Розділ 12. У коханні як на війні

На другу ніч повного місяця шабаш тільки набрав обертів. На честь темної клятви Княгині у залі святкували вже всі, хто хотів. Майя спостерігала за веселощами з п'єдесталу. Іноді до неї підходили піддані висловити свою шану. Дівчина стримано кивала, слухаючи їхні нудотно-влесливі тиради в пів вуха.

З учорашньої ночі вона все поверталася думками до слів Беатріче. Начебто нічого поганого фея не сказала, а дивне попередження все ніяк не виходило з голови. Що взагалі це має означати? Що Маскарону не властиве кохання?

Вкотре Майя постаралася відкинути неприємні думки. У неї немає жодних причин вірити дивним натякам Беатріче! Напевно, вона просто намагалася вколоти її хоча б словами, змусити сумніватися в Аллані. Але як це не іронічно, саме від найзнаменитішого лиходія міста Майя дізналася потаємну правду про себе. Він дав їй те, що вона хотіла найбільше на світі — магію.

А королева Неблагого Двору просто сердиться від втрати коханця через смертну дівчину. Втім, чи була Майя ще смертною? Чи була вона взагалі ще людиною?

— Перекази свідчать, що подібні тобі змінюються з часом, — відповіла на тихо озвучене запитання Сміх, підливаючи у кубок Майї вишневий сік. — І нехай тіло твоє людське, але обдаровані відьми вже не зовсім люди. Вони живуть довше, повільніше старіють, якщо взагалі старіють. Вважається, що магія дедалі більше уподібнює їх тому, хто дав їм магію.

— То я тепер одна з народу Акротер? — уточнила Майя.

— Народу Акротер більше немає, але Майстер сподівається відродити його. І в нього справді великі надії на тебе.

Майя замислилась. Усі минулі сім років вона ніколи не помічала у себе особливих метаморфоз. Але звернені, наприклад вампірів і леканів, змінюються, поступово людське в них згасає. Чи згасне воно так само в Майї? Чи вона зрозуміє, коли перестане бути людиною і стане створінням іншої природи?

"Ти зібралася розв'язати війну і забрати тисячі життів, — прошепотів внутрішній голос, — може ти вже не помітила, як перестала бути людиною".

— Ваша Темність. Ваша Темність. Темність Ваша! — знайомий голос змусив дівчину здригнутися.

Майя глянула на Лауру, яка стояла перед троном у поклоні. Сьогодні на красуні була елегантна блакитна сукня з рюшами та капелюшок з великим синім бантом.

— Смиренно прошу вас про аудієнцію, — дівчина підвела голову і пильно глянула на княгиню. — Наодинці.

Майя розсіяно кивнула. Вона розпорядилася ляльці принести чай в один із балконів над залом, куди повела подругу. Дорогою вона помітила, як Лаура весь час кидала на неї погляди. Майя жестом запросила подругу сісти на диван і розмістилася з іншого боку. Гостя виглядала схвильованою, і сама того не помічаючи смикала рюші на рукавах.

— Є звістки, і досить неприємні, — без вступів видала Лаура. Спочатку Майя подумала, що у подруги проблем з весіллям. Але тут у погляді красуні промайнуло співчуття, і Майя насторожилася. — Вони його вистежили, — тихо сказала дівчина і зневажливо фиркнула. — Але ж він сам винен! Додумався вештатися такими місцями! Та там же чутки розмножуються швидше, ніж болячки!

— Про що ти? — напружено спитала Майя, але в животі вже скрутився холодний страх. — Що з Ельдаром?

Гостя вийняла з сумочки пакунок і простягла дівчині. Майя швидко розгорнула його. Почерк записки був неакуратним, рядки криві. Хтось писав поспіхом, мабуть, шпигунка Лаури боялася попастися й абияк переписала вміст доповіді одного з найманців брата Лаури. Майя почала уважно читати.

— Це… — моргнула вона.

— Так-так, його бачили у борделі! — вигукнула Лаура, сіла в крісло і обурено склала руки на грудях. — Я, чесно, вважала його благороднішим за тих багатеньких хлопчаків з іменитих сімей. Але він виявився не кращим за мого братика, щоб тому гикалося!

Майя розгублено звела погляд на подругу.

— Але що йому там робити… Може це якась помилка? Може його з кимось переплутали чи хтось хоче зганьбити його?

— По-перше, Яхонта Червоного важко з кимось переплутати. А по-друге, Валеріан бажає його вбити, а не шукає компромату для місцевих газет. Якщо його шукачі впевнені, що знайшли ціль, то це правда.

Майя відклала записку і подивилася вперед, нервово закусивши губу. А потім різко випросталася від припущення.

— Точно, він же зараз працює на витирачів! Напевно, він там веде якесь розслідування!

— Не маю сумніву, для хлопця його віку там знайдеться що розслідувати і кого обшукувати, — іронічно усміхнулася Лаура. Майя скривилася, немов слова подруги дали їй ляпас. Помітивши це, багачка пом'якшила погляд і тяжко видихнула. — Майя, вибач за жорстоку правду, але ти не перша і не остання дівчина, що покохала негідника.

— Але Ельдар казав…

— Так, говорити він вміє, — кивнула Лаура, мабуть, згадавши блискучі відповіді Ельдара на уроках. — У красенів як він язик працює як треба. Але нянька мені завжди твердила, що за чоловіків кажуть вчинки, а не слова.

Лаура підвелася, підійшла до Майї, яка тепер розгублено перечитувала доповідь, і поклала руку їй на плече.

— Часом ми бачимо в людях те, що хочемо бачити, — зазирнула Лаура дівчині в обличчя. — Колись я вірила Валеріану, вважала, що його жорстокість та підступність лише на користь сім'ї. Я думала, що нехай він чинить безсовісно з іншими, він ніколи так не вчинить із рідними. А він позичив мене мерзенному діду, немов якийсь капелюх для однієї прогулянки... — Куточки губ дівчини опустилися вниз від гіркоти. — Зрозумій, це навіть добре, що ти дізналася все до того, як зробила заради нього чергову нерозсудливість.

Майя напружено глянула на Лауру. Вона ніби забула всі слова, і знадобилося кілька довгих секунд, щоб зібратися і спитати:

— Ти знаєш, коли твій брат запланував… полювання?

— Майя, я тебе благаю…

— Відповідай мені! — насупилась дівчина.

— Найближчими днями, гадаю. Щонайменше день йому знадобиться на підготовку та складання плану. Він не з тих, хто діє необдумано.