Розділ 11.2

Вони з Лаурою йшли до Академії. Дощ скінчився і небо поступово прояснилося. Дітлахи стрибали босоніж по калюжах і реготали, поки дорослі старанно обходили весь бруд, щоб не забруднити вичищені дорогі туфлі та сукні.

Майя все згадувала про ранкових гостей, а ще думала, чому варта так і не прийшла за нею. Значить, Ельдар їм нічого не сказав? Чому? Щоб її вберегти? Або ж причина в іншому, в чому вона поки що не розібралася.

Дівчина опустила очі. Хотілося вірити в перше, але найімовірніше друге. Їй не слід більше обманювати себе, навіть якщо хочеться. Особливо якщо хочеться.

– Веселка, – зауважила Лаура.

Майя звела очі. Над Академією справді стояла дуга яскравих фарб, роблячи величний замок ще чарівнішим. Майя на пару секунд залюбувалася, а потім зиркнула на Лауру, що так само з легкою посмішкою розглядала Тайлогос. Вони йшли поряд і з боку, напевно, виглядали подругами. Майя подумала: ще одна безглуздість, що звалилася на її голову. І, як не дивно, також трохи приємна. Хоч хтось, хай і для своєї вигоди, але все ж таки на її боці.

«…Місяць ходила з кислою міною, сумуючи про свою руду іграшку».

– Здається, я зрозуміла, – задумливо сказала Майя.

Лаура глянула на неї й запитливо скинула тонкі брівки.

– За що ти мене так люто недолюблюєш.

Кламоріс напружилася.

– Я не…

– На її місці мала опинитися я.

Красуня зупинилася. Майя теж встала, дивлячись їй у вічі. Якщо вони мають працювати разом, краще одразу розставити все на свої місця. І, схоже, Лаура поділила її думку, бо сказала:

– Так, Руту вбили замість тебе. Розумом я знаю, що це не твоя провина, але серцем… я не приймала це. І злилася... Ні, я ненавиділа. Усіх ненавиділа: світ, братів, себе й особливо тебе.

– І зараз мене ненавидиш?

– Не знаю, – несподівано чесно відповіла Лаура. – Але як я вже сказала ти – мій порятунок. Ось вже не думала, що буду рада бачити тебе Темною Княгинею.

Майя сумно посміхнулася і попрямувала далі. Лаура пішла поряд, продовжуючи насторожено стежити за нею.

– Навряд чи це надовго, – сказала Майя. – Мене або зітруть витирачі, або стратять вартові, або зі мною розправиться Маскарон, коли використовує мене так, як задумав.

– Хіба він зробив тобі щось погане?

– Він мене коронував.

– І це визнання, а не образа.

– Більше схоже на невдалий розіграш. Я не просила його.

– Мабуть, всі інші його кандидати зі шкіри геть лізли заради цього.

– До чого ти ведеш? – не хотіла Майя починати суперечку щодо щасливчика року.

– До того, що ти вперто не бачиш плюсів того, що трапилося.

– Чудово бачу, – одразу ж бадьоро заперечила дівчина, – коли ще за мною побігає цілий легіон підкачаних чоловіків у формі.

Лаура хмикнула і змовницьки глянула на неї.

– З такою владою та силою, що тобі дасть Маскарон, ти зможеш робити багато гідних речей.

– Наприклад?

– Сьогодні вранці ти мене врятувала.

Майя зиркнула на Лауру. Вона несподівано зловила себе на думці, що поруч із цією дівчиною вперше з моменту коронації так спокійно говорить про те, що сталося.

– Я лише грала роль, – сказала Майя.

– Ми все життя лише граємо ролі, – промайнула іронія в голосі Лаури. – То навіщо впиратися, коли тобі дають роль більше, ніж у масовці? Де твої амбіції, ти ж донька знаменитої актриси.

– Не порівнюй мене з нею.

– А чого ні? Подейкують, Маскарон часто заходив на її спектаклі. Може, тому в нього такий інтерес до тебе?

– Що? – різко зупинилася Майя. – До чого тут мама? Вона пов'язана з Маскароном?

– Не знаю, – здивувалася реакції Лаура. – А що, пов'язана?

– Ні, звичайно, не пов'язана, – буркнула дівчина, але одразу замислилась.

Вона ніяк не могла збагнути, чому Маскарон взагалі її помітив? Так, вона дочка видатного чарівника. І так, вона перемогла його першого кандидата. Але чим більше Майя про це думала, тим більше її турбували деякі деталі. Взяти хоча б сон, де вона уклала угоду з Маскароном.

Вона стояла на сцені в пустому залі театру. Тоді Майя не надала цьому особливого значення. Подумала, що любителю масок логічно навіювати зайву театральність. Але Маскарон ніколи нічого не робить просто так...

– А я ж зовсім не підготувалася з Основ Чароплетіння, – вирішила Майя змінити тему, згадавши, що зараз є більш насущні питання для тривоги.

Схоже, хай не варта, але сьогодні їй таки влаштують допит. Однокурсниця на її слова тільки посміхнулася.

– Що? – за звичкою приготувалася Майя до якоїсь шпильки.

– Просто подумала, як здивується мадам Пуфа, коли дізнається, що весь цей час вичитувала майбутню Володарку Темряви.

– Не повіриш, але вона це раніше за всіх запідозрила, – усміхнулася Майя, а потім посерйознішала. – До речі, у твоїй родині святкували успішне завершення обряду Лісани?

– Ага, – ніби від гіркої пігулки скривилася Лаура, – найближчі маги до Маскарона тиждень підіймали за це кубки за вечерями.

– А вони знають, навіщо потрібний ритуал?

– Поняття не мають. Їх тішило лише те, що тепер Маскарон на крок ближче до повернення Армії Тварюк.

Майя замислилась. Як вона й підозрювала, зрештою тієї ночі Маскарон отримав, що хотів. Джерело наситилося кров'ю і тепер витягало з землі ще більше магії. Тільки яка магу в масці від цього користь? Невже ворота для Армії мають відкритися прямо в Тайлогос? Це принаймні пояснить його участь у її створенні. Але він брав участь у появі всього міста, тому цей висновок ще треба довести.

Всі ці думки так поглинули Майю, що вона не одразу помітила суєту попереду. А коли помітила, то не повірила очам.

Біля центральних сходів холу стояв Ельдар. Спокійно собі стояв у своєму шкіряному темно-синьому плащі, вкритому лускою. На поясі пов'язаний меч у піхвах, де гирло прикрашає мідна змія, що згорнулася кільцем. Волосся у хлопця було зачесане назад, Майя чула, улюблена зачіска Яхонтів Червоних, хоч раніше Ельдар так ніколи не робив.