27.2

На його правій руці почорніла від порчі рукавичка. Захисна тканина тліла. Майя зірвала рукавичку з руки чарівника та відкинула. На зап'ясті червонів опік.

Швидко відчинивши вікна і вигнавши вітровим заклинанням дим, Майя підскочила до полиці з аптечкою в кутку майстерні. Діставши бинти та зілля для першої допомоги, вона допомогла сісти чарівнику на стілець.

— Що тут трапилося? — запитала вона, закатавши рукав чоловіка.

— Я намагався зняти захисне закляття з маски, — ніяково усміхнувся чарівник. Майя зиркнула на маску на столі біля протилежної стіни. З очних прорізів маски все ще здіймався серпанок прокляття. То це пана Ждана через усю майстерню відкинуло? — Вже втретє за день отримую таку віддачу.

— Не знала, що ви в академії. — Майя обережно обробляла опік.

— Я прибув уранці. Приїхав допомогти вашому батькові та Майстрові, — кивнув чародій, маючи на увазі професора Чуба. У минулому декан був його наставником. — Майстер пішов відпочити. Мене залишив стежити за маскою, ось я і вирішив сам її вивчити... І отримав подаруночок. — Чоловік напружено глянув на перемотану руку, покосився на білий лик. — Страшна річ, — буркнув він і повернувся до Майї. — Знав, що ви десь у замку, але вирішив не відривати та привітатися вже за вечерею. Радий бачити вас у доброму здоров'ї.

— І я вас, — кивнула Майя.

Пан Ждан виглядав набагато краще, ніж дівчина запам'ятала його. Він видужав, на щоках з'явився здоровий рум'янець. Позбавлена роками сонця шкіра тепер вкрилася легкою засмагою. Ніби пан Ждан постійно гуляв просто неба. Пшеничне волосся вигоріло і блищало, як у Луки. Здалеку Майя б його не впізнала.

Вони розмовляли. Батько Луки коротко розповів, що трапилося з ним після їхнього розставання. Як дістався до Академії, де йому допоміг професор Білозір. Якийсь час він ховався у професора Чуба, поки не оговтався. Останній місяць вони із сином жили за містом, в поселені у друзів. Але дізнавшись, що академії загрожує небезпека, пан Ждан повернувся до Цвіточа.

— Лука рвався поїхати зі мною. Дуже хотів вас побачити. Але я не взяв його, надто небезпечно. Пообіцяв, що подякую вам за нас двох. — Пан Ждан стиснув долоню Майї. — Я багатьом вам завдячую, леді Майя. Ви мене врятували.

— Ми врятували одне одного, — трохи смикнула краєм губ Майя. — Моя втеча не вдалася б без вас.

— Ви не зрозуміли, — з почуттям похитав головою чародій. — Завдяки вам я знову побачив сина. Мені шкода, що ви пройшли через те пекло, але я не зміг би повернутися на волю, якби ви не опинились там. Відтепер я ваш вірний слуга.

Майя злякано вирвала руку з його долоні.

— Жодних слуг! — Вона спішно замахала руками. — Я княгиня у відставці! Просто допоможіть знайти армію. Ви шукали її задовго до нас.

— Та тільки не так багато знайшов. — Пан Ждан засмучено обернувся до маски. — Професор Чуб сказав, що це сильний артефакт. Ми намагалися зняти захисні чари з неї різними заклинаннями та вийняти спогади, що в ній приховані. Але цей артефакт, здається, має волю. І захищатиме секрети господаря до кінця.

Майя поглянула на лик. Маскарон умів дбати про свої таємниці. Якщо навіть його найближчі слуги не могли видати його секретів, то речі тим більше мовчатимуть.

— Перед тим як приїхати, я отримав листа від Майстра з малюнком магічного кола на масці, — продовжував пан Ждан. — Ці два дні я намагався зрозуміти зміст заклинання.

— І як? — пожвавішала Майя.

— Руни у ньому стародавні. Дуже древні. Вони створені не людиною. Однак багато наших рун запозичені у нелюдів. За деякими візерунками в колі я зрозумів, що це прокляття. Схоже на звернення.

— Звернення?

— Знаєте, як ті прокляття, коли принца перетворюють на жабу. Щось у цьому дусі.

Майя хмикнула. Це вдруге на день, коли при ній згадують прокляття з жабами. Але ж не задумав Маскарон дійсно їх жабами закидати?

— Жаба чи ні, але заклинання має щось навернути в щось, — сказав чарівник, коли Майя поділилася з ним своїми думками.

— Може, камінь оживити? — Підказала Майя, згадавши міських химер. Цим здогадом вона теж поділилася з чарівником.

— Ні, з неживого живе так просто не зробити. Не одним заклинанням, так точно. Створення голема — складне поєднання магії та алхімії. Але вони не можуть вважатися живими. А руни на масці іншого виду. — Батько Луки підвівся і підійшов до артефакту. — Ось бачите ці хитромудрі символи. Це стосується душі. Це прокляття як паразит, спрацює лише на одухотвореній істоті.

Майя дивилася на маску. Вже минуло п'ять днів, а вони так майже нічого не з'ясували. А магічне коло на звороті маски тільки підсипало ще більше запитань у їхню головоломку…

— Не зітхайте так тяжко, — почувши її засмучений видих, усміхнувся пан Ждан.

— Так ми не встигнемо знайти відповідь до повні, — похитала головою Майя.

— Терпіння, леді Майя. Цю загадку Маскарон готував п'ять століть. Нерозумно думати, що ми вирішимо її за п'ять днів.

— Так, нам треба вирішити її за наступні сім днів. Це значно полегшує справу, — буркнула Майя, чим викликала легкий смішок у чоловіка.

— Там у підземеллі ми з вами були в більш безвихідному становищі. Чи вам опускати руки, коли порятунку не видно.

Майя здивовано глянула на чарівника. Він говорив спокійно, але його слова справили на неї сильне враження. Напевно, тому що це сказала людина, яка знала, що таке справжня безвихідь. Але все одно не збирався впадати у розпач.

Майя глянув на маску. Залишається сподівається, що в Ельдара у секретній бібліотеці справи йдуть краще. Інакше з настанням Червоного місяця їм вже нічого не допоможе. Хіба що…

— Вам треба в медпункт, — сказала вона пану Жданові. — Опік я перемотала, але краще покажіть його професору Білозору. Не добре, якщо ви не зможете працювати через травму.

— Але я не можу залишити маску без нагляду.

— Я залишуся тут, — запевнила Майя. — Ідіть і не про що не хвилюйтеся.