19.3

— Виконуй, — наказав Ельдар тоном, що не терпить заперечень.

Маг скрипнув зубами, але повернувся до Майї й зняв вінець. Відчувши, як з тягарем обруча з неї злетіли й усі невидимі ниточки, Майя підскочила, вихопила вінець і відбігла від чоловіка.

— Що ще? — з ненавистю спитав Маскарон, вперши погляд в Ельдара. Мага все сильніше лихоманило. Дихання почастішало, на лобі виступив піт.

— Танцюй, — наказав Ельдар. Брови Маскарона поїхали вгору. — Жартую, — хмикнув хлопець і підкинув флакон.

Маскарон відчайдушно впіймав його. Тремтячими руками він відкрив флакон і одним ковтком осушив. Варто було йому полегшено опустити руку, як одразу Ельдар у три стрибки підскочив до нього з розмаху врізав. У натовпі хтось ахнув, чаклуни кинулися до трону.

— Ні кроку далі! — наказала Майя. У руці її спалахнуло зелене полум'я.

На її подив, чаклуни та чудовиська завмерли. І побачивши їхні погляди, Майя зрозуміла, що вони послухалися її не тому, що за нею стояв Маскарон, як завжди. А тому, що бачили ті десятки проклять, які вона створила раніше в бою. І тепер не поспішали опинитися на місці Яхонта Червоного.

— Уб'ю будь-кого, хто втрутиться, — про всяк випадок попередила Майя.

А потім створила вогняну стіну між натовпом та помостом. Вона розвернулася крикнути Ельдарові тікати, але той знову вдарив Маскарона. Чоловік упав. Хлопець тут же притис того до підлоги й продовжив люто бити.

— Ельдар! — скрикнула Майя.

Але він її не чув. Його обличчя спотворило гнів, сліпа лють і... біль. У погляді звіриних очей, що горіли, Майя бачила того хлопчика, який колись із захопленням дивився на мага в масці. Того хлопчика, що довірливо встромив собі кинджал у серце. І який потім багато років жив, переповнений провиною, образою та ненавистю. Його зрадив той, кому він довірив свої найпотаємніші мрії. Кого він полюбив, як друга та вчителя…

Ельдар вийняв кинджал з-за пояса. Маг попри розсічене від ударів обличчя не зводив з хлопця погляду.

— Я ж сказав, що виріжу тобі серце, — процідив Ельдар, перехопивши кинджал. — Ти будеш кричати, як вони кричали! Як кричала моя мати!

Ніж блиснув у руці Ельдара.

Майя з жахом скрикнула. Ельдар підняв на неї палаючий погляд і завмер, наче згадав про її присутність.

Майя дивилася на нього і лише потім усвідомила, що по щоках її течуть сльози. Вона зробила крок до хлопця.

— Залиш його! — видихнула вона. — Пішли звідси! Благаю, давай швидше підемо…

Ельдар розширив очі. Кілька секунд очікування здалися Майї вічністю.

Юнак відпустив комір мантії мага і підвівся, засунувши за пояс кинджал. Коли він підійшов до Майї, через стіну полум'я проскочила дволика лялька. Одяг її спалахнув, але вона кинулася до господаря і стала між ним і юними чародіями. У руках її блиснув клинок.

Ельдар потяг Майю з помосту, але вона вказала на двері за троном. Вони квапливо кинулися до них. Вже відчинивши двері, Майя обернулася. Лялька допомогла Маскаронові підвестися. Він не зводив гарячкових очей з дівчини.

Майю схопили за руку і затягли в коридор, зачинивши за нею двері. Зірвавши залізний канделябр зі стіни, Ельдар закріпив його на П-подібній ручці, тим самим заблокувавши вихід.

Вони вибігли у ширший коридор. Трохи подумавши, Ельдар повів їх углиб тунелю.

— Ти знаєш, куди йти? — запитала Майя.

— Я відчуваю Кароліну. Цього достатньо.

Незабаром вони вийшли до спіральних сходів, що ведуть нагору. Піднявшись, вони опинилися перед масивними дверима з клепками. На них справді чекала Кароліна, що збігла по стіні зі стелі. Взявши з її пащі ключ, Ельдар обережно відчинив двері. Вони вислизнули в напівтемний коридор із килимом на підлозі та рослинами під стінами з візерунковими шпалерами. Попереду виднілася зала з безліччю магічних автоматів та галасливими відвідувачами. Грала легка музика. Після темного тунелю блиск і вогні яскравих дзеркал на мить засліпили Майю.

— Нам доведеться пробиратися через охорону Арени, — сказав Ельдар. — Отрута Вуївра притупила мою магію. Можу боротися тільки врукопаш.

— Може й не доведеться, — зауважила Майя і вказала на поворот у коридорі. — Якщо не помиляюся, там пральня. Можна через неї вийти у господарське подвір'я. — Впіймавши запитальний погляд хлопця, вона пояснила: — Я вивчила план Арени. Думала, якщо варта викриє нас, я повинна знати всі шляхи відступу.

Вони поспішили коридором і незабаром дісталися пральні. Широке приміщення заповнювали хмари пари. Біля стін стояли ряди магічних пральних машин, на столах у центрі вигладжували простирадла домовики. Сильно пахло милом та травами. Стара відьма з кістлявими руками й у фартуху несла випрасувану білизну. На Майю в запорошеній сукні та Ельдара в закривавленій сорочці вона глянула з неприхованою огидою, як на брудні плями, що осквернили храм чистоти. Але нічого не сказала і зникла у підсобці. Мабуть, в Арені зустрічалися і не такі сумнівні особистості, тому відьма розумно відійшла від підозрілої парочки.

Майя та Ельдар дісталися дверей, що ведуть на вулицю. Хлопець підніс Кароліну до замку, та швидко відчинила його метаморфним хвостом.

Нічне холодне повітря обпалило шкіру Майї. Минувши двір, вони так само за допомогою Кароліни відчинили ворота і крадучись уздовж стіни Арени вийшли до площі Сапфірового Бульвара. Ельдар повів її в провулок. Сонце ще не встало, і темрява приховувала їх від очей нічних гуляк.

— За нами буде погоня, — тихо сказала Майя. Ельдар тримав її за руку. Його долоня була липкою від крові. Майя чула, як він важко дихає. У темряві не було видно плям крові на його сорочці. Однак дівчина відчувала, що він на межі. Звичайна людина не винесла б того, що винес він.

Позаду почувся тупіт. Майя повернулася і побачила постаті в мантіях на іншому кінці провулка. Слуги Маскарона не змусили на себе чекати.

Майя вивільнила долоню, сплела магічне коло. І приготувалася захищати їх обох. У нинішньому стані Ельдара вона не дозволить йому битися. Сама спалить усіх, хто посміє до них наблизитися.