Розділ 17.3

Лорд попивав із кубка, Ельдар розглядав багаття та танцюючі постаті на березі. Потім він ніби когось побачив у натовпі й примружився.

– Я відійду на хвилину, – сказав Ельдар, поклавши руку на мішечок, прив'язаний до поясу. – Не чіпляйся до гості, поки мене не буде, – суворо глянув він на батька.

– Обіцяю розмовляти з юною Княгинею без жодних задніх думок, – запевнив Лорд.

– І без передніх, – попередив Ельдар, на що даймон тільки шкодливо посміхнувся. Хлопець зняв із себе Скоропею і вийшов з альтанки. Змія переповзла до лісового господаря на плечі. Майя зробила ковток застиглого чаю. Вона не знала, про що ще з Лордом можна говорити.

– В Ельдара теж виростуть крила? – спитала вона, але потім подумала, що зморозила дурість.

Лісовий господар усміхнувся. Мабуть, запитання його потішило. Він похитав головою.

– Я створив для нього метаморфний плащ зі шкіри дракона, оскільки крил він не успадкував. В іншому тіло і сила в нього від мене, а ось серце… Серце в нього від матері, гаряче та людське. Жаль тільки, в такому юному віці наповнено аж ніяк не чудесними казками.

Майя здивовано глянула на Лорда.

– Як і Розу, я не зміг утримати його від повернення до міста, хоч щоб не запропонував йому тут, поряд зі мною. Тільки її вела надія на мирне майбутнє, а його інша мета.

Лорд не став уточнювати, але Майя й так зрозуміла. Ельдар жадав помсти. Його вело нестримне бажання знищити мага у масці.

– І найгірше, я розумію, що від цієї війни мені його не утримати, – сказав Лорд. – Я мушу дбати про свій народ і не можу їх залишити. Якщо Армія Тварюк відродиться, постраждають не лише смертні. Маскарон не помилує нікого, хто відмовиться йти за ним на війну з людьми.

– Але ж ви не любите людей. Хіба ваші інтереси не збігаються? – зважилася уточнити Майя.

– Ми, мешканці лісу Тисячі Шепотів, мирний народ. Пропажі необережних людей не рахуються, – побачивши сумнів на обличчі Майї, уточнив Лорд. – Так, наше ставлення до смертних не найкраще, але війна... Вона знищить усе. І мій будинок також. Я не бажаю цього для свого народу. Але на жаль не можу допомогти синові в місті боротися з ворогом. Договір заважає мені.

– Договір забороняє вам входити до міста?

— А ти думаєш, сидів би я тут, коли почув, що зарозумілі смертні начепили на мого сина нашийник?

Майя розуміючи кивнула, мовчки радіючи, що на долю тільки збудованої Академії батька не випав ще й гнів лісового господаря.

– І ось, мій син нарешті повернувся. А я знову дуже спантеличений, – сказав даймон. Він схилився до дівчини, погляд його став колючим, чіпким. – Ти – дочка чарівника, який полонив його, і обраниця монстра, якого він поклявся вбити. Ти – його очевидний ворог як мінімум із двох причин. То чому мій син захищає тебе?

Дівчина напружено глянула на Лорда. І перш ніж щось сказати, почула:

– Мені це вигідно. – Майя обернулася на Ельдара. Вона не почула, як він повернувся. Мішечка на його поясі більше не було. – Я вже казав, батьку: я не укладаю угод, що не несуть користі мені.

Майя розгублено подивилася на хлопця. Лорд зміряв того поглядом і посміхнувся.

– Дуже сподіваюся на це, сину мій.

Ельдар пройшов у альтанку і сів, розслаблено закинувши руку на спинку лави. Майї знадобилося докласти всіх сил, щоб не видати, як глибоко її вкололи його недбало кинуті слова. Ще складніше виявилося не дати голосу здригнутися:

– Так, все правильно... Це просто вигідно.

Вона одним ковтком допила холодний чай і випалила, не бажаючи більше витрачати жодної секунди на інші розмови, крім справи:

– Мілорд, якщо Ельдар вам пояснив мою ситуацію, чи можливо скасувати магічний договір незалежно від умов?

Лорд задумливо погладив срібну борідку.

– Магічний договір – особливий вид магії, який цінується саме через те, що його складно порушити. Найпростіше, якщо Маскарон скасує вашу угоду.

Майя стиснула зуби. Маг не погодиться так просто відпустити її.

– А інших способів немає?

– Важке запитання. Все залежить від особливостей договору. Щоб хоч щось сказати, мені треба знати більше.

– Це зараз неможливо, – похитала головою Майя. Вона не могла і слово видавити про свою угоду.

– Мені не обов'язково чути твої слова. Твоє тіло може розповісти про договір. Якщо дозволиш, голубонько.

Майя трохи напружено кивнула. Лорд Сутінок раптом зник і з'явився поряд із нею. Без зайвих церемоній він узяв її долоні. Майя подумала, що руки Лорда схожі на руки його сина. Тільки якщо у хлопця вони теплі, то у даймона виявилися навпаки – прохолодними, як шкіра ящірки.

– Договори зазвичай закріплюються на руках, – сказав чоловік, уважно розглядаючи її пальці та обмацуючи їх.

Оглянувши долоні, він ковзнув вище і стиснув руку на лівому зап'ясті, прямо над стрічкою. Його пальці пройшли крізь зелену тканину, але одразу повернулися до стрічки.

– Фантом тут, – сказав він.

– Фантом? – перепитала Майя.

– У нього ледве вловима аура, але я розрізняю його. Мітка договору закріплена тут. На браслет схоже. Здається, ланцюжок чи стрічка.

Майя не могла нічого підтвердити, але просто посміхнулася. І Лорд правильно розцінив її німу відповідь.

– Можна зняти? – з надією запитала дівчина.

– Не знаю. Можна спробувати відрізати.

– Ні, стрічку не відрізати.

– А хто каже про стрічку? Я про руку.

Майя вилупилася на нелюда.

– Ніхто нічого не відрізатиме, – втрутився Ельдар. – Немає гарантій, що це спрацює.

Майя зиркнула на того. Тобто якби були гарантії, то такий вихід його цілком влаштовував?!

– Ще варіанти? – з панікою запитала дівчина.

– Поки нічого не можу сказати, я всього лише вловлюю її на тобі, подібно до тіні. Відчуваю, але схопити не можу. Однак коли фантом на тілі знайшли, тепер я можу піти слідом цієї магії глибше.

– Глибше?

– Зазирнути у твоє серце.