінці у мене немає причин.

— Їй вірю я. Цього тобі недостатньо? — Ельдарові очі спалахнули яскравіше. — Ідіть обидві спати. Це вас не стосується.

— Все, що відбувається в Академії мого батька — мене стосується, — спокійно нагадала Майя. — І якщо тут з'являється людина… чи не людина, про яку я нічого не знаю, я не залишусь осторонь.

— Майя... — Небезпечно знизився голос Ельдара. Вона зазначила, що він наче сьогодні менш терплячий, ніж зазвичай. Занадто напружений, навіть схвильований. — Йди спати. Прошу... Мені зараз зовсім ніколи сперечатися з тобою.

— Ох, Еллі, — злегка поплескала його по плечу леді Ламмермур. — Ти такий ґречний. Ще намагаєшся вмовити їх. Але навіщо, якщо зі смертними можна розібратися значно швидше. — Мить і вампірка опинилася перед дівчатами.

«Як швидко!» — відсахнулася Майя.

Риси на обличчі демонеси огорнули густі тіні. Чорнота повністю заповнила великі очі, звернувши погляд жінки у дві похмурі діри, що затягують світло. Коли вампірка заговорила, у її солодкий голос уплелася магія, як шовкові нитки.

— Ідіть у свої ліжка, людські дітлахи. І спіть міцно аж до світанку. Бо ніч є небезпечним часом для прогулянки.

Зіниці Сави розширилися, обличчя розслабилося, стало відчуженим і покірним. Майя не рухалася, дивлячись на величезні очі вампірки — їхня глибина, здавалося, могла поглинути все небо. Леді Ламмермур заплющила очі. Коли вони знову стали нормальними, вона підморгнула похмурому юнакові, мовляв, вчись, як справи вирішувати!

— Ти помиляєшся. — Демонеса здригнулася і повернулася на голос Майї. Дівчина повела головою, місячне світло осяяло її глузливу усмішку. Вона не могла бачити цього, але в очах її затанцювали смарагдово-зелені іскри. Майя подивилася на жінку, як це робила десятки разів з висоти трону. Ніхто не може наказувати Господині Тіней — читалося у її крижаному погляді. — Ніч уже давно мій час.

Леді Ламмермур насупилась і розгублено подивилася на Ельдара. Той потер шию, мовляв, нічим допомогти не можу. Сава тим часом слухняно пішла до замку. Може, це на краще, подумала Майя і не стала її зупиняти. Але сама вона вирішила з'ясувати, що тут відбувається. До того ж можливість подратувати Ельдара несподівано принесла їй дивне задоволення.

Вони тут п'ять днів усі з усіх сил працюють, хвилюються за нього, а він не потрудився навіть звістки кинути. Зате з'явився з якоюсь не в міру розкішною вампіркою і дивні справи провертає у всіх за спиною.

— Майя ... — Здавалося, Ельдар готовий перейти на гарчання.

— Час минає, Еллі, — схопила його за лікоть леді Ламмермур. — Нехай відьма Маскарона йде з нами. Вона не завадить.

— Я не відьма Маскарона, — огризнулася Майя.

Ельдар скривився, явно показуючи своє обурення до участі дівчини. Але в результаті обмежився гострим поглядом у бік Майї й швидко попрямував до гаю. Та хотіла піти за ним, коли помітила, що леді Ламмермур не зводить з неї очей. Її погляд подібно до іклів, пробирався під шкіру, встромлявся в саму душу.