6.3

Чарівне дзеркало – одне з найдавніших магічних винаходів. Воно стоїть поруч із кришталевими кулями та чародійськими самоцвітами. Один з найвідоміших джерел таїнств магії. У Маскарона таких було аж три, які вдень і вночі збирали образи з усього міста.

Причаївшись біля прочинених дверей кімнати, Майя слухала кроки ляльки в спальні мага. Двері покоїв Маскарона були якраз навпроти. За дні, які Майя прожила в новому будинку, вона помітила, що служниця багато речей робить чітко, як годинник. Саме сьогодні лялька збирала одяг господаря для прання.

Ось Сміх вийшла, несучи кошик із гіркою сорочок. Спустилася сходами до пральні підвалу. Звідти вона зазвичай поверталася з чистим випрасуваним одягом. Але цього разу знизу почувся здивований вигук. І Майя знала, яка картина постала перед служницею.

Останні пів години дівчина витратила на те, щоб зрозуміти, як зіпсувати магічну пральну машину. Добре, що ламати – не будувати. І Майя швидко зрозуміла, як забезпечити потоп на весь підвал. На кілька хвилин ляльку це точно затримає.

Тихо вислизнувши з кімнати, Майя заскочила у прочинену спальню мага. Слабке світло вуличних ліхтарів проникало через щільні штори й вихоплювало контури меблів.

Майя наблизилася до трельяжа і в нерішучості завмерла. Її силует відбився у всіх трьох дзеркалах. Вона пораділа, що в напівтемряві не бачить свого блідого від хвилювання обличчя.

Вона знову ризикує через нього... І розуміє, що Лаура абсолютно права! Маскарон не буде щоразу пробачати їй подібне. Але вона нічого не могла з собою вдіяти, коли справа стосувалася…

– Покажи мені його Ельдара Яхонта Червоного, – чітко вимовила Майя.

Три дзеркала спалахнули. Деякий час у них прослизали вулиці, парки, площі. Дзеркала шукали хлопця по всіх закутках Цвіточа. Але згодом повернулися до головних бульварів. Майя нервово прикусила губу. Звичайно, Ельдар не дасть так просто вистежити себе. А до Академії «три ока» Маскарона не зазирнуть через безліч захисних заклинань.

Ну що ж, це добрий знак. Ельдар не стане легкою мішенню. Навіть батько його впіймав лише тому, що хлопець довірився професору Білозору.

– Покажи пастку для Яхонта Червоного, – вирішила Майя піти з іншого боку.

Центральне дзеркало огорнув серпанок. У ньому проступили контури берега. Верба, що нависла над водою, плавно коливалася проти вітру. У її тіні сиділо двоє: хлопчик з червоним волоссям і чоловік у чорній мантії та масці. Майя здивовано глянула на образ. А дитиною Ельдар був дуже милим. Але дзеркало здається неправильно зрозуміло її наказ.

Маг тим часом простягає руки. Хлопчик із деяким сумнівом дивиться на них, а потім вкладає свої. Магічне коло одразу ж виплітається над дитячими долонями. Майя підходить ще ближче. Тримаючи долоні хлопчика, маг допомагає йому плести магічне коло. Вчить так само як Ельдар колись навчав Майю у вежі. Так ось, звідки він знав цей спосіб зі спільним плетінням заклинань.

З дитячих рук злітає вогняний метелик і розчиняється. Хлопчик підіймає блискучі очі на маску. І радісно усміхається.

До горла Майї підступив ком. Ельдар із захопленням дивиться на мага. Він щасливий.

Картинка швидко змінюється, і вже видно скелясту дорогу. Небо розпечене від заходу сонця. Маг у такій же чорній мантії присів перед хлопчиком і простягає йому кинджал з різьбленою ручкою, схожою на кіготь.

Хлопчик блідий, губи стиснуті. Йому страшно, він майже з жахом дивиться на блиск гострого клинка в багряних променях. Але бере кинджал і твердо киває.

Картинка зникає, змінюючись іншою: замок у вогні. Вогонь шалено облизує кам'яні стіни. З широких вікон у небо тягнуться язики полум'я, як озвірілі змії. І чорний непроглядний дим закрив усе небо.

Майя вражено дивилася на пожежу. Зелене. Полум'я там було зелене. Зовсім як…

Дівчина позадкувала. Страх схопив за горло і ледве давав дихати. Майя ще не розуміла, від чого мусить тікати. Але неусвідомлений жах шепотів забиратися звідси. Забиратися якнайшвидше.

Різко розвернувшись, Майя зачепила рукою щось на столі. Воно впало, і кімнату раптом заповнив спів. Майя спішно присіла і зачинила скриньку. Розгублено подивилася на малюнок чорного лебедя поверх кришки.

З боку сходів почулися кроки. Майя притиснула скриньку до грудей, тихо наказала дзеркалам згаснути й стрілою вискочила з кімнати. Обережно зачинила за собою двері спальні й завмерла.

Затамувавши подих, вона слухала, як лялька увійшла до покоїв мага. Секунди потяглися нестерпно довго. Але ось нарешті служниця вийшла. Клацнув замок. Майя приготувалася, що лялька зараз зайде до неї. Напевно, помітила пропажу!

Але служниця спустилася сходами. Кроки її стихли десь на першому поверсі.

Майя відійшла від дверей. Її трохи хитало. Вона подивилася на схоплену скриньку, на малюнок чорного лебедя. Голос вона одразу впізнала. Співала мати.

Сівши на ліжко, Майя оглянула скриньку. Жодних написів чи ще якихось знаків. Тільки чорний лебідь. Як його назвав Валеріан? Непередбачувана подія з великими наслідками.

Трохи подумавши, дівчина прочинила кришку. Чистий, дзвінкий спів наповнив кімнату.

Майя впізнала пісню. Мама розповідала, як співала її, коли театр був лише мрією, а їй доводилося виступати на вулиці, щоб прогодувати їх із сестрою.

Хоч Маскарон дав Майї копію пісні після другої ночі плати, вона так і не встигла послухати співу матері. Адже воно досі її заспокоювало. Майя одразу згадала, як слухала цей голос, поки сиділа навколішки у мами. Як тепла долоня ніжно гладила її голову. І як сама вона припадала до грудей жінки й засинала під історії зі старих пісень.

Голос стих, вирвавши Майю зі спогадів. Вона хотіла вже закрити скриньку, але знову почула маму. Цього разу вона заговорила:

«Моє бажання – театр. Я хочу співати для сотень людей на великій та блискучій сцені!»

«І ти приймаєш ціну?» – пролунав голос, схожий на шелест сухого листя.

Недовге мовчання, і знову відповідь мами: