Розділ 11.5

– Чому ти мене не здав? – вирішила вона не ходити навколо.

– Повернув борг.

– Що? – не зрозуміла дівчина.

– Колись ти не сказала батькові, що я пробрався до його кабінету. Я на відміну від деяких чесно повертаю борги.

Майя зніяковіла і не без зусиль пропустила камінь у свій город.

– І це все? Я тепер твій ворог, а ти дозволиш мені спокійно розгулювати по Академії?

– Щось мені підказує, коли на твою голову навіть рідний батько полює, спокійно не погуляєш. До речі, ти так і не сказала. Маскарон заборонив?

– Він не може мені щось заборонити, – одразу з почуттям власної гідності заявила Майя. – Ну, вдень так точно, а от уночі…

Тут горло стиснуло, і Майя видавила порожній звук. Вона закрила рота, згадавши, що нічого про договір сказати не зможе. Коли підняла очі на Ельдара, той уважно дивився на неї.

– Отже, ти пов'язана договором, – зрозумів він і відвернувся. – Не дуже це добре, Майя: бігати вночі до одного, а вдень – до іншого.

– Це не смішно, – зачеплено буркнула Майя.

– Згоден, не так смішно, як новина, що дочка відомого мисливця на темних магів має незабаром їх очолити.

– Маскарон помилився стосовно мене.

– Сумніваюся. Не той він фрукт, щоб так помилятися. Але в чому я не сумніваюся, що він не отримує влади над людиною просто так. Ти щось у нього попросила. Невже цю трикляту корону?

– Вінець, – поправила Майя. – Гарний, до речі. З чорним алмазом. Я навіть не знала, що такі є… – вона запнулась, побачивши погляд хлопця, і одразу поспішно сказала: – У будь-якому разі, я не просила, щоби пів міста націлилося знести мені голову. І нічого не підозрювала, доки Маскарон не завершив коронацію.

– Як ти взагалі примудрилася з ним зв'язатися? – проступили гнівні нотки в голосі Ельдара.

Майя тільки повела краєм губ. На жаль, через той самий договір сказати, що найшкідливішим магом Чарогір'я виявився її улюблений вчитель, вона теж не могла.

– Гаразд, Ваша Темність, – зрозумів Ельдар, що тут вона теж не буде багатослівною, і розвернувся до неї, – що ж змусило вас зійти до такого простого хлопця, як я?

– Я хочу того ж, що й ти. Спіймати Маскарона.

– Пам'ятаю, тиждень тому ти руку готова була віддати, щоб я цього не робив.

– Рука – не голова, – зауважила Майя.

Ельдар примружився. Він їй не вірив. Та що там, вона йому теж. Але зараз їхні інтереси збігалися. І може настав час визнати, Яхонт Червоний здатний протистояти Маскарону. Принаймні, у нього більше шансів, ніж у неї.

– Все, що мені потрібно: захистити батька та його Академію. Це місце не тільки для тебе дім, а й для нього. Про цей замок він старанно дбає.

Про те, що і для неї це місце стало новим домом, вона промовчала. Після довгих семи років, де вона жила в чужому місті, в чужому будинку, серед чужих людей, що намагалися переробити її під себе, саме приїзд до Академії став для неї початком життя, сповненого сенсу. Її власним вибором. А тепер все може зруйнуватися і звести нанівець всі її зусилля. Хтось знову вирішив забрати її свободу, якщо не життя.

– Я сама з Маскароном не впораюся, – насупилась Майя. – А батько… Не впевнена, що й він зможе тепер, коли я на прив'язі у його ворога.

– Якщо так хочеш допомогти, скажи де Маскарон ховає Армію Тварюк.

– Я не знаю, – кисло зізналася Майя. – По правді, я нічого про нього не знаю, що могло б допомогти в його затриманні. Я навіть не знаю, як із ним зв'язатися. Зате є кілька здогадів, – пожвавилася вона, але побачивши брову Ельдара, що іронічно піднялася, уточнила: – Розумію, у тебе немає причин мені вірити. Але просто вислухай. Можливо, це допоможе тобі.

Вона розповіла про коронацію, хоча не змогла сказати ні місця, ні імені другого кандидата. Схоже, заборона договору не давала їй видавати слуг Маскарона. Тоді вона повторила все, що дізналася від Лаури. Про те, що Маскарон причетний до створення Академії. Про те, що ритуал Лісани має послужити якійсь меті. Розповіла вона і про те, що в Чарогір'ї колись жив народ, який зник, а маг у масці – останній з їхнього роду, так званий «геній місця». Схоже це Маскарон не знаходив таким великим секретом, раз Майя спокійно все це видала.

Ельдар уважно слухав її. Не перебивав. Іноді лише мружився, але важко було зрозуміти, наскільки він вірить їй. Коли вона закінчила, хлопець заговорив не одразу. Обмірковував почуте. Потім легко зіскочив із підвіконня і підійшов до неї майже впритул. Майя напружилася, коли хлопець заглянув їй у вічі.

– Звідки мені знати, що ти не даєш мені хибного сліду? – Запитав він.

– Довести мені нема чим. Хочеш вір, а хочеш – ні, – тримала його погляд Майя і сподівалася, що її серце стукає не так голосно, щоб видати страх, що змішався з іншим, зовсім небажаним почуттям.

Ельдар відступив і глянув на дошку, де висів малюнок маски та фотографії міста. Мабуть, знову замислився. Але незабаром заговорив:

– Я теж це помітив: Академія у планах Маскарона має якесь значення. Тож я повернувся. Ритуал Лісани єдина зачіпка стосовно його планів.

– А як щодо Царя Самоцвітів? Він у тебе? Ти зрозумів, як його використати?

– Так я все зараз і розповім Темній Княгині, – зміряв її поглядом Ельдар.

Майя підібгала губу, але сперечатися не стала. Образливо, звісно, але Ельдар правильно залишався обережним. Скажи Маскарон Майї якоїсь ночі, щоб вона видала йому всі секрети й плани щодо його затримання, і вона це зробить. У її ситуації варто покладатися на Ельдара, не знаючи його козирів.

Вона підійшла до дверей. Повернулася на хлопця, який спостерігав за нею. Не знала, що ще має сказати. Звичайне «Хай щастить» здавалося недоречним, але мовчки йти теж не хотілося.

– На заняттях на тебе не чекати? – запитала вона.

– Зараз трохи зайнятий. Місто треба рятувати, – відповів Ельдар.

– Ну тоді я пішла. Мені відгулу ніхто не давав.

– Будь на уроках уважна. На тебе весь темний світ покладає велику надію.