Розділ 14. З вогню та в полум'я

Останній вихідний день перед новим навчальним тижнем Майя провела у бібліотеці Академії. Спочатку вона думала піти до Ельдара і все йому розповісти. Але той весь тиждень її ігнорував і навряд чи зустріч з ним пройде легко. А рватися одразу в пащу нелюдя після того, як її мало не порубав кровожерний некромант, не дуже хотілося. Насамперед слід було самій все обміркувати.

Сівши в читальній залі й озирнувшись, Майя взяла олівець. Списки здатні показувати речі простішими, навіть якщо складаються з таких складнощів і безумства як:

«Ельдар колишній учень Маскарона і якось пов'язаний із пожежею у Рубіновому Замку – треба перевірити.

Маскарон – Четвертий Засновник і впливав на місто з самого його заснування.

Народ Акротер – колишні жителі Чарогір'я, про яких всі забули. Що сталося з ними?

Маскарон не підтвердив, але й не заперечував, що Академія потрібна для повернення Армії Тварюк.

Ритуал Лісани посилив Джерело під вежею. Навіщо?

Маскарон остерігається Ельдара і незадоволений його перебуванням в Академії. Через рубін Першого Засновника?

Темні маги мають більше влади у місті, ніж здається.

Мама знала Маскарона особисто. Можливо погодилася з ним на угоду.

Остання ніч»

Тут руку Майї звело, і олівець завмер. Про свою угоду вона не могла ні говорити, ні писати, тому просто вивела:

«Остання ніч – ???»

Майя пробіглася поглядом по листку і затримала його на згадці про Ельдара і маму. І як так вийшло, що ніби близькі їй люди виявилися для неї найбільшими загадками?

Але зараз таким, що вимагав невідкладного рішення, був саме останній пункт. Третя ніч.

Майя згадала шепіт біля самого вуха, від чого у неї побігли по спині сироти. Треба віддати Маскарону належне, пояснювати так щоб запам'яталося на все життя, він уміє. Але що він мав на увазі, розповівши про розумне використання часу? І ця його непорушна впевненість у тому, що вона піде за ним. У що Майя зовсім не вірить, але самовпевненість не найкращий помічник, враховуючи, хто її ворог.

Вона повинна повернути гру на свою користь, перш ніж Маскарон зробить свій вирішальний хід. Однак поки що на її зап'ясті зелена стрічка, вона у нього на прив'язі. І як це виправити, вона ще не уявляє.

Залишок дня Майя вишукувала в бібліотеці різну інформацію, що могла б допомогти зі списком: історію міста, згадки народу Акротер, види магічних договорів та все, що з ними пов'язано. Останнє питання вона вивчила вже давно, ще коли Маскарон тільки пов'язав на неї стрічку, але вирішила ще раз перевірити. Раптом що пропустила. Проте ні про договори, ні історію міста вона так нічого придатного для своїх питань не знайшла. Про народ Акротер так жодних згадок.

«Сліпа пляма історії», – згадала вона фразу мага в масці.

Наступного дня Майя вийшла з гуртожитку рано. З боку бульвару вона побачила знайомий силует. Серед городян, що любили химерні й строкаті вбрання, професор Семироз у своєму чорному плащі з високим коміром і блідим обличчям виглядав, як вирізка з чорно-білої фотографії. Він стояв біля прилавка з газетами та читав куплений щотижневий випуск.

Дівчина привіталася з ним. Дивлячись на першу сторінку газети в руках чарівника, Майя побачила фотографію: відчинені ворота академії. Заголовок статті великими літерами повідомляв: «Академія чародійських мистецтв Тайлогос увійшла до трійки найкращих магічних навчальних закладів у всій Оскарії».

Батько задоволено примружився, подивившись на статтю. Майя впізнала цей погляд. Вона бачила його в дитинстві, коли приходила до батька похвалитися своїми добрими оцінками у щоденнику. Зараз же він з такою самою теплотою і гордістю дивився на досягнення Академії.

– Вітаю, – відвела очі Майя, коли в груди вкололо почуття, від якого їй одразу стало соромно.

Ревнувати батька до Академії – що це за безглуздя! Але саме величезний замок тепер став його другою дитиною. А молодшим від батьків часто дістається більше уваги.

Майя скривилася і постаралася відкинути безглузді думки. Їй варто хвилюватись зараз взагалі не про це!

Вона глянула на батька. Чи знав він про зв'язок мами з Маскароном? Хоча якщо раніше сумнівався у його існуванні, то навряд.

– Які успіхи у пошуках Темного Князя? – обережно запитала дівчина, коли вони пішли бульваром.

– Особистість поки що невідома, – трохи засмучено сказав чоловік. – Я тільки сподіваюся, що це вже не буде моя співробітниця. А то з такими темпами всіх працівників позбутися можна.

Майя зиркнула на батька, думаючи, сміятися чи плакати над його бажанням. Воно таки справдилося. Та й на скільки було б краще, якби батько тільки Академією і займався, а не вишукував по підворіттях небезпечних чаклунів.

– У місті багато чарівників, – сказала Майя. – Чому ти маєш полювати, коли хочеш займатися іншим? Ти вже не витирач, а ректор академії Тайлогос!

– Чарівники мають захищати простих людей. Який же з мене ректор, якщо я сам не дотримуюся принципів, що даються в моїй академії? – усміхнувся батько.

Майя відвела погляд.

– Живий, – шепнула вона, але батько її не почув або вдав, що не почув.

– А в тебе чого такий кислий вигляд? – запитав чарівник. – У навчанні складності?

– Почасти.

– Я можу допомогти. Якщо у тебе щось не виходить, я з тобою позаймаюсь.

Майя зиркнула на того. Згадавши, як батько вів їй курс молодого бійця, вона одразу представила, як він допомагає їй з Алхімією. Ось він жбурляє в неї пробіркою з вибуховою сумішшю і голосно запитує: "Яка це реакція?!" Вибух, Майя відлітає, а піднявшись, хрипко відповідає: «Краща, ніж у мене…»

Мабуть, все це ясно позначилося на її обличчі, бо чародій уточнив:

– Без мечів та проклять.

Майя посміхнулася. О, Небеса! Вона вже сумувала за всіма цими дикими тренуваннями, які тепер здавались такими легкими та невинними!