Розділ 15

Шановні читачі, через деякі питання з акаунтом і особисті обставини я не мала часу оновлювати проди. Поки що я не знаю, чи зможу повернутися до минулого графіку, але постараюся оновлювати книгу кожен тиждень. Приємного читання!

_________________

Коли грюкнуло, Корнелій Білозір поспішив вузькою вуличкою, наприкінці якої блимав ліхтар. Блимав він там не випадково, слугуючи маяком для тих, хто шукав потрібний поворіт.

Про дім терпимості на вулиці Шавлієвій Корнелій чув ще з юнацьких років. Це був найстаріший бордель міста, оповитий легендами та славою ще з часів народження Цвіточа. Які тільки чудосії Корнелій не вислухав з відкритим ротом про тутешніх куртизанок. Начебто мистецтво кохання там доводилося до такого високого рівня, що їхні поцілунки позбавляли розуму, а м'які голоси дурманили так само, як лікер ельфів.

Пройшовши довгий провулок, чоловік вийшов до старої будівлі. Такої старої, що її фундамент просів, а на головному фасаді, подібно до кривих шрамів, розходилися дві тріщини. Перехожі любили жартувати, що це ознака відмінного обслуговування. Корнелій відзначив вид з вікон на міський цвинтар, що розташовувався від будинку через дорогу. У цьому виді так і звучало: поспішай веселитися, поки живий. А може нагадування невірним чоловікам, що з ними буде, якщо ті попадуться тут дружинам.

Корнелій глянув на ґанок без жодних вивісок. Вони й не були потрібні такому відомому місцю, яке служило пам'яткою прихованої сторони Цвіточа. Але Корнелій пройшов повз ґанок, схиливши голову, щоб тінь циліндра приховала його обличчя в чорних окулярах. Бувши професійним лікарем, він одразу вловив нудотно-солодкуватий аромат з боку будівлі. І визначив мускус сирени — частий інгредієнт приворотного зілля. Без голосу морських красунь не така сильна зброя, але «апетит» у перехожих викликає, подібно до аромату випічки з пекарні. Хоча такий примітивний прийом не працював на чарівників та впливав лише на звичайний люд.

Корнелій завернув за ріг і вийшов до невеликого чорного входу. Він постукав. Краєм ока помітив, як на сходах щось ворухнулося. Корнелій опустив погляд на сіру маленьку ящірку, що стежила за ним блискучими очима. Замок клацнув, хвостата шмигнула в траву.

На порозі з'явилася вродлива дівчина у фіолетовому платті. З високої зачіски стирчало фіолетове перо, віяло в її руці було з такого ж пір'я. У чорних очницях жовті зіниці, на лобі невеликі ріжки, властиві сукубам. Хоча основну увагу привертало глибоке декольте.

— Пане Білозір! — просіяла демонеса.

— Доброї ночі, Рафі, — зняв циліндр чоловік і увійшов до будинку.

— Тут я пані Таємних Мрій, — помітила дівчина, витончено розкриваючи віяло.

Коли вона повернулася зачинити двері за гостем, Корнелій скосив погляд на довгі ноги в панчохах і чорний хвіст з китицею. Рафі була давньою знайомою Корнелія. З нелюдями він нечасто водив якісь справи, але Рафі мала особливий статус: вона була першою пацієнткою, якій він врятував життя.

Ще під час його навчання у Наставника він знайшов уночі напівживу Рафі на узбіччі. Вона намагалася зачарувати його, щоб він допоміг їй. Але, бувши вже закоханим в іншу, чари не спрацювали. Втім, Корнелій надав молодій демонесі першу допомогу, згідно з честю лікаря.

Як згодом з'ясувалося, Рафі побили її конкурентки в одному з нічних клубів. Тоді Корнелій лише здивувався, чому нелюди залишаються у місті, не маючи у Цвіточі майже жодних прав. Адже варта ніяк не захищала їх, а часом відкрито винищувала. На що Рафі пояснила, що так їй не доводиться вбивати. У навколишніх містах та селах люди їх бояться і всіляко захищаються, але у Цвіточі все інакше. Мешканці та туристи самі йдуть до них, і Рафі могла брати від них стільки пристрасті та пожадливості, скільки потрібно для харчування.

— Дякую, що погодилася надати мені послугу. Сподіваюся, у тебе не буде проблем, — зауважив Корнелій. Він скористався знайомством з Рафі, щоб проникнути у бордель без оплати.

— Вам варто хвилюватись за себе. Ви тепер є декан магічної академії! Я не пробачу собі, якщо ви втратите роботу. А чутки тут поширюються дуже швидко.

— Зважаючи на те, що місто на порозі війни, нам варто хвилюватися за куди більші втрати. І я тут саме за тим, щоб не допустити жодної з таких, — напружено поділився Корнелій. — Він сьогодні знову тут?

— Цілий тиждень приходить до господині, — кивнула сукуб і поманила за собою чарівника.

Вони вийшли у велику, повну пахощів та музики залу. То тут, то там чувся пустотливий сміх, на столах танцювали напівоголені дівчата — джини. Їхню синю шкіру по всьому тілу покривали татуювання. Велика група відвідувачів зібралася навколо сильфіди з рогами-гілками та довгими білими кучерями. Вона витончено водила по арфі, муркотячи пісню стародавньою мовою Чарогір'я. У кутку рудокоса дроу сиділа на руках в одного вгодованого джентльмена, грайливо крутячи його довгі вуса.

Рафі вказала Корнелію на стрілчастий прохід і зникла в натовпі. Чарівник перетнув залу й увійшов до іншої зали: з квадратним басейном і колонами. На темній гладі плавали білі латаття.

По залі пройшов сріблястий сміх, що відбився по кутках луною. За басейном серед пишних махрових подушок витончено напівлежала жінка у фіалковій сукні та з білою, майже сяйнистою шкірою. Її краса на мить зачарувала Корнелія. Чорне волосся, яке поглинало світло, збиралося у високу зачіску і кріпилося діадемою у вигляді закручених за вуха рогів. На ногах гладкі чорні чоботи вище за коліно, такі ж шкіряні рукавички.

Жінка дзвінко сміялася, слухаючи співрозмовника — юнака, який розслаблено сидів поруч у плащі з луски. Він схилився до неї й ніби по секрету з напівусмішкою щось розповідав. Його темно-червоне волосся у слабкому світлі свічок віддавало кривавим.

Корнелій не одразу зрозумів, що його насторожило в картині. І лише потім помітив, що чорна гладь басейну відбиває лише хлопця. Жінка не відбивалася — вона була вампіром.

Юнак помітив чарівника, і усмішка одразу сповзла з його обличчя. Він щось сказав співрозмовниці, спритно підвівся і пішов уздовж басейну. Кивнувши чарівнику йти за ним, він звернув за поворот, де виявилися вітражні двері. Вони вийшли на засклену веранду внутрішнього двору будинку, заставлену різьбленими столами та стільцями. По склу вже шумно билася нічна злива.