2.2

Останнім часом Майя погано спала, її переслідували кошмари. Вона прокидалася з криком на губах і обмацувала себе, боячись виявити на зап'ястях залізні обручі. І цього разу вона знову прокинулася в холодному поті.

Їй знову наснився той дивний сон.

Натовп іде тьмяним, чорно-білим, як фотографія, містом. Якби не моторошні химери на будинках, Майя б і не впізнала Цвіточ. Нічого тут не залишилося від знайомих їй вулиць: ні кольорових будівель, ні яскраво одягнених мешканців. Все сіре, холодне та приречене.

І тут серед натовпу миготить темно-червона пляма. Майя бачить знайому постать. Ельдар стоїть спиною до неї, обличчя його не розгледіти. Але його волосся кольору вина вона ні з чим не переплутає. Майя відчайдушно намагається пробратися до нього повз людей. Але тих так багато, неможливо протиснутись.

Ельдар іде. Майя кричить, але він не чує. Вона продовжує проштовхуватись через натовп. А людей все більше, і серед них все тісніше. Місто, як болото, затягує її, і потік натовпу забирає кудись углиб, у черево кам'яного монстра.

***

У двері постукали. Розплющивши очі, Майя усвідомила, що знову заснула і решту дня їй вдалося трохи поспати без сновидінь. У спальню увійшла Сміх і почала відсувати штори, пропускаючи в кімнату вечірнє світло. Мешканці Світу Тіней створіння сутінок, бо день став для Майї ніччю, а ніч – днем.

– Пора вставати, люба Княгине! – весело вигукнула служниця. – На тебе чекають великі справи!

– Так, досить байдикувати! – до Майї обернулася Гріх своєю сумною гримасою. – Нехай Майстер до тебе прихильний, не думай, що ми маємо бігати за тобою. Бігом вставай! Кому потрібна княгиня, що тільки прохолоджується?

– І я вам доброго вечора, Сміх та Гріх, – спокійно відповіла Майя. За тижні, проведені з дволикою лялькою, вона звикла сприймати бурчання Гріх як шумовий фон.

Гріх ще щось невдоволено пробубоніла, і служниця вийшла. Майя потяглася до графина з водою. В голову налили свинцю. Звичайний її стан після темних шабашів, коли вона ні краплі вина не скуштувала, але всю ніч купалася в аурі темної магії.

Крім цього, її новий будинок виявився не такий вже й поганий. Маскарон давав їй усе для життя і навіть більше. У її спальні, не меншій ніж у мага в масці, стояла вишукана гарнітура, кольори тут переважали темні, гострі візерунки. Спочатку Майя ніяк не могла звикнути до її розмірів, вона завжди мала невеликі затишні кімнатки.

Особливо здавалося перебором велике ложе з дуба з багатим різьбленням і балдахіном, але Маскарон пояснив, що княгині варто звикати не лише до дорогого крісла, а й до дорогого ліжка.

– Хоча якщо вважаєш, що для однієї людини це занадто багато, сперечатися не стану. Навіть з радістю доведу тобі, що двом там набагато затишніше, – досвідчено посміхнувся маг.

Після цього у Майї всі запитання до спальні відпали. До того ж масивна шафа з книгами, які Маскарон підготував для неї, та порожніми полицями для її власних поповнень, дівчину дійсно вразила.

Однак після вчорашнього вся ця розкіш і блиск раптом стали здаватися такими нестійкими, наче пісочний замок. Минулої ночі її різко спустили на землю, нагадавши, що нехай все це схоже на казку про перетворення звичайної дівчини на принцесу, вона аж ніяк не принцеса. І Маскарон зовсім не хрещена фея, яка готує її до чудового балу. На неї чекала війна.

Стоячи в душі під прохолодним потоком, Майя остаточно прокинулася і усвідомила глибину проблеми, що виникла.

Якщо Агідіус продовжить гнути своє, кого з них послухає маг? Адже як би їй не хотілося визнавати, а в неї набагато менше шансів домовитися з Лордом Сутінок. Лісовий народ надто волелюбний і гордий, щоб ставати на коліна навіть за загрози смерті.

"Аргументи Агідіуса явно переважують", – кисло подумала Майя. А потім у неї виникла думка: чи доля лісу її хвилює лише через Ельдара?

Двір Сутінок – його другий дім, а лісовий народ – його народ. Руйнування лісу Тисячі Шепотів він їй ніколи не пробачить.

Майя заплющила очі, підставивши обличчя воді в надії, що це хоч трохи допоможе прояснити думки. Вона не знала, що повинна думати про Ельдара, а тому намагалася не думати про нього. Однак поки що виходило погано.

Але варто було згадати вчорашній зневажливий тон Агідіуса, і вона вже, стиснувши зубами, розмірковувала лише про те, як зупинити чаклуна. Все-таки їй дуже не хотілося поступатися цьому пихатому жуку.

Коли Майя спустилася до їдальні, Маскарон вже сидів за столом і доїдав шматок пирога з омлетом та беконом. Він був одягнений на вихід: у витонченій білій сорочці та чорній жилетці. Біля правого ліктя лежала газета.

– Моя Княгине, – засяяв усмішкою маг, – тобі добре спалося?

Майя трохи сповільнилася, згадавши сон, але замість відповіді тільки кивнула і сіла за стіл навпроти мага. Упродовж сніданку вона поглядала на чоловіка. Той уже приступив до кави та уважно читав газету. Сама ж Майя колупалася в пирозі, без особливого апетиту відправляючи маленькі шматочки до рота.

Тяжко усвідомлювати, що твої супротивники тримають тебе за порожнє місце. А ще важче розуміти, що хоч твій союзник сильніший за них, Майя не могла точно знати, чого очікувати від мага в масці. Через два місяці навчання у Маскарона він ще не відкрив їй таємницю Армії Тварюк. Варто їй тільки про це заїкнутися, як маг уміло змінював тему.

– Знаєш, я чогось не розумію, – почала Майя. Маскарон опустив газету і підняв на неї уважний погляд зелених очей. – Навіщо нам підтримка когось, на кшталт Агідіуса, якщо в тебе ціла Армія?

– Він корисний.

– Він бридкий.

– І все ж таки корисний. Я ж тобі вже казав, що моя мета побудувати нове Чарогір'я. На жаль, Армія здатна лише руйнувати, а для відродження краю потрібні найкращі маги.

– Ти хотів сказати, найгірші, – поправила Майя.

– Саме так. Достатньо погані, щоб наші вороги двічі подумали, перш ніж лізти в наше нове князівство. У Агідіуса найбільша темна гільдія. Навіщо відмовлятися від такого плідного дерева, нехай у нас є свій сад.