15.2

— Про що? — здивувався юнак.

— Морган замовчав не тільки про пана Ждана, — Корнелій поправив чорні окуляри, і ті блиснули червоним у світлі вікон, — а й про тортури над леді Майєю.

Очі хлопця здивовано розширились. Корнелій продовжував:

— Пан Ждан сказав, що її притягли ледве живою, усю у крові від рваних ран. Морган хотів витягти з неї інформацію про Маскарона. Пану Ждану доручили доглянути її, щоб вона не померла до вечора. Морган збирався й надалі її катувати. А потім до неї прийшов цей мерзенний тип Хрип-Костелом. Він, виявляється, живий, якщо це можна так назвати. Тепер він вампір і працює на Моргана. Але це не найобурливіше, — скривив губи чародій, не стримуючи огиди. — Цей бандит хотів… скористатися беззахисністю леді Майї. І для свого мерзенного задуму застосував до неї навіювання.

Корнелій бачив, як з кожним його словом Ельдар блідне. Він не рухався, лише широко розплющені очі видавали його жах упереміш з невір'ям. Але на останніх словах він швидко заморгав, ніби прокинувся від кошмару, і випалив:

— Але на Майю не працює навіювання.

— Так їй і вдалося врятуватися від Хрип-Костелома і втекти, — кивнув Корнелій. — Ще пан Ждан розповів, що вони бачили під час втечі. Ельдаре, скажи мені, ти знав, що Морган тримає майстерню проклять? Знав, що він випробовує темну магію на в'язнях?

Ельдар, все ще вражений, схопився і вигукнув:

— Він випробовував на Майї прокляття?!

— Мабуть, — напружено зауважив Корнелій.

Жовна Ельдара швидко заходили. Погляд хлопця потемнів, як грозове небо, і здавалося, що будь-якої миті веранду рознесе стихійне лихо, в яке ось-ось звернеться розлючений даймон. Корнелій буквально фізично відчував, як колеться повітря від крижаної напруги довкола хлопця.

Ельдара розривало полум'я люті та гніву. Він представив Майю в одній із тих темних кам'яних кімнат. І як бувало в його кошмарах, побачив її тіло, що стікає кров'ю, і жах у великих очах. Вона кликала його, благала забрати її… Дихання у хлопця сперло, а тіло затремтіло.

Він уб'є Моргана! Вб'є цю тварюку! І того наверненого виродка Костелома вб'є! Роздере їх і подивиться, як вони стікатимуть кров'ю і кричатимуть від болю!

Ельдар підвівся і вже хотів стрімко попрямувати надвір, коли Корнелій підскочив і схопив того за зап'ястя.

— Я знаю, про що ти думаєш! — випалив чарівник. — Але це зараз марно! Майя не у Моргана.

— Не заважай, Корнелію, — майже з риком вимовив Ельдар. — Вони заплатять. Я вирву їм серця!

Корнелій здригнувся. Він знав Ельдара з самого дитинства. Бачив, як той робив перші кроки, як лазив по деревах за шовковицею і вертався додому із замазаними соком губами. Пам'ятав, як він засинав на руках у матері: безневинний та беззахисний. І тепер Корнелію дивно було бачити, як дитина, яка колись не давила павуків, а виносила їх з дому, зараз обіцяє комусь вирвати серце.

Втім, Ельдар більше не був тією дитиною, і вже давно перемахнув у зрості Корнелія. І частина його зазнала полегшення від щирої люті юнака. Ельдар не знав про майстерню, а отже, до мерзенних справ Северина Моргана не мав відношення.

— По-перше, якщо нападеш на лицаря короля, то навіть якщо вб'єш його, звернеш проти себе всіх вартових міста. І як це допоможе леді Майї? Як це взагалі комусь допоможе? — похитав головою Корнелій. — А по-друге, я ще не договорив, — зауважив він, поправляючи окуляри.

Жилка на шиї юнака шалено билася, погляд дико виблискував. Декілька довгих миттєвостей Ельдар стояв нерухомо, а потім глибоко видихнув. Було видно, яких зусиль йому варто стримати гнів, що вирує в жилах.

— Що було далі? — напружено спитав він.

Корнелій відпустив його руку і розмістився за столом.

— Майя з паном Жданом вибралися з Пожирача Долі й хотіли втекти через підземні тунелі міста. Але Морган наздогнав їх. Майя відволікла його на себе, давши пану Жданові втекти. Гадаю, далі Морган не брехав. Маскарон прийшов на допомогу леді Майї, і вона пішла з ним.

Ельдар до болю стиснув зуби й накрив рота рукою. Він простояв так деякий час, похмуро дивлячись уперед, на зливу за вікном. Але дощу він не бачив, глибоко занурений у свої думки.

— Тепер ясно… — ледь видихнув він, опускаючи долоню. Безладний клубок ниток зі здогадів, у якому він плутався останні два місяці, раптом почав сплітатися в єдиний візерунок. — Це все пояснює! — Ельдар швидко повернувся до Корнелія. — Ось чому Майя втекла з Маскароном! Вона не мала вибору!

— Так, вона рятувала своє життя. Але хіба не дивно, — переплів перед собою пальці декан, не зводячи погляду з юнака, — нічого цього не трапилося, якби Морган не знайшов Майю по трьох шрамах на грудях. Вартові довідалися, що Темна Княгиня носить цю мітку ще раніше, ніж написали в газетах. — Чоловік злегка схилив голову, його окуляри знову блиснули. — Адже ти відразу зрозумів, кого коронував Маскарон. Не міг не зрозуміти.

Ельдар похмуро глянув на нього. Він дивився на нього кілька секунд, перш ніж зрозумів зміст його останніх слів.

— Думаєш, це я її здав Моргану?! — обурився хлопець.

— За минулі роки одержимість Маскароном оголила в тобі найтемніші сторони, — прямо заявив Корнелій. — Але зустріч із леді Майєю — найсвітліші. Я знаю, що, втікши з Академії, ти намагався її вберегти від своєї війни.

Ельдар смикнув жовнами й відвів погляд.

— А користі? — гірко зауважив він. — Поки мене не було, Маскарон втягнув її в центр своєї мерзенної гри.

— Ти не міг знати, що він працював учителем історії та бачив вас разом.

Корнелій знав про особистість професора Лана. Перед вибуттям з Академії Ельдар передав декану лікарів листа, в якому розповів про мага в масці.

— Це все одно через мене, — процідив Ельдар. — Він втягнув у все це Майю через мене.

— Тому що ти кохаєш її! — просяяв Корнелій.

Ельдар здивовано дивився на нього і нарешті відповів:

— Звісно, я кохаю її. Думав, що вже не здатний на це, але я її кохаю.