18.3

Майя широкими очима дивилася на гостя. Його обличчя стільки разів спалахнуло в її спогадах, стільки разів приходило їй у снах, що якби вона вміла малювати, то намалювала б його із заплющеними очима. Але, дивлячись на Ельдара, Майя ніяк не вірила в його реальність. Вона просто не готова була повірити.

До тями повернула рука, яка різко стиснула її плече і грубо притиснула до спинки трону. Тільки тоді Майя зрозуміла, що несвідомо подалася вперед і мало не підскочила з місця. Дівчина звела очі на Маскарона. Біла маска приховувала його обличчя, але сталева хватка на її плечі видала здивування мага.

— Яхонт Червоний, — промовив Маскарон таким тоном, наче це ім'я забруднило його. Він оглянув зал, наче чекав, що звідти ще хтось вискочить. — І чого ви стоїте? — запитав він у натовпу. — Той, хто схопить цього брудного напівкровку, отримає дві скрині золота.

Гості заметушилася. Одразу в руках чаклунів заіскрилася магія, блиснули клинки та амулети. Майя стиснула підлокітники, зрозумівши, що зараз станеться. Якщо всі присутні накинуться на Ельдара, його пошматують на шматки.

— Сиди, — тихо, але чітко наказав Маскарон, помітивши її порив. — Не смій втручатися.

Чаклуни та нелюди стали підбиратися до Ельдара. Високий мінотавр першим кинувся на хлопця, піднявши сокиру. Секунда, і кров пирснула на кам'яну підлогу. Рогата голова відлетіла вбік і покотилася до щаблів престолу. Величезне тіло звалилося поруч з Ельдаром.

Усі вражено глянули на хлопця. Він тримав у руках меч. Удар його був блискавичним. Майя ледве вловила момент, коли він вийняв зброю і відтяв звірину голову.

— Нечемно переривати того, хто розмовляє з княгинею, — спокійно зауважив Ельдар, оглядаючи чаклунів. — Я прийшов не за вами. Ви, звісно, можете кинутися на мене. І швидше за все усіх вас я не переб'ю, але двадцять-тридцять точно покладу. Тож, якщо бажаєте комусь подарувати дві скрині золота ціною свого життя, нападайте, — погрозливо знизився голос хлопця.

Чаклуни й чудовиська жадібно поїдали його очима. У їхніх руках продовжували блимати заклинання, але ніхто так і не кинувся вперед. Нікому не хотілося розділити долю обезголовленого велетня біля ніг даймона.

На подив Майї, вона вловила на обличчях магів страх. Вони дивилися на Ельдара і вперше бачили наживо. Але всі його знали. І Майя згадала, що він був відомий у Світі Тіней ще до їхнього знайомства в Академії. Як той, хто ще бувши хлопчиськом, вів полювання на чаклунів і чудовиськ.

— Я прийшов не за вашими нікчемними життями, — витер меч об тканину плаща Ельдар, сховав його в піхви й повернувся до мага в масці — я прийшов повернути вашому господареві старий борг. Адже Маскарону завжди треба платити за рахунками.

Майя зиркнула на чоловіка. Той стояв непорушно. Не відчувай вона, як напружена його долоня, то б не сказала, що його якось схвилювали слова хлопця.

— Іди до дзеркала і перевір кожен куточок підземелля, — наказав Маскарон дволикій служниці. — Я хочу знати, хто ще з ним прийшов.

Лялька кивнула і зникла.

— Перевір, щоб переконатися — я прийшов один, — заявив Ельдар, чий гострий слух вловив тихий наказ.

Майя ніяк не могла зрозуміти, що відбувається. У голові голосно відбивався пульс. Під його стукіт запитання крутилися вихором, ледве даючи зосередитися.

Навіщо Ельдар прийшов сюди один?! Вона могла припустити, що він якось обхитрив Валеріана і витрусив з нього інформацію про лігво Маскарона. Але чому тоді прийшов сам? Він витирач, працює на вартових. Він мав з'явитися сюди з цілим загоном воїнів, а може й усіма силами міста. То як міг перейти сюди один?!

— Минулого разу ми не закінчили… розмову, — зауважив Ельдар, не зводячи очей з Маскарона. — Ти пішов і навіть не попрощався.

— Ти хотів мене вбити.

— Як і ти мене до цього. Я лише відповів на твою люб'язність, — посміхнувся Ельдар, оголивши ікла. Але він швидко посерйознішав і подивився на Майю.

Від погляду знайомих синіх очей її кинуло в холод, а потім у жар. Жах змішався із соромом. Вона нічого не могла пояснити Ельдару. Ніяк не могла виправдати, чому сидить тут, поряд із його заклятим ворогом.

— Я не піду без того, що ти вкрав у мене, — раптом заявив Ельдар.

Долоня Маскарона стиснулася на плечі Майї сильніше, і вона мало не скрикнула від болю.

— Це не твоє, — різко відповів маг. — І ніколи їм не було.

Майя похмуро глянула на чоловіка. Ніхто, крім них, трьох не розумів суть розмови. Але що важливіше, Ельдар не знав, що Маскарон зараз не має його справжньої маски. Нарешті в планах мага з'явився пролом, і Ельдар з її батьком мають використати шанс виграти війну. Проте клятва намертво притиснула її до трону. А від будь-якої спроби звернутися до юнака їй наче стягувало горло вузлом. І їй залишалося бути глядачем перед страшною дією: Ельдар зовсім один в оточенні найбільш кровожерливих тварюк Чарогір'я.

— Мені набридло грати у хованки, — раптом сказав хлопець, повернувши погляд до Маскарона. — У мене є Цар Самоцвітів, і він здатний зупинити твою армію.

— Чи багато він стоїть без тебе? — зауважив маг. — Хотів би мене зупинити, не прийшов би сюди.

Замість відповіді Ельдар відвів убік низ плаща і вийняв кинджал. Майя відчула, як рука Маскарона здригнулася. Майя впізнала кинджал. Вона бачила у дзеркалі, як маг вручив його маленькому хлопчику. Це був той самий ритуальний ніж, який наслав прокляття на Рубіновий Замок.

— Зіграй зі мною, — підняв кинджал Ельдар. Криве лезо хижо блиснуло у світлі зелених вогнів. — Я хочу зробити ставку. Переможець отримає все.

Маскарон мовчав недовго, але в тиші, що дзвенить, його пауза давила, як крижана товща води. Потім маг раптом зняв маску, показавши Ельдарові й всій залі своє обличчя. Це викликало нову хвилю шепоту. Багато хто вперше побачив дивовижну красу знаменитого монстра Міста Химер. І вперше спостерігали, як його тонкі губи згинаються в азартній усмішці.

— Де ти його знайшов? — спитав маг своїм м'яким голосом, дивлячись на кинджал.