Розділ 14.2

На перерві Майя тільки-но вийшла з класу, як одразу поруч виникла Лаура і потягла її за собою.

– Як ти вбила некроманта? – палко запитала однокурсниця, коли вони усамітнилися в глухому куточку.

– А ти звідки знаєш?

– Про це всі у наших колах гудуть. Темна Княгиня покарала непокірного бунтаря. Його спіткала не смерть, а щось значно страшніше. І це чекає на кожного, хто піде проти неї, – наче цитуючи когось, зловісно мовила дівчина.

Майя скривилася, зрозумівши, що Маскарон вирішив використати ситуацію «розумно» і влаштував їй рекламу. Насправді вона тільки за кущами ховалася, та зламала паршиву іграшку Стригоя. Примари самі вирішили долю некроманта.

– У чутках не згадується мого імені? – насторожилася Майя, але, зловивши мотання головою, розслабилася. Вергілій не встиг розбовтати про її особистість, і це найважливіше. – Насправді, все було не так.

– Та яка різниця! Ти вже починаєш вселяти у всіх страх. Це чудово! – плеснула в долоні Лаура. – Чим більше вони боятимуться, тим покірніше тобі будуть служити.

– Зараз застрибаю від радості, – буркнула Майя, але Лаура пропустила її іронію, продовжуючи змовницьки посміхатися.

Після уроків Майя йшла коридором і все думала, чи йти до Ельдара. Останнім часом із цього приводу її обурювали суперечливі думки, а тепер ще й слова Маскарона. Не те щоб Майя одразу ж повірила магу в масці. Але з Ельдаром, так само як і з Маскароном, вже не можна бути точно впевненим. Ця думка озвалася в грудях болем. Вона звикла, що однокурсник умів все вирішувати. Виходити із найскладніших ситуацій. І він завжди був на її боці. А може вдавав, що був.

Минувши оранжерею з величезною квіткою, Майя почула захоплений вигук. Вона підійшла до дверей і прислухалася. Впізнавши голос, вона поспішила до вежі. Лука стояв посеред кімнати, виставивши руки вперед і з усмішкою від одного вуха до іншого дивився на невеликий водяний вихор у руці.

– Вийшло! – сміявся хлопчик. – Дивись, Ельдар! Вийшло!

Хлопець спирався корпусом на стіл і з легкою усмішкою стежив за Лукою. Коли з'явилася Майя, вони обернулися на неї. Хлопчик широко розплющив сірі очі. Вихор хитнувся і впав на його світлу голову.

– Ах! – скрикнув він.

Ельдар виявив значно менше емоцій. Посмішка зникла, погляд похолов, наче він хотів приморозити дівчину до місця.

– Входимо без стуку, – з нотками сталі в голосі промовив він. – Авжеж, не царська це справа.

Майя застережливо глянула на нього, а потім на хлопця.

– Майя, – трохи зніяковіло, але привітніше посміхнувся Лука. – Ельдар не казав, що ти прийдеш.

– Ельдар і не чекав, що вона прийде, – озвався хлопець, відштовхуючись від столу. Він підійшов до хлопчика, підніс над його головою руку і вимовив заклинання. Одразу кучері закрутилися від вітру. Коли Ельдар прибрав руку, Лука нагадував пухнасту кульбабку.

– Спасибі, – торкнувся сухої голови хлопець і глянув на Майю, як застуканий за розбитою пляшкою з молоком кіт.

І тільки тоді вона зрозуміла, чого Лука так бурхливо на неї відреагував. Вона побачила, як він використав магію. Плести заклинання згідно із законом Верховного Ковена дозволяється лише учням у магічних закладах чи під керівництвом індивідуального наставника. Але в обох випадках це дозволено з досягнення шістнадцяти років.

Вона одразу кинула на Ельдара погляд, який вимагав пояснень. Той і бровою не повів. Сів за стіл і сказав Луці.

– Ще раз. Закріпи результат.

Хлопчик кивнув головою, покосився на Майю і витягнув дві руки вперед.

– Ти що твориш? – підійшла до Ельдар вона. – Йому лише дванадцять, це незаконно.

– Заарештуй мене, – байдуже озвався хлопець, а потім гостро глянув на неї і додав тихіше: – Ой, я ж тут не один поза законом.

Дівчина стиснула зуби. Ось паразит!

– Те, що ти витирач і навіть господар цієї землі не дає тобі права нехтувати загальними правилами. Магію недаремно заборонили дітям. Вона небезпечна!

– Небезпечніше, ніж ненажерливі тварюки, що незабаром заполонять місто?

– Не сваріться, – підійшов до них Лука і вже звернувся до Майї. – Я сам попросив Ельдара навчити мене заклинанням.

– Але тобі ще не можна.

– Я просто хочу захистити Майстра, – пояснив хлопчик. Майя здивовано глянула на Луку, а він серйозно продовжив: – Адже він уже немолодий. Коли почнеться війна, я не збираюся стояти осторонь. Я теж боротимуся!

– Куди тобі! – обурилася Майя.

– Я не ховатимуся! – з почуттям заявив Лука. – Якщо ці тварюки думають, що так легко заберуть мій дім, то фіг їм! Ой, пробач… – зніяковів він, зрозумівши, що висловився при дівчині. – Я більше не хочу бути беззахисним, як тоді з пацюками. Ти й Ельдар урятували мене, бо ви чарівники. Цього разу я захищатиму Майстра та моїх друзів. Ти теж мій друг. Я і тебе захищатиму, якщо знадобиться! – сказав він і стиснув кулаки. – Адже мій батько свободу віддав, щоб вони не повернулися, – похмурнів його погляд. – Я не дозволю його жертві стати марною. Ні цим тварюкам, ні Маскарону, ні Темному Князю я це місто не віддам!

Майя розгублено подивилася на хлопця. Його останні слова немовби дали їй під дих. Вона глянула на Ельдара, який з тим самим кам’яним обличчям спостерігав за ними. І щось таке майнуло в його погляді, від чого в неї всередині пробило морозом. Став би все це говорити Лука, якби знав, хто вона тепер...

– Ти хоробрий, не посперечаєшся, – видавила вона посмішку, глянувши на хлопчика. – Але тобі краще виїхати з міста на якийсь час. Ти маєш велике майбутнє майстра артефактів. Не міняй його через війну.

– Чи буде що міняти, якщо Армія завоює Чарогір'я, – хмикнув Лука. – Хто її утримає від нападу на все королівство?

Майя стиснула зуби. Тепер їй стало по-справжньому погано.

– Я, мабуть, піду вже, – сказав Лука, глянувши на годинник. – Спасибі, Ельдар, – кивнув він хлопцю.

Спостерігаючи, як хлопчик одягає плащ, Майя хотіла провалитися крізь землю. Їй раптом захотілося піти та здатися батькові. І нехай її запруть десь у сирій підземній камері, нехай Маскарон розсердиться і використає останню ніч, щоб покарати її за зраду, але вона більше не хоче мати відношення до майбутньої війни. І тим паче не хоче очолювати її.