18.2

Йдучи до трону і бачачи маски й морди з очима, Майя хотіла провалитися крізь землю. Тепер поклони перед нею нічого не були варті. Вона в цій залі мала менше прав, ніж блазень. Ні, вона і була блазнем. І вся її влада не більше, ніж поганий жарт мага в масці.

— Навіть не думай намагатися зняти вінець сама, — схилився до неї Маскарон, коли вони піднялися до трону. — Ти не зможеш зняти його, як стрічку. Цієї клятви можна позбутися тільки разом із серцем.

Майя стиснула зуби. Сльози застрягли в горлі, але вона проковтнула їх, не бажаючи показувати жаху навіть тепер — усвідомивши, що для неї все скінчено. Якщо кам'яні стіни можна зруйнувати, а кайдани — розірвати, клятву на власному серці не можна нічим не розрубити, не розбити. Тільки якщо маг сам зніме з неї чари вінця. А він не зніме. Він ніколи її не відпустить.

Перед виходом Маскарон дав їй низку вказівок, як вона має поводитися на шабаш і продовжити відігравати роль Княгині так, ніби від цього залежить її життя. Весь той час Майя, як і раніше, стояла перед ним на колінах і відчувала, як кожне його слово зв'язує її, наче ниточки маріонетки. Потім маг сказав їй підвестися.

— Поцілуй мене, — наказав маг.

Обличчя Майї витяглося. Але перш ніж вона встигла обуритися, її руки обхопили шию мага, і вона притулилася губами до його рота. Маскарон обійняв її, і вона не змогла стримати тремтіння. Дуже дивно, навіть болісно відчувати, що твоє тіло — наче склеп. А у власних руках не більше волі, ніж у дерев'яної ляльки.

Маскарон відсторонився. Щоки Майї гріли від злості. Вона чекала чергового глузування, але маг відвів погляд. Він не хотів зустрічатися з нею очима, поцілунок у нього явно викликав менше задоволення, ніж він очікував. І Майя подумала, що останнім наказом він порушив правила своєї гри. Він не бере жінок силою. А власні правила він порушувати не любив.

— Ходімо, — холодно наказав маг, як і раніше, уникаючи погляду дівчини.

Вже в коридорі підземелля Майя тихо промовила:

— Стривай, — на її подив Маскарон зупинився і повернувся до неї. Темне пасмо впало на його обличчя, прокресливши тінню криву лінію через гарні риси. — Ти сам сказав, що у нас спільний ворог. То чому ти не хочеш поговорити з моїм батьком? Чому не хочеш пояснити йому, навіщо тобі війна?

— Вирішила тепер зі мною домовитися? — криво посміхнувся Маскарон. — Не пізно схаменулася?

— Без маски ти не зможеш контролювати армію.

— А хто заважає мені призвати армію та подивитися, що буде з цим містом, коли його заполонять безконтрольні чудовиська?

— Якщо до цього хтось не розгадає, звідки прийде твоя армія і не зупинить її, — нагадала Майя.

— Їй не треба приходити, — губи мага вдоволено зігнулися. — Вона вже тут.

Майя насупилась, але Маскарон нічого більше не додав і пішов уперед. Незабаром стало чути музику із тронної зали. Майя продовжувала судомно думати. Усвідомлення свого становища скручувало живіт крижаною рукою. Якщо й може їй щось допомогти зараз, то власний розум. Його ще Маскарон не підкорив. І поки її свідомість не помутніла від розпачу, їй потрібно придумати вигідну причину магу не починати війну. Або хоча б її відкласти.

— Хіба цього хотіла твоя сестра, Аллан? — запитала Майя, хапаючись за останню ниточку. Маг здригнувся від власного імені. — Хіба погодилася б так чинити зі слабкими?

Погляд мага потемнів, але у виразі нічого не видало його думок. Потім він відвернувся і вдягнув маску.

— Я вже казав тобі, це більше не моє ім'я. — Його голос тепер шелестів, як мертве листя. — Так чи інакше, я призову армію. А маску поверну потім. Влада міста сама приповзе до мене, коли зрозуміють, що краще домовитися з розумним ворогом, ніж протистояти бездумним і голодним чудовиськам. Ти особисто переконаєш батька віддати мені маску. І молись, щоби це було все, що я скажу тобі зробити з ним.

Майя зблідла.

— Ти обіцяв його не чіпати! — випалила вона.

— А ти обіцяла бути зі мною. Схоже, обидва ми не дуже добре тримаємо своє слово.

Майя хотіла обуритися, але маг наказав їй більше не обговорювати ні пропажу маски, ні плани на війну. І губи дівчини слухняно зімкнулися.

Вже сидячи на троні, Майя дивилася на спину Маскарона. Він, як умілий оратор, надихав гостей на майбутні подвиги, підкріплюючи їхню вірність швидкою наживою та владою.

Майя відчула, що за нею спостерігають. Піднявши погляд, вона зустріла в натовпі котячі очі. Беатріче стояла біля столу з гороб'ячими серцями й стежила за нею. Майя не знала, що прослизнуло на її власному обличчі, але червоні губи королеви Неблагих смикнулися в усмішці.

«Кохання — це бажання віддавати, а пристрасть — брати. І Маскарон — створіння пристрастей».

Майя відвела погляд. Вона надто пізно зрозуміла попередження феї. Маскарон забере у неї все. А коли це зробить, то не вб'є її, ні. Адже її життя — його трофей.

Невдовзі від лестощів і брехливих посмішок васалів Майю почало нудити. Вона зрозуміла, чому Маскарон витяг її з підвалу. Сьогодні нові гості бенкету приносили княгині клятви. Вони обіцяли свою вірність в обмін на багатство, обіцяли своїми мечами проливати кров в ім'я своєї пані. Майя похмуро слухала їх, чудово розуміючи, що всі ті розбої та жорстокості вони робитимуть собі на втіху. А потім ще за свої звірства отримають винагороду.

Дівчина зиркнула на Маскарона. На його білому лику малювали візерунки тіні та тьмяні вогні зали. Їй стало цікаво, посадивши її все це вислуховувати, маг знущався з неї? Або давав черговий урок: клятви створені, щоб ловити дурнів.

З натовпу до трону попрямував черговий чаклун. Його обличчя приховувала маска та тінь каптура.

— Назвіть себе, — сказала Гріх, яка виконувала роль княжого секретаря. — Яку клятву ви готові принести княгині?

— Колись я вже дав княгині одну клятву, — промовив глибокий голос. — І я прийшов її виконати.

Майя здригнулася. Знайомий голос пустив по тілу мурашки. Коли гість скинув каптур, темно-червоне волосся блиснуло кривавим у похмурих вогнях. Чаклун зняв маску, і на дівчину подивилися сині очі з вертикальними зіницями.