Розділ 1. Темна Рада

Маски… Маски… Навколо одні маски.

Проте звірячі морди й гримаси не могли приховати інтерес в очах, з яким їхні власники стежили за дівчиною, яка сидить на троні. Майя відчувала їхні гострі погляди. І сама найбільше на світі тепер хотіла заховати лице за маскою.

Хоча насправді свою маску вона в цей момент тримала не гірше, ніж усі присутні. Дивлячись на темних чаклунів і відьом з висоти свого престолу, Майя докладала всіх зусиль, щоб у жодному її русі чи погляді не промайнуло напруження чи страх. Темна Княгиня не повинна боятися своїх підлеглих. Як не повинна мати ні слабкостей, ні сумнівів у тому, яке місце займає на цьому бенкеті.

Осяяна похмурими вогнями, Майя сиділа в досить страшному кам'яному кріслі з шипами й чорними крилами, що пускали на стіну величезні тіні. Її вінець із чорним алмазом холодно мерехтить у світлі зеленого полум'я.

Сукня із темного оксамиту облягає тіло, як друга шкіра. На плечах накидка з чорного пір'я з високим коміром, що аж ніяк не прикриває глибоке декольте з візерунковою окантовкою. Досить відверте вбрання, щоб притягувати жадібні погляди з усієї зали, але вміло приховує непристойні шрами крім трьох маленьких точок посеред грудей.

Майя підняла погляд і знайшла на одному з балконів над залом біле обличчя, чиї контури навряд чи проглядалися в напівтемряві. Маскарон спостерігав за тим, що відбувається, явно насолоджуючись спектаклем, який сам поставив.

З моменту, як Майя дала свою відповідь магу в масці, минуло два місяці. Весь цей час дівчина жила у Маскарона, навчаючись грати роль, яку він виділив у своєму маскараді тіней. На кожному шабаші він садив її на трон, де вона дивилася на безладний натовп, що прославляє Темну Княгиню і Маскарона.

Поклони, вечірки, знайомства з небезпечними темними чаклунами, що сповзлися в місто на запах війни, як стерв'ятники на падаль. Крім відвідувань бенкетів Маскарон навчав Майю таїнствам темної магії й відкривав завісу над забороненим Світом Тіней.

Контур білої маски зник, і одразу праворуч біля Майї виник маг. Він стояв у своєму темному розшитому срібному камзолі. Довге волосся зав'язане зеленою стрічкою у хвіст збоку. Обличчя приховано за білою маскою, в очницях якої лише бездонна пітьма.

– Я вже казав, що чорний тобі личить? – поцікавився Маскарон.

– Щовечора.

Маг простягнув дівчині руку в чорній рукавичці. Поклавши свою долоню у його, Майя піднялася.

– А я казав, що влада тобі ще більше личить, ніж чорний? – схилився до її вуха чоловік.

– Якщо розцінювати її, як чергову подаровану тобою сукню, надягаючи яку я відчуваю себе ще більше роздягненою, то до цієї влади додається і добровільний полон, – зауважила Майя і подивилася в чорноту за маскою. – Не думай, що я цього не розумію.

Вона уявила, як губи Маскарона зігнулися в задоволеній усмішці. Вона досить багато провела часу з ним, щоб знати, який вираз ховається за нерухомим обличчям під час їхньої розмови.

– Але погодься – це солодкий полон, – зауважив маг, поки вони спускалися до зали.

Танцюючі в п’янкому диму тут же почали розступатися перед ними і кланятися. І Майя б збрехала навіть собі, якби заперечувала, що вид голів, що схилилися перед нею, заворожує її так само як і лякає.

Проте спостерігаючи за шабашем, дівчина відчувала, що грає у хованки. Адже ховатися можна і на очах, і тут, відкрита кожному погляду, вона намагалася сховати всі свої страхи та слабкості, сміливо дивлячись у вічі створінням, що в минулому наводили на неї німий жах.

– Куди ми йдемо? – схаменулась вона.

– Нас із тобою чекає Темна Рада.

При згадці Темної Ради дівчина ледве стрималася, щоби не скривитися. Вони пішли до аркового входу з фонтаном. Майя тримала Маскарона під лікоть, той накрив її долоню своєю і трохи стиснув, немов побоювався, що вона передумає і спробує втекти.

– Мені треба щось знати, перш ніж зустрінемо наших гостей? – запитала Майя, без особливого інтересу ковзаючи поглядом по масках і тілах різного ступеня наготи й химерності. Темна аура поколювала шкіру, але дівчина вже встигла звикнути до цих відчуттів.

– Швидше за все, це буде чергова пропозиція поділити землю після війни.

– Ми ще не перемогли. Ділити нічого.

– Але їм явно подобається говорити про свою нагороду. І наш з тобою обов'язок нагодувати гостей обіцянками так само ситно, як і їжею.

– Але обіцянки доведеться виконувати.

– Коли Чарогір'я стане абсолютно нашим, плата ця не здасться нам такою вже великою.

Майя промовчала. Її не дуже хвилювало, який шмат землі собі відхопить іменитий темний маг, хоча подібна думка їй не подобалася. Куди більше її цікавило, що відбувається у межах міста, саме в Академії.

Майя знала: за ці два місяці батька не раз викликали до міської ради, де, можливо, допитували чи вимагали пояснень, як це його дочка стала найнебезпечнішою лиходійкою? Однак він все ще залишався керівником Тайлогос, і ніхто поки що не зарікався про його усунення з посади ректора.

Все-таки саме його заслуги перед Цвіточем і королівством ніхто не міг спростувати або поставити під сумнів. А в сім'ї, як кажуть, не без виродків. І Майя навіть не образилася на те, що саме так висловилися про неї в одній із щоденних газет. Для неї це означало: батька за твої гріхи не чіпатимуть. І це була одна з найкращих новин, яку вона прочитала за останні тижні.

А ось звісток про Ждана Стародуба все ще не було. Він ніби крізь землю провалився і, здається, буквально. Майя не знала, чи попередив він батька про Моргана, але поки що Академія продовжувала співпрацювати з міською вартою, а Майя все ще побоювалася зв'язуватися з батьком, щоб не наражати його на підозру в допомозі їй.

Що ж до Ельдара… Про нього навряд чи щось вдалося дізнатися за минулі тижні. Лаура говорила, що кілька разів бачила його в Академії, поки йшов тиждень літньої сесії. Решту часу він пропадав у своїй вежі чи місті, займаючись, як думалося Майї, або роботою у міській варті, або створенням повного магічного кола до руни з рубіна.