26.3

Всі повернулися до блідої Майї. Їй важко вдавалося тримати обличчя спокійним.

Голова пішла обертом. Легені горіли, наче їм стало мало повітря. Її душу збиралися вивернути навиворіт, і вона дозволить це їм. Вона не може допустити, щоб старання батька виявилися марними. Не може допустити, щоб місто зруйнували, і все, за що боровся батько, зникло.

— Майя… — видихнув професор Семироз. — Ти не повинна.

Вона подивилася на нього і постаралася посміхнутися.

— Я не брехала тобі. І доведу це.

Мабуть, іншого виходу немає.

Ксандр простяг їй кубок. Взявши його, Майя помітила легке тремтіння долоні. Вона не знала, що саме спитають міністри. Якщо дізнаються, що в ній магія Маскарона, як з нею вчинять тоді? Схоплять і замкнуть у темниці? Визнають чудовиськом і виженуть з міста? Нашийник начеплять?

Але якщо відмовить, Морган отримає підтримку чарівників міста, а батька та Академію залишать напризволяще. Вона цього не допустить.

І поки не передумала, Майя заплющила очі і піднесла кубок до губ.

Вона лише торкнулася холодної бронзи, коли хтось різко висмикнув із її рук кубок. Розплющивши очі, Майя побачила на Ельдара. Він якось встиг безшумно підійти до неї ззаду. Вихопивши кубок, юнак за кілька великих ковтків осушив його. Стрімко витер губи тильним боком долоні та вдихнув.

— Я їжачок, що вміє грати на контрабасі! — випалив він.

Усі вилупилися на нього. Декілька нескінченних секунд висіла тиша.

— Він збрехав, — першим порушив гробове мовчання професор Білозір.

— Але як? — вражено кліпав очима літописець Леопольд. — Як таке можливо?!

— Прострочене зілля? — дивувався Міністр відлуння.

— Воно не прострочене. — Ельдар спокійно поставив кубок перед розгубленим Ксандром. — Але на мене зілля правди не діє.

— Так буває? — здивувалася Зінерва Трилуна.

— Так, якщо регулярно пити зілля правди, — вчено зауважив декан лікарів.

— Це як з отрутою, — посміхнувся Ельдар. — Щоб витримати велику дозу, достатньо деякий час пити малі.

— Але навіщо ви випили зілля, призначене відьмі? — Дрібні очі Міністра відлуння недовірливо метушилися від Ельдара до Майї.

— Для того, щоб довести, що зілля правди не може бути гарантією її чесності. Маскарон із тих, хто думає на десять кроків наперед. Такий, як він, не дасть викрити своїх секретів якимось зіллям.

Міністри тривожно зашепотіли.

— Ви не вірите цій відьмі? — Запитав Ксандр, проникливо дивлячись на хлопця. — Згодні, що вона бреше?

Ельдар подивився на Майю. Його погляд пронизав її наскрізь. Сині очі бачили її душу оголеною без жодного зілля. Він читав її як відкриту книгу.

— Я не казав, що вона бреше, — обернувся до міністрів Ельдар. — Я лише показав, що такий спосіб ненадійний.

Міністри знову зашепотілися. Майя відчула нудоту. Вона ледь трималась у свідомості.

Навіщо Ельдар підставив її? Навіщо завадив довести правду? Це був її шанс досягти довіри від ради!

— Пане Яхонт Червоний, — раптом промовив Ксандр, повертаючись до юнака. — Дякуємо вам за передбачливість. Рада може вірити вам. Ви були в підземеллі, бачили цю дівчину разом із Маскароном. Як думаєте, вона все ще має причини допомагати магу?

Земля на мить пішла з-під ніг Майї.

Більше невчасного запитання Магістр поставити не міг…

Вона зустрілася поглядом з Ельдаром. Дивний вогник спалахнув у глибині його очей. Дівчина затамувала подих — він все ще сердиться.

— Я не знаю, — сказав Ельдар. Майя закусила язик, щоб не видати болю від його слів.

Значить, ось яка його відповідь... Хоча чого вона чекала тепер — коли він дізнався про її почуття до мага.

— Але знаю, що вона має знання, які можуть допомогти у пошуку Армії Маскарона. Незалежно від моєї довіри до колишньої княгині, я не став би нехтувати її попередженнями. Буде гірше, якщо ігнорувати її відомості.

Майя видихнула — вийшло голосніше, ніж хотілося.

— Дякую за чесну відповідь, пане Яхонт Червоний. — Ксандр з розумінням кивнув. — Я почув все, що потрібно, і маю обговорити це з радою.

Відчуваючи чавун у ногах, Майя змусила себе пройти до крісел деканів. На Ельдара вона не ризикнула глянути.

— Рада ухвалила рішення. — підвівся Магістр через кілька хвилин безперервного перешіптування з колегами. За ним піднялися усі міністри. Він витримав паузу, окидаючи присутніх чорним поглядом совиних очей. — Світла рада не підтримуватиме Северина Моргана. Однак ми не підемо проти Ковена без вагомих причин. Велизаре, дай нам суттєві докази, що колишня темна княгиня не бреше і Тайлогос пов'язана з планами Маскарона. До повні ще є час — знайдіть ворота Армії Тварюк. І як тільки ми будемо впевнені в правдивості слів твоєї доньки, ми надамо Академії повну підтримку.

— Це добре чи погано? — тихо спитала Майя професора Білозора.

— Не те, що хотілося б, але краще, ніж могло бути, — напружено посміхнувся декан. — Показавши свою недовіру до тебе, Ельдар домігся їхньої прихильності. Вони не гратимуть за Моргана. Але ми, як і раніше, можемо покладатися тільки на себе.

***

Батько почав проводжати міністрів через портал. Декани щось обговорювали. Пані Роксан явно злилася й обурювалася на марність Світлої ради.

— Вони просто все звалили на нас!

— Їм нерозумно відкрито виступати проти Ковена. Нехай вони не за нас, але й не проти, — заспокоював професор Білозір.

Ельдар майже одразу попрямував до дверей. Майя глянула на батька, і переконавшись, що на неї ніхто не дивиться, вислизнула із зали слідом.

У коридорі Ельдара не виявилося, дівчина поспішила до сходів, що ведуть у садок — припустила, що знайде його там. І не помилилась. Ельдар стояв біля билець, дивлячись на горбатий силует міста. Вітер тріпав хвилясте волосся, на сонці вони блищали червоним золотом. Майї довелося зібратися з духом, щоб вийти з тіні садових дерев і підійти до нього.

— Чому не дав мені випити зілля? — запитала вона, поклавши долоні на бильце. Полуденне сонце нагріло камінь так сильно, що вона відчувала його тепло через рукавички. І усвідомила, які холодні її пальці після зустрічі з радою. — Думаєш, Маскарон напував мене зіллям правди?