5.2

Перші кілька секунд тривали вічність. Час пішов лише коли Майя відчула, як плечі мага розслабилися. Він заплющив очі.

Якомога обережніше вона поклала маску на диван. І перш ніж Маскарон встиг відповісти на її поцілунок, відсунулася і трохи розгублено подивилася на мага.

Голова пішла обертом. Вона ледве розуміла, від чого її серце б'ється швидше: від страху викриття або від того, що губи мага, на відміну від його рук, виявилися теплими. Майя відчула на них смак солодкого вина. Мабуть, зустріч із Валеріаном пройшла не лише за розмовами.

– Я все ще сплю? – тихо спитав Маскарон. У його темних очах відбивалися вогники свічок. – Якщо так, то це досить жорстокий сон.

– Чому?

– Бо коли прокинусь, то зрозумію, що все це моя вигадка. Тоді краще не прокидатися зовсім.

– Це буде жорстоко для мене. Ти готовий кинути свою княгиню заради якогось сну?

– Він же про тебе.

– Звучить, як дешеве виправдання, – скривилася Майя і кинула погляд на маску за плечем чоловіка. У тремтячих тінях здавалося, що та сміється з неї. – На щастя чи ні, але ти не спиш.

– Так, напевно. Хоча цей строкатий гербарій на твоїй голові змушує думати про дивний сон.

Майя незрозуміло зігнула брову, а потім ахнула і схопилася за голову. З її химерно переплетених кіс стирчало сухе листя і квіти. Вона зовсім забула про подарунок діточок Туманного двору!

Підскочивши, Майя кинулася до вікна і подивилася на своє відбиття. Ох… Не дивно, що Маскарон спросоння налякався і кинувся відбиватися від неї. Це ж не зачіска, а гніздо якоїсь зовсім п'яної ворони!

Діти на славу постаралися, як би півночі не розплутувати цей клубок. Та ще волосся все не вирвати гребінцем. Темна княгиня, звичайно, повинна наводити жах, але лиса княгиня – це надто шокує навіть мешканців мороку.

Поки Майя виймала листочки й розплетала волосся, через відбиття побачила, як Маскарон сів на диван і провів рукою по сліду порізу на тканині. Майю підмивало запитати, чи при кожній їхній зустрічі тепер чекатиме перевірку на бойову підготовку. Але маг так розгублено глянув на неї, що вона не наважилася його вколоти.

Зараз він зовсім не виглядав гордовитим і владним, як завжди. Розпатланий і ще сонний, він здавався знайомішим, ніж будь-коли.

– Ти не поранена?

– Я в порядку, – повернулася до нього Майя. – А ти як? Виглядаєш блідим.

Вона згадала, як маг повторював ім'я сестри. У ледь чутному шепоті лунав розпачливий крик. Майя опустила очі на зап'ястя чоловіка. Помітивши її погляд, Маскарон спішно розгорнув рукави сорочки та застебнув манжети. Схоже, він так само старанно ховає свої шрами, як і вона.

– Це лише сон. Не бери в голову. Краще відповідай, ти поцілувала мене, бо встигла щось наробити в гостях у Беатріче?

Майя напружено стиснула губи. Але швидко взяла себе в руки і якомога спокійніше вийняла з волосся останній червоний листок клена.

– Знову шпигував за мною через своє дзеркало?

– Ні, але де тебе ще могли так прикрасити, – глянув Маскарон на гірстку листя. – Мені варто хвилюватися, що ти і королеву покатала по підлозі?

– Не скажу, що не було такого бажання. Розумію, чому ви порозумілися. Обидва любите вести розмови з каверзою і тікати без пояснень.

– Від тебе втекла королева темних фейрі? – витріщився на неї Маскарон. – Вона – пані найжахливішого двору Чарогір'я. Що треба викинути, щоб вона втекла?

Майя, що крутила в руці червоний листок, не поспішала відповідати. Чи варто Маскарону казати, що трапилося у володіннях феї? Чи побачить він їхню зустріч у своєму дзеркалі? Все-таки то закрита територія Неблагого двору: там повно захисних заклинань від чужинців. Кажуть, у дворах феї навіть час іде по-іншому, хоча Майя не перевіряла.

Трохи помовчав, вона знизала плечима. Маскарон і так все контролює навколо, і результат зустрічі з Беатріче вона розкривати не поспішала. Якщо він місцями непробивний мовчун, вона теж має право на свої секрети.

– Фейрі химерний народ, й ігри у них іноді позбавлені будь-якої логіки.

Майя коротко розповіла, як її намагалися заплутати на мосту, а ще нагодувати листям. Потім згадала, як більшість розмови королева розповідала про падіння замків Яхонтів. Про згадку останнього нащадка Заклинача Рубінів у цій розмові вона розумно промовчала.

– У неї зуб на ліс Тисячі Шепотів. Довелося їй пояснити, що долю цього лісу я вирішу сама. – Дівчина виразно подивилася на Маскарона, даючи зрозуміти: це рішення вона не змінить.

У погляді мага промайнуло щось таке, що нагадало Майї їхню розмову в тронному залі. Вона згадала, що їхня остання бесіда теж залишила важливі запитання.

– У мене був важкий день, – відкинула вона листок до решти листя і рішуче розвернулася до чоловіка. – Якщо є що сказати, говори прямо і покінчимо з цим.

Маскарон відповів не одразу. Він сів зручніше на дивані, закинув руку на спинку і глянув на Майю вже знайомим гострим, майже ріжучим поглядом.

– Ти наразилася на небезпеку.

– Тільки не та сама шарманка, – ледь не простогнала Майя.

– Просто скажи, що це не заради нього.

Майя спантеличено подивилася на мага. Побачивши, як у його очах спалахнули небезпечні вогники, вона напружилася. Маскарон продовжив:

– Скажи, що ти ризикувала не заради Яхонта Червоного та його народу. Скажи, що хочеш миру з Лордом Сутінок не через те, що він є батьком нашого головного ворога.

– Хіба головний ворог не Морган і Ковен?

– Зараз саме Яхонт Червоний – найбільша загроза для нас. І мені важливо знати, що ти не бажаєш використовувати союз із Лордом, як можливість повернутися до цього брудного півкровки.

Майя стиснула губи. Хотілося без сумніву вигукнути "ні!", але маг бачив її наскрізь. Тут не рятувало навіть відпрацьоване вміння приховувати за байдужим обличчям усі страхи та переживання. Зараз на неї пильно дивився той, хто грав у маски на багато століть довше за неї.