Розділ 9. Шабаш

Ще з дитинства Майя зрозуміла, що народилася у незвичайній родині. Мама була успішною актрисою, тато – видатний чародій, про роботу якого вона дуже мало знала, але бачила, з якою повагою та пошаною до нього завжди зверталися. І мама, і тато належали до різних світів, але визнавалися одними з найкращих у своїй роботі. Тому Майя завжди знала, що має особливих батьків. А для неї – найкращих у світі.

Але як і у всіх дітей, Майя мала дитячі страхи. Вона боялася темряви, боялася зубних лікарів та вірила, що якщо не доїсть вівсяну кашу, не виросте.

Але був і інший страх, який з'явився пізніше і засів у серці набагато глибше. Їй було сім, коли сусід по парті приніс до школи банку, щоб похвалитись, яку фею спіймав у парку. Але Майя бачила лише вогник, що б'ється об стінки.

– Якого кольору у неї крила? – єхидно спитав однокашник. – Семироз, ти вже маєш бачити. Ти ж донька чарівника. Чи ні? У акторів всякі зв'язки, може ти й зовсім не його дочка!

Майя обурилася до глибини душі і яро почала розглядати банку. Але як не вдивлялася, так і не побачила ні фею, ні колір її крил. Тоді вона відчинила кришку і випустила вогник, який відразу вилетів через вікно.

Бачить чи ні, а вона не дозволить знущатися зі слабких створінь і тримати їх у банках. Це негідно для чарівника. Як виявилося, битися з сусідом по парті теж негідно… Але в той момент Майя вже лупцювала хлопчика кулаками, поки той тягав її за коси у помсту за випущену фею.

Вдома Майя весь вечір проблукала у саду, шукаючи чарівний народ, яких завжди бачив батько. Та нікого так і не знайшла. Від цього в грудях стало болючіше, ніж від тумаків однокашника. Майя сіла під яблунею і розплакалася. Дитині, народженій у незвичайній сім'ї, стало дуже страшно виявитися звичайнісінькою.

***

Майя прокинулася, коли тіні в кімнаті витягнулися від вечірніх променів. І хоч дівчинка сиділа в незнайомому будинку, без найменшого розуміння, де вона і як довго тут пробуде, вперше за довгий час у її серці билася радість. Тепер вона учениця справжнього чарівника!

Її розбудила Сміх. Вона допомогла дівчинці одягтися у просте, але миле плаття кремового кольору, яке принесла з її будинку, поки Майя спала. До нього дволика служниця прихопила білі туфельки з синіми бантиками.

Побачивши знайомі речі, Майя згадала про нову економку – Софі. Літня жінка, що замінила тітку Карен, яка загинула разом з мамою, напевно захвилюється, не знайшовши Майю вранці в кімнаті. Дівчинка попросила написати листа додому, але Сміх переконала її, що попередила економку. Про те, що вона просто навіяла смертній не шукати дитину, а лише доглядати будинок, лялька промовчала.

Через вікно Майя побачила вечірнє небо та злякалася, що пропустила заняття у мага.

– Майстер вважає за краще жити в темний час, – заспокоїла її служниця. – І вчитиме тебе ночами.

Поснідавши й давши заплести собі дві косички, Майя пішла за служницею. Серце її готове було вистрибнути з грудей від хвилювання. Сьогодні її перший урок магії!

При цій думці дівчинка сповільнила крок і трохи напружено глянула в спину ляльці. Гріх на місці потилиці дивилася на неї порожніми западинами. Від того Майя зніяковіла ще більше. Вчора вона так сильно хотіла стати ученицею великого мага і не сказала, що магія в ній поки що не виявилася.

Але Майстер прийняв її. Погодився навчати, і окрилена таким шансом Майя не зізналася. Ну нічого, вона розбудить свою силу. Вона дочка видатного чарівника, їй завжди казали, що вона схожа на тата. Тепер, коли вона учениця досвідченого чарівника, магія в ній відгукнеться. Вона просто не може не відгукнутися! Адже так?

Сміх провела її у просторе приміщення. Увійшовши, дівчинка не стримала здивованого зітхання. На полицях безліч химерних механізмів та інструментів, по кутках скрині із загадковими візерунками. Над головою висів великий глобус із сріблястими сузір'ями, на стінах магічні кола та схеми з підписами невідомою мовою.

Дівчинка захоплено йшла повз шафи з чарівними скриньками та колбами, вдихаючи запах старого паперу, дерева та легкого квіткового запаху, що проникав із саду через широкі вікна.

А потім Майя побачила його… Чудовий паперовий замок у самій глибині майстерні. Він потопав у медових променях заходу сонця і немов палав.

Дівчинка заворожено обійшла його. Три високі вежі, безліч балконів та терас. Тут була і мініатюрна брама, і внутрішні дворики, і навіть маленькі сходинки на вході і стрілчасті віконця. Майя обережно доторкнулася пальчиком до гострого шпиля вежі. При цьому вона почувала себе справжнім велетнем.

– Зламаєш, оберну в кактус.

Дівчинка здригнулася й обернулася.

Позаду стояв маг. На відміну від минулої ночі, тепер на ньому була чиста випрасувана сорочка, чорний жилет і шийна атласна хустка під колір очей. Довге волосся не туго зав'язане у хвіст набік. Майя вкотре залюбувалася ідеальним обличчям із витонченими рисами.

Лише дивний блиск у зелених очах і вигнуті в кривій усмішці губи незрозуміло збивали образ чудового ельфа. В них Майя вловлювала тривожні знаки. Так неспокійно від завивання вітру за вікном або загадкового скрипу за дверима.

Чоловік підійшов і відпив із кубка. Він, як і раніше, не розлучався з ним.

– Хочеш? – раптом простяг він його дівчинці.

– Майстер, – невдоволено озвалася Сміх.

– А що? Я ніколи не бачив п'яної дитини. Було б кумедно подивитися.

– Мені не можна, – заперечила Майя. – Я якось попросила тата дати спробувати, але він сказав, що це шкідливо.

– То ти в нас слухняна донечка? – схилив голову маг. – А що, якщо я скажу, що нічого солодшого ти в житті не пробувала.

Майя здивовано глянула на кубок. У променях заходу сонця золоті відблиски на бурштиновій поверхні виглядали чарівно. Солодкий аромат так і манив зробити ковток. Але дівчинка впевнено похитала головою.

– Ну й нудьга, – буркнув маг, сам відпиваючи з кубка.

– У мене в кімнаті теж є маленький будиночок, – сказала Майя, новим колом обходячи паперовий замок. – Щоправда, не такий гарний. Тато зробив його зі звичайної скриньки, у мене там живуть Люта та Шип, – назвала вона імена іграшок. – А у вас тут також живуть ляльки?