22.3

Помившись і переодягнувшись, Майя спустилася до буфетної, де стіл сервірували домовики. Зазвичай вони воліли тримати ореол невидимості. Лише очі світилися і ширяли в повітрі, поки невидимі руки розкладали тарілки та кухонні прилади на довгий стіл буфетної. В навчальні дні тут обідав персонал кухні.

Почувши, як хтось співає бадьору мелодію, Майя пройшла на кухню і застала професора Білозора біля однієї з магічних плит. Начепивши фартух у горошок, він смажив на сковорідці оладки. На стільниці стояли миски в муці, лежали шкаралупи яєць. Під рукою вчителя височіла тарілка з уже цілою гіркою коржів.

Сама кухня замку була просторим приміщенням зі стрілчастими вікнами. Тут розмістилися довгі кам'яні стільниці для підготовки, готування та миття посуду; на стінах висіли різних розмірів мідні казанки, сковорідки та інше кухонне начиння. Майя знала, що десь ще розташовується пекарня з найбільшою піччю у замку — там під час навчальних буднів створюються знамениті на всю Тайлогос булочки з корицею та медові кекси.

— Леді Майя, доброго ранку! — засяяв усмішкою вчитель.

Він стояв у сорочці із закоченими рукавами. Як завжди, у всьому білому та, що дивно, абсолютно чистому. Майя знаходила в його незмінній чистоті, буквально стерильності свою якусь особливу магію: професор Білозір примудрявся вести у своїх білосніжних костюмах уроки з приготування зілля, де постійно вирують котли, а поруч кришаться інгредієнти, і ніколи не бруднитися. І на кухні зараз сяяв чистотою яскравіше, ніж будь-яка вимита каструля.

— Вам допомогти? — привітавшись, запропонувала Майя.

— Можете перелити полуничне варення у піалу, — кивнув учитель на літрову банку на столі. — Якщо, звичайно, це доречне прохання для Вашої Темності.

— Доречно, якщо ви перестанете так жартувати. Я вже не княгиня.

— Як скажіть, Ваша Темність, — навмисне покірно кивнув той.

Вирішивши не піддаватися на провокацію, Майя зняла рукавички та пішла мити руки. Великою ложкою вона почала наповнювати піалу. Про себе вона подумала, скільки провіанту зараз зберігається у підвалах та коморі замку. Знаючи батька, він, напевно, запасався так, що і зиму можна пережити у повній ізоляції від міста. Майя здогадувалася, що він усвідомлено зробив із Тайлогос цитадель. У такому захищеному замку можна витримати навіть облогу.

Її плеча торкнулися. Професор Білозір зняв з неї темно-червоне волосся. Майя подивилася на нього, щоки її спалахнули.

— Обережніше, леді Майя, — зауважив учитель, відкидаючи волосинку. — Професору Семирозу доведеться ще багато чого пояснити, але краще свого часу.

Майя йому вдячно посміхнулася за делікатність. Після всього пережитого вона відчувала до професора Білозора те тепло, що, можливо, могла б відчувати до старшого брата, якби в неї був такий.

Наповнивши піалу, вона не втрималася та облизала ложку з варенням.

— Як учора пройшла розмова з батьком? — поцікавилася вона.

— Ви запитаєте, чи не проговорився Ельдар, що поліз у лігво Маскарона заради вас? — уточнив учитель, спритно перевертаючи оладку на сковорідці. — Значить, він вам не розповів. До того часу, як він повернувся до кабінету, я представив вашому батькові це так, що метою Ельдара було вбити Маскарона. І тут, зауважу, не збрехав. А ви втекли з ним, бо видався зручний шанс.

— Найкраща брехня — та, що частково правда, — зрозуміла Майя.

— З правдою, як із добрим вином, важливо знати міру, — кивнув професор Білозір. Він трохи помовчав, а потім обернувся до Майї. Виглядав він при цьому серйозно. — Пан Ждан одразу розповів мені про тортури Моргана, але я приховав це від вашого батька.

Майя здивовано глянула на вчителя. Його чорні окуляри були непроникними, але вона легко уявила за ними уважні дзеркальні очі.

— Я мовчав, бо вважав, що не зможу втримати професора Семіроза від дурниць у пориві гніву. А він потрібний тут, в Академії. Ви маєте право злитися за моє мовчання.

Декілька секунд Майя дивилася на декана.

— Дякую вам, професоре Білозір.

— За що?

— За те, що захищали батька, поки мене не було поряд із ним.

***

Коли всі зібралися, вони сіли до столу. Майя зайняла місце біля ректора, навпроти неї розмістився професор Білозір. Останнім у буфетну прийшов Ельдар. Він переодягся, одягнув випрасувану сорочку з темно-синім жакетом і тепер виглядав свіжо та елегантно. Майя мимоволі згадала його розпатланий вигляд уранці. Як його гаряче дихання обпалювало шкіру на її шиї. Як сама поринала пальцями в шовк його скуйовдженого волосся.

Вона відпила зі склянки холодної води.

Ельдар сів поруч із деканом лікарів. На Майю він ледве глянув і поводився, як ні в чому не бувало. Чемно кивнув батькові й почав накладати в тарілку оладки. Їй коштувало неабияких зусиль, щоб не затримувати на ньому погляду.

Якийсь час вони снідали в тиші. Потім професор Білозір зауважив, що Ельдару час би підстригтися. Той повідомив, що йому зручно. Між ними почалася суперечка, втім, активно поглинати оладки обом це не заважало.

— Ну що ти вперся? Я ж тобі кажу підстригтися, а не клізму зробити, — обурювався вчитель.

— А таке відчуття, що мені вже її роблять, — скоса глянув на того хлопець, поки щедро поливав другу порцію варенням.

— Ти Яхонт Червоний, а не дідько. Так виглядали належно... Стоп, ти що, клізмою мене назвав?!

Весь цей час Майя поглядала на батька. Він виглядав надто замисленим і тихим. Йому довелося багато чого дізнатися та зрозуміти за вчорашній день. По виразних колах під очима вона здогадалася, що вночі він майже не спав.

— Ельдар, ти подумав над моєю пропозицією? — раптом спитав професор Семироз. Він незмінно сидів у всьому чорному. У виборі кольорової гами ректор був повною протилежністю до професора Білозора.

Майя, що несла до рота шматочок оладки, завмерла і насторожено прислухалася.

— Я ще не вирішив, професоре Семирозе, — відповів Ельдар.