Розділ 20. Повернення

Карета мчала містом. Майя прислухалася до шуму на вулиці, чекаючи звуків погоні. Але чула лише стукіт копит і коліс їхнього екіпажу. Вона відкинулася на спинку сидіння і перевела подих. Провулками вони стрімко віддалялися від Сапфірового бульвару.

Майя все ще стискала в руці вінець. Не бажаючи більше торкатися його, дівчина відкинула його на протилежне сидіння і почула металевий стукіт. Вінець ударився об алюмінієву скриньку, що на вигляд нагадувала аптечку. Взявши її та знявши кришку, Майя побачила бинти та пляшечки із зіллями. Професор Білозір виявився дуже завбачливим.

Ельдар поряд, як і вона, важко дихав, поки приходив до тями. Світло нічних вогнів, що проникало через ширму вікна, ковзало по його силуету, вихоплювало блиск сплутаного волосся, гострі риси обличчя і темні плями крові на сорочці. Кароліна піднялася до вікна позаду і стежила за дорогою.

— Треба обробити твої рани, — стурбовано сказала Майя. Через Завісу бачила, як там, де пролягли червоні смуги, залишилися сліди темної магії. Схоже, хлист інкуба виявився заговореним і не давав ранам швидко затягуватися.

Ельдар кивнув головою. Поки Майя переглядала вміст аптечки, він спробував розстебнути сорочку. Але його закривавлені руки тремтіли. Він тихо вилаявся, вихопив з-за пояса ніж і хотів розрізати сорочку, але Майя схаменулась.

— Давай краще я, — обережно забрала вона кинджал.

Пам'ятаючи, що лезо отруєно, вона поклала його поруч із вінцем. Щоб краще бачити, запалила магічний ліхтар на стелі салону, покликала вогненний меч і акуратно розрізала сорочку Ельдара. Трохи морщачись, він зняв скривавлений одяг і кинув його на підлогу.

Майя подивилася на Ельдара без сорочки. І жаль у ній змішалося з почуттям дивної незручності. Вона бачила м'язисті груди, гостру лінію ключиць, як рухаються м'язи, що виступають під шкірою. І навіть розсічені червоні сліди не псували красу міцного тіла... Майя важко зітхнула.

Вона розуміла, як дивно милуватися Ельдаром у такій ситуації. Але вона так довго не бачила його, що кожна деталь у ньому притягала її погляд. Їй хотілося дивитися і дивитися на нього.

Через силу Майя відвернулася, різко відірвала шматок бинта і почала перебирати пляшечки з лікувальними зіллями. Знайшовши еліксир папороті, що очищала від темної магії, вона змочила в ньому бинт і почала обробляти рани на грудях Ельдара. Той стиснув губи. Вона відчувала на собі його погляд, їй стало зовсім ніяково.

— Про що ти думала? — раптом схопив її зап'ястя Ельдар. — Якого дідька ти там влаштувала з люстрою? Ти мало не загинула!

— Ти теж, — відповіла Майя через невелику паузу.

— Ти зібралася розкроїти собі голову.

— У мене був невеликий вибір, чию голову кроїти, — нагадала вона.

Ельдар стиснув щелепу, але потім тільки шумно видихнув, запустив руку у волосся і щось невдоволено пробурмотів. Майя зраділа, що він не став продовжувати тему. Найменше їй би хотілося припускати, як все могло обернутися, якби Ельдар не встиг її відштовхнути.

Вона почала відмотувати новий шматок бинта. Старий уже був весь у крові, і вона кинула його до брудної сорочки. Обережно почала обробляти рани на спині.

Якийсь час вони їхали в тиші. Кароліна одним оком поглядала на них, доки другим стежила за вулицею. Мовчання в салоні натяглося як струна. Вони не бачилися два місяці, але Майї здавалося, що минула ціла вічність. І тепер вона не знала, що має сказати. Протираючи рани Ельдара, вона думала, як багато їй хочеться пояснити. Але він не питав, а вона не наважувалася заговорити першою.

Коли Майя обробила спину хлопця зіллям з розбавленим попелом фенікса, Ельдар розвернувся, і вони знову опинилися носом до носа. Майя намагалася загнати збентеження, що не вчасно спалахнуло, якомога глибше. Салон їй став здаватися дуже тісним та задушливим.

— Він змусив тебе думати, що це я розповів Моргану про тебе, правда? — запитав Ельдар.

— Ти знаєш про Моргана? — напружилася Майя.

— Нещодавно дізнався.

Дівчина відвела погляд, стиснувши долоні.

— Я не…

— Я знаю, що це все підлаштував Маскарон, — перебила Майя. — Встигла дізнатися.

— Мені дуже шкода… Я не знав, що Морган зробив, — понизився від гніву голос Ельдара. — Він заплатить за це, — сказав він таким тоном, яким ухвалюють смертний вирок. — Він і Хрип-Костелом.

Майя промовчала. Згадувати про цю парочку їй хотілося зараз найменше.

— Куди ми їдемо?

— До Академії.

Майя замислилась. Значить, її везуть до батька...

— Мені треба тебе перебинтувати, — сказала вона. — Тож сиди смирно.

Обмотуючи широкі груди Ельдара, їй довелося схилятися до нього зовсім близько. Вона вразилася з того, наскільки гарячою була його шкіра. Його лихоманило від отрути, на блідому обличчі палав рум'янець. Від нього пахло кров'ю, потом травами лікувального зілля. А ще Майя вловила знайомі нотки хвої, що неодноразово кружляли їй голову.

Майя, щосили намагаючись вдавати, що зовсім не хвилюється. Але навіть у такому вимотаному стані вона була рада торкатися Ельдара. Частина її досі не до кінця вірила, що він правда тут перед нею.

— Майя, — покликав він.

Майя здригнулася. Серце кинулося вскач. Вперше за довгі місяці почула своє ім'я від Ельдара. Ніхто ніколи не говорив його так, як він. Ніхто ніколи не вкладав в її ім'я стільки незбагненного, але очевидного сенсу. Майя не раз гадала, магія це лісового народу, властива Ельдару, або дещо глибше. Що стосується лише їх двох.

— Так? — запитала Майя, піднявши на нього погляд.

— Весь цей час я шукав тебе.

— Це твоя робота, як витирача, — хотіла відповісти спокійно Майя, але голос зрадливо охрип.

— Ти думаєш, що я тільки тому шукав тебе?

Дівчина пильно дивилася на нього.

— А що я повинна думати? — нарешті спитала вона.

Ельдар нахилився до неї ближче. Зараз його очі більше не були звіриними, але навіть так яскраво блищали. Так сяє нічне море в місячному світлі: зовні спокійне, але в тихій темній гладі можуть таїтися найнебезпечніші й неприборкані сили світу.