8.3

Маг примружився, накрив рукою її серце. То швидко билося від хвилювання. Майя скривилася від холоду долоні, яку відчула навіть через тканину. Груди ніби обдало крижаною водою. Колючий мороз дійшов до легень. Чоловік насупився.

– Ось як, – тихо промовив він, опускаючи руку. – Виходить, від матері у тебе не лише очі.

Майя похитнулася й осіла навколішки. Її пробив озноб, але вона зрозуміла, що знову може рухатися по власній волі.

– Гаразд, як тебе там… – відкинувся у кріслі маг і підхопив кубок.

– Майя Семироз, – встала дівчинка й обтрусила нічну сорочку.

– Хотіла випробування, ти отримаєш його. До півночі знайди у цій кімнаті те, що завжди йде, а з місця не зійде.

– Що? – здивувалася Майя.

– Ти чула, Майя Семироз, – посміхнувся маг. – Якщо я не отримаю правильної відповіді до закінчення терміну, перетворю тебе у дощового черв'яка. І ти будеш повзати по землі до кінця своїх днів.

Майя розширеними очима дивилася на мага. Вона зрозуміла: він не жартує. Він може це зробити.

– Що таке, вже злякалася? – лукаво поцікавився Майстер.

– Ні! – випалила дівчинка. – Я не боюся вашого випробування! І вас теж не боюся.

– Тоді почнемо, – наказав маг. Він клацнув пальцями, кімнату залило світло. – Коли проб'є північ, ти програла.

Майя стиснула губи, але нічого не сказала. Вона окинула поглядом мага. Вогні люстри на ланцюгу осяяли ще більший безлад, який творився в кімнаті. Розкинутий на підлозі одяг, захаращений книгами стіл і не застелене ліжко. Ох, якби Майя таке лишила у своїй кімнаті, мама сварила б її страшніше лютого орка…

Дівчинка пішла кімнатою, розглядаючи речі і повторюючи про себе слова мага. Знайти те, що завжди йде, але з місця не зійде… Це щось чарівне? Велике чи маленьке?

Так вона й ходила по кімнаті, заглядаючи під подушки в шафи, за штори. Навіть під ліжко залізла, де одразу одержало в ніс стільки пилу, що чхнула і стукнулося лобом об дерев'яну панель. Почула смішок, похмуро глянула на задоволеного мага. Той відсалютував їй кубком.

– Не забувай стежити за часом, черв'ячок.

Дівчинка витерла носа і піднялася. Глянула на підлоговий годинник біля стіни. Стрілки показували, що до півночі залишалося п'ять хвилин. Якщо так піде, вона не встигне.

Майя знову окинула кімнату. Помітила біля дверей черевики. Може, це вони? Адже в них ходять, але самі вони з місця не зрушать? Чи двері? Її відкривають та закривають, щоб пройти.

Дівчинка стиснула кулачки. На помилку вона не має права.

– Залишилася хвилина, – зауважив маг. – Ну що, час благати про помилування?

– Краще черв'яком стану, – буркнула Майя, хоча страх вже стискав живіт крижаною хваткою. Хто б подумав, що вона закінчить життя хробаком!

Маг усміхнувся ширше. Майя ж продовжувала шукати очима у кімнаті нові предмети.

– Час, – сказав чоловік, піднімаючи руку. На його пальцях спалахнули зелені іскри.

Майя тривожно кинула погляд на циферблат. І з жахом завмерла, дивлячись, як закінчуються її останні секунди. Часу не лишилося, а вона не знайшла відповіді! Майя стиснула зуби, відчайдушно дивлячись, як довга стрілка рухається до дванадцятої.

Раптом ахнувши, вона різко обернулася до мага.

– Годинник! – крикнула вона.

Кімнату заповнив дзвін. Майя із завмиранням серця дивилася на чоловіка, який направив на неї руку. Він хмикнув і пустив долоню. І лише тоді Майя зрозуміла, що не дихала.

– Завтра чекаю на тебе в майстерні, – сказав маг.

Він наказав ляльці забезпечити дівчинці ночівлю. Окрилена перемогою, Майя першою попрямувала до виходу. Вона мало не підскакувала на ходу. Цього разу двері легко подалися, без проблем випустивши їх у коридор.

– Майстер… – спантеличено обернулася до нього Гріх. – Ви що, правда навчатимете цю смертну?

– Ні, звичайно, – ліниво обізвався той. – Народжене повзати не літатиме. У цьому дитя ні краплі магії, як і у її матері. Але чому б не побачити, як її надії розіб'ються ущент, – усміхнувся маг, дивлячись на вино в кубку. – Її мрії не здійснитися. Ніколи.

_____________

Додано ще один розділ