24.2

Лаура ахнула і зблідла. Майя стиснула меч.

Дике полювання… На уроках Історії їм розповідали про це. Майя знала, що в Чарогір'ї лише один двір ще тримав у себе примарних воїнів — Туманний Двір. Значить, їхній противник Неблагі фейрі. І за їхніми головами вони послали своїх найкращих і найжорстокіших мисливців. Вони з'являються на чорних скакунах, несучи із собою шторми та урагани. Воїни небес та пекла, женці грозових хмар та гірських вітрів.

— Нам треба повернутися до печери, — сказала Майя. — Не можна залишатися просто неба. На звичайному коні від них не втекти.

— Хвилинку! — обурилася Лаура. — Крижинка не звичайний кінь!

Майя глянула на білу кобилу.

— Вона, звісно, красуня, але не єдиноріг. А без нього ми далеко не поїдемо.

— Не в рогах справа, люба, — похитала пальцем та. — А в копитах. У моєї дівчинки підкови від найкращих майстрів Зоряних Кінних Перегонів.

Майя спантеличено подивилася на подругу. Про великі перегони, де багатії з усіх королівств та імперій влаштовують змагання найшвидших скакунів і роблять нечувані ставки, вона знала. Але все одно не зрозуміла, чим новина про «зіркові» підкови їм зараз допоможе. А ось Ельдар явно оцінив заяву.

— Ось чому навіть вершники фейрі тебе не наздогнали, — посміхнувся він.

— В чому справа? — невдоволено дивилася на них Майя. Вони явно зараз говорили своєю особливою мовою — мовою аристократів.

— Підкови з кузень Зоряних Кінних Перегонів зачаровані ельфійською магією, — сказав Ельдар. — Кінь з такими підковами у швидкості не поступиться навіть келпі. І при цьому довго не втомлюється.

— А, щось на зразок чобіт-скороходів для коней, — зрозуміла Майя. — Лаура, ти так любиш перегони?

— Кожна знатна леді має вміти їздити верхи, — підняла носа та й зараз навіть розпатлана і в брудному похідному одязі виглядала справжньою дворянкою. — Мені купили Крижинку ще в одинадцять років!

Майя промовчала, подумавши, що їй у дитинстві навіть поні не подарували, хоч вона дуже просила.

По небу пролунало нове ревіння рогу. Силуети чорних вершників з'явилися у темному небі. Майя завмерла, дивлячись на всі очі. Три великі чорні оленя з довгими й кривими, мов коріння, рогами мчали по повітрю, їхні жовті очі палали яскравіше за зірки. Рвані плащі їхніх вершників майоріли проти вітру чорними прапорами. На кожному мисливці був шолом із вигнутими назад рогами, в руках — найгостріші списи та мечі.

Вигляд небесних войовничих мисливців одночасно жахнув і зачарував Майю. Їхні невагомі, оповиті туманом силуети здавалися породженням кошмару, але все ж таки були до жорсткості реальні. І смертоносні.

— Нам потрібен план, — сказала вона, впоравшись зі здивуванням.

— Вже є, — заявив Ельдар. — Я відвертаю Дике полювання, ви тікаєте з цієї гори якнайшвидше.

— Ти зібрався битися з ними сам?

— Батько в минулому вирвав багатьом воїнам Дикого полювання серця. Так його Двір став найсильнішим у Чарогір'ї.

Побачивши хижу усмішку на обличчі Ельдара, Майя зрозуміла, що відмовляти того марно. Його вже охопила ідея перевірити свої сили у сутичці з небесними лицарями. Схоже, нічна вилазка подобалася йому дедалі більше.

— Мчіть до підніжжя гори, — повернувся він до дівчат. — Як тільки розберуся з вершниками, наздожену вас.

Майї витівка не подобалася, проте часу вигадувати щось ще не мають. Найкраще, що вони зараз можуть — забрати маску якомога далі від ворога.

Юнак допоміг Лаурі сісти у сідло, потім підсадив Майю. Коли вона ставила ногу на його складені руки, на мить довелося зустрітися очима. Але обличчя його не виражало жодних почуттів, крім серйозності та спокою.

Він підхопив меч, скочив на валун. Випростався, темне волосся затріпав вітер. За його спиною розкрилися широкі перетинчасті крила.

— Ельдар, — зважилася покликати Майя. Він опустив на неї погляд. — Будь обережний.

Його очі дивно блиснули. Він стримано кивнув і змахнув крилами. Майя заплющила повіки від піднятого вітру і пилу. Коли вона розплющила очі, Ельдар був уже високо. Знову пролунав рев. Три вершники помчали до нього, виставивши списи вперед. Їхні постаті стрімко закружляли під хмарами.

У небі Ельдар був так само спритний, як на землі. Вправно маневрував, то злітаючи, то різко складаючи крила і падаючи, як сокіл. Чорні олені мчали за ним величезними стрибками, списи вершників виблискували за лічені сантиметри від хлопця.

Майя подумала, що ще не бачила такого дивного бою — схожого на граційний танець. Фейрі майже завжди витончені, навіть коли бажають когось вбити.

Ельдар злетів вище і зник за завісою хмар. Мисливці помчали за ним, на вістрях їхніх списів палав синій вогонь. Вони зникли в густих хмарах. Лише спалахи червоно-синіх вогнів та гуркіт доводили, що у небі не припиняється бій.

— Нам час, — сказала Майя, вирішивши, що можна виходити з укриття.

Лаура викрикнула заклинання, підкови Крижинки спалахнули білим сяйвом. Кобила стукнула копитом, від каміння відскочили сріблясті іскри.

— Тримайся міцніше, — сказала вона і вдарила ногами в боки.

Крижинка охоче зірвалася з місця. Майя від несподіванки скрикнула і міцніше обняла подругу.

Вони мчали гірською дорогою. Гострі кам'яні відроги залишилися позаду, тепер з обох боків зімкнувся ліс. Їхній шлях, як зрозуміла Майя, звивався до села між горами. Чарівні підкови й справді працювали — Крижинка стрибала швидше за лань і так легко, наче ковзала по повітрю. У Майї було почуття, що вони мчать на привиді, який ледве торкається землі. Вона міцно трималася за Лауру і з завмиранням серця дивилася, як мимо проносяться високі ялини, що змішалися у велику чорну стіну.

— Бездонна Темрява! — вилаялася Лаура.

Майя визирнула з-за її плеча. Попереду виповзли щупальця туману і зміями завили дорогою.

— Хіба ми біля підніжжя? — запитала вона.

— Ні. Це туман підібрався вище.

— Не зменшуй швидкість. Я спробую розвіяти його! — Майя скинула руку, ставши плести вітрове заклинання.