Розділ 25. Навіть якщо тебе з'їли…

Почуття холоду на щоці змусило відкрити тяжкі повіки. Майя не пам'ятала, як навколо настала тиша, але частина її свідомості не хотіла повертатися туди, звідки їй вдалося нарешті вирватися. Заморгавши, вона сфокусувала зір на відьминій свічці, що стояла на табуретці.

Майя пам'ятала, як, перш ніж відключитися, її принесли кудись і зняли з голови мішок. Вона зрозуміла, що в якійсь камері на твердому дерев'яному ліжку. Але після непомітно очі заволокла інша темрява, і вона провалилася чи то в сон, чи в безпам'ятство. Тоді вартовий кудись пішов. Зараз же до неї схилився незнайомий чоловік зі світлою бородою.

– Ви мене чуєте? – поцікавився незнайомець, прибираючи від її обличчя бинт з льодом, судячи з холоду мокрої марлі.

Майя скривилася. Тіло пробивав жар та мороз одночасно. Почуття було, ніби по ній стадо буйволів пронеслося. Таким розчавленим і вичавленим здавалося все тіло. Вона не одразу усвідомила, що відбувається.

– Попийте, це допоможе набратися сил.

До її губ піднесли залізний кухоль. Майя жадібно припала до нього і стала пити великими ковтками. Її голову підвели, допомагаючи їй. Прохолодна вода з гіркуватим присмаком зараз здавалася солодшою за мед. Дівчина хотіла схопити кухоль, коли зрозуміла, що її права рука перев'язана і в кайданах.

Осушивши кухоль, Майя поклала голову і подивилася в стелю. Вона поступово згадала все, що сталося з нею. Згадала і пошкодувала, що нічого з того не забула.

«Спокійно, ти жива і це головне, – намагалася заспокоїти вона крижаний страх, який скрутив їй живіт. – Ти жива і це головне».

Вона у полоні. І в кого? В друга батька, витирача, який повинен оберігати й захищати слабких! Але йому було все одно на всі її слова. Як і спроби уникнути війни.

Дівчина озирнулася. Цього разу її розмістили у якійсь камері. Вона лежала на ліжку з твердим матрацом, а поряд на краю сидів худий незнайомець. Біля нього табуретка, заставлена якимись баночками, миска з водою та бинти. На підлозі відірвані шматки бинта із кров'ю. Майя вловила в вогкості кімнати запах спирту та якихось настоянок.

Дівчина швидко окинула себе поглядом. Права долоня перемотана повністю, але добре, видно руку людини, яка знає свою справу. Обережно піднявши лівою рукою простирадло, Майя побачила, що решта її ран теж оброблена і обережно перемотана. Подерта штанина, де теж замотаний поріз.

Найдивовижніше, немає того страшного болю. Явно не лише марлею попрацювали.

Дівчина глянула на незнайомця, ще не знаючи, чи варто дякувати йому або й у цьому якийсь підступ?

– Де я? – запитала Майя й облизнула припухлі від укусу губи.

– У Пожирачі Долі, – відповів незнайомець злегка охриплим голосом.

Він сидів у поношеній сорочці й таких же пошарпаних штанях. Худе обличчя варто було б назвати черепом обтягнутим шкірою. Очі запалі, сірі, майже безбарвні. Брудне сальне волосся, що закручувалося в кучері. На мить Майї здалося щось знайоме в рисах незнайомця, проте вона ніяк не могла зрозуміти, що саме.

– Дуже тобі дісталося, дівчинко, – видихнув чоловік. – Зовсім здуріли… Вже й дітей мордують!

Він поставив кухоль на табуретку. Майя побачила на його худих руках кайдани з ланцюгом. Її кайдани, до речі, тепер з'єднувалися схожим ланцюгом між собою.

Попри обурення чоловіка Майя подумала, що факт того, що вона жива, вже непогано. Є, так би мовити, із чим працювати.

– Ви лікар? – тихо спитала вона. Навіть вимовляти слова здавалося важчим, ніж будь-коли. – І чому тут ув’язнені?

– Одне іншому не заважає, – озвався чоловік. – Хтось не хоче тебе показувати місцевому медикусу. Отож і відправили до мене. Я не найкращий, але дещо вмію.

Майя глянула на свою перемотану руку. Перед очима яскраво постала червона квітка. У пам'яті відгукнувся звірячий біль, що пронизав її в секунди проростання кривавого бутона.

«Твоє тіло зацвіте сотнями нових червоних троянд».

Майя стиснула зуби, відчуваючи, як органи всередині згортає від хвилі льодяного жаху.

– Ваші рани не є небезпечними для життя, головне, не втрачати більше крові, – прийняв чоловік її жах за переживання щодо травм. – У вас перелом третьої кістки п'ясти. Не смертельно, головне не смикати рукою, доки не зростеться.

– Вона не встигне зростись, – похмуро відповіла Майя.

Чоловік напружено глянув на неї, і в його погляді проступило розуміння, а потім жаль. Мабуть, йому не сказали, що попросили її підлікувати лише для того, щоб добити потім…

– То це правда? Ви темна княгиня? Я думав, сторож пожартував.

– Це справді схоже на паршивий жарт, – сухо відповіла Майя. Якби не щемлячий біль і перебинтована рука, вона вирішила б, що останні події страшний сон. Те, що не могло з нею статися насправді.

Чому все так обернулося, коли вона нарешті підійшла до рішення впритул?! До закінчення всього цього безумства залишалося зробити крок! Усього один крок!! Але хтось вже зробив хід за неї.

Думка про свідка змусила її ще раз перерахувати всіх, хто міг знати про її шрамики. Але нікого нового, хто їх бачив, вона не згадала.

Її сусід по камері тим часом почухав потилицю. Схоже, він тепер не уявляв, що казати дівчині. Підвівся і почав збирати забруднені бинти з підлоги.

Спостерігаючи за ним, Майя раптом усвідомила сенс його останніх слів. Раз її не хочуть показувати головному лікареві в'язниці, виходить, Морган не хоче, щоб про неї знали інші працівники. Чи не означає це, що він боїться, як би про неї не дізнався батько? Тоді, може, не в його владі так просто схопити батька? Чи можуть погрози мага бути блефом?

Якщо Морган підмовив кількох вартових мовчати про неї, тоді їй потрібно переконати хоча б одного, щоб він передав повідомлення її батькові. Хоч одного схилити на її бік, і вона вибереться звідси!

– Скільки їх? – запитала Майя, коли чоловік став протирати спиртом руки. – Скільки вартових стежать за цією камерою? Ви добре знаєте їх?