11.2

Майя нетерпляче відбивала пальцями по кам'яних бильцях. Стоячи на балконі, вона спостерігала, як у тронному залі зібралися лише найважливіші персони Світу Тіней. Їм було дозволено побачити момент клятви княгині перед темрявою та майбутньою війною. Столи рясніли від відблисків срібного посуду та яскравих фруктів. Шовкові рукавички привидів літали з тацями між васалами, пропонуючи вино у кришталевих келихах та закуски. До півночі, години клятви, залишалися лічені хвилини.

Майя відчула, аніж побачила, що на балконі більше не одна. Знайомі чоловічі руки в білих рукавичках обійняли її за плечі.

— Все готове, — ніжно прошепотів на вухо голос.

— Я теж готова, — відповіла Майя, намагаючись не видати хвилювання.

І все ж таки вона пройшла до столу, налила в кубок води й зробила кілька ковтків. Не вистачало, щоб горло пересохло в найвідповідальніший момент.

— Ти спостерігаєш за своїми постановками звідси, — зауважила вона, глянувши на мага в масці. — З такої висоти всі здаються іграшковими.

— Вони і є наші іграшки, — зняв маску чоловік.

Він сів на диван і запропонував дівчині зайняти місце поряд. Майя залишилася на місці.

— Ти все ще мене боїшся? — трохи розчаровано спитав маг.

— Ні, але утримаюся сідати туди, де ти ночами безперервно надавався втіхам зі своїми приятельками.

— А от і не вгадала, — заперечив Маскарон. — Ще з приятелями.

Майя вилупилася на мага.

— Я, звичайно, просила від тебе правди, але про деяку краще помовчати, — помітила вона, червоніючи.

Вона спіймала хитру усмішку чоловіка і спалахнула ще сильніше від обурення.

— Знайшов час мене розігрувати!

Маскарон тільки ширше посміхнувся.

— Сподівався тебе відволікти. Ти занадто напружена, це лише слова.

— Дивно це чути від тебе, — сперлася спиною на бильця Майя і схрестила руки. — Вчора я задумалася, чому ти взяв собі таке ім'я. Маскаронами називають скульптуру обличчя чи морди, що у давнину встановлювали над арками храмів.

— З давніх-давен маски мають сакральне значення, — повернув до себе білий лик маг. — Тоді моторошні гримаси вінчали входи до святилища. Вони подібні до дзеркал, при погляді на яке зла сила відступала, тому що бачила самого себе.

Майя трохи схилила голову.

— Зло лякається свого ж відбиття, — задумалася Майя і з деяким сумом глянула на мага. — Тобі підходить. То маска — твій оберіг від темної сили?

— Навпаки, спосіб її контролювати, — тихо промовив Маскарон і на запитання дівчини пояснив: — Вона стане очима і думками тисячі наших тварюк.

— Ти керуватимеш армією за допомогою маски, — зрозуміла Майя. Вона згадала магічне коло зі зворотного боку, але заклинання їй було незнайоме.

Зал заповнив дзвін, знаменуючи опівніч. Маг одягнув маску і запропонував дівчині взяти його під руку. Побачивши їх двох на сходах зал накрила абсолютна тиша. Десятки палаючих поглядів спрямувалися до Майї. Та йшла в сукні, що нагадувала більше обладунок: з гострими латами на плечах, чорною кольчугою по тілу і чорними дрібними пластинами на грудях, що переливались, як лусочки. За спиною тягнувся довгий плащ із чорного пір'я.

Як завжди, Маскарон не скупився на ефектність її образу при виході на публіку. Майя згадала про матір. Серце боляче вкололо.

Уся її сім'я виявилася також постановкою. І Майя тепер запитувала себе, чи було насправді те щастя в їхньому будинку з затишним садом, яке вона пам'ятала. Або теж чудово зіграна ілюзія, що відтепер розлетілася вщент.

Піднявшись на височину, маг і Майя розвернулися до натовпу. Маскарон урочисто став говорити про майбутні зміни, свободу для жителів мороку і багатства, якими будуть винагородженні поплічники великої війни. Чаклуни та відьми відповідали йому захопленими криками та оплесками.

Маг розвернувся до Майї, даючи їй слово. Дівчина зняла вінець і затримала перед собою. Три гострі зубці відбивали зелений вогонь канделябрів. Майя вдихнула і заговорила: їй не довелося кричати, голос легко розносила по залі магія, щоб той досяг кожного куточка.

«Лорди та леді світу тіней,

Лорди та леді похмурих ночей,

Перед темрявою первозданною даю зобов’язання,

З короною темною навіки пов'язую своє бажання.

Відтепер моя магія і тіло служать одній стороні,

Віддаю своє серце Світу Тіней і великій війні!»

Майя підняла вгору вінець, чорний діамант у ньому спалахнув зеленим. Таким самим полум'ям спалахнули очі дівчини. Натовп вибухнув тріумфальним криком. Майя одягла вінець, тілом пробіг мороз. І вона не знала, чи це від хвилювання, чи клятва темряві назавжди закріпилася в її душі.

***

Залишок церемонії Майя приймала нові дари. Вони мало чим відрізнялися від минулих, і дівчина вже не дивувалася закривавленому килимку перед троном. Маскарон пішов у справах ще на половині церемонії. Коли парад дарів закінчився, і гості почали розходитися, Майя полегшено прикрила очі, почуваючи себе ученицею в школі, яка нарешті відсиділа неулюблений урок.

Обличчя торкнувся легкий вітерець. Майя розплющила очі й різко підвела голову. На чорному мармуровому крилі сиділа жінка в масці з довгим гострим дзьобом. На гості була повітряна бузкова сукня з пишним коміром із туману, який водоспадом струмував по плечах і танув.

Майя не бачила обличчя, але усмішку синіх чуттєвих губ впізнала одразу.

— Леді Беатріче, ось це сюрприз, — вирівнялася Майя. — Чим зобов'язана вашій появі?

— Маскарон запросив мене, а його запрошення небезпечно ігнорувати.

— Тільки ви прийшли, коли все закінчилося.

— Що ж, як королева, можу дозволити собі невелику затримку.

Жінка зістрибнула з чорного крила, точніше спорснула в повітрі й безшумно приземлилася перед троном. Фея стримано кивнула, Майя не чекала від неї поклонів. Знявши маску, Беатріче розплющила перед дівчиною котячі жовті очі. Погляд її пронизував холодом, не дивлячись на привітний тон.