Розділ 11. Між молотом і ковадлом

Наполегливий стукіт у двері змусив Майю розплющити очі. Вона підвела голову. У вікно з видом на замок били великі краплі весняного дощу, десь далеко пролунав гуркіт грому. Зрозумівши, що вона у своїй кімнаті, Майя повернула голову на подушку. Стук знову повторився. Значить, не здалося.

За вчорашній день Майя так втомилася, перехвилювалася та й взагалі її порядком все дістало, що, не знайшовши більш продуктивного заняття, вона повернулася до гуртожитку, прийняла душ і закопалася під ковдру. Засипала з думкою, що, можливо, завтра з ранку до неї вломляться вартові, скрутять, надягнуть мішок на голову і потягнуть до підземелля міської в'язниці. Так що чому б востаннє не полежати в теплому та м'якому ліжечку?

І ось вони прийшли по її душу.

Майя підвелася, невдоволено думаючи, що вже могли б самі двері вибити. Швидко накинувши халат, вона відчинила двері.

– Він тут! – влетіла в кімнату Лаура, мало не збивши Майю. – Він прийшов за мною!

– Хто? – розгублено дивилася на неї дівчина.

– Мій брат! Валеріане!

Залишки сну як рукою зняло. Майя вражено вилупилася на Лауру. Але не встигла вона щось сказати, як у коридорі почулися кроки. Дівчата злякано повернулися на двері й одразу позадкували від неї. У проході з'явився високий молодий чоловік у блідо-синьому елегантному сюртуку та зачесаним набік русявим волоссям. Над чуттєвою верхньою губою росла тонка лінія вусиків. Зовнішність, як і сестра, він мав привабливу: гарний овал обличчя, аристократичні м'які риси. Але пихатість в очас, що так нагадувало погляд Лаури, служило більшою спорідненою схожістю, ніж все інше в його вигляді.

Одразу за спиною виросло дві фігури великих чоловіків. Майя здивувалась, як цих підозрілих типів взагалі пустили на жіночу половину гуртожитку.

– Лаура, – сказав Валеріан. – Досить тікати, це недопустимо для твого становища.

– Краще таке становище, ніж під старим хричем! – огризнулася Лаура.

Майя глянула на однокурсницю, а потім знову на чоловіка і напружилася ще сильніше. На її порозі стояв один із найвпливовіших темних магів міста. А ще той, хто продав власну сестру.

– Досить істерик, – зневажливо пирхнув Валеріан. – Ще покричи про це голосніше, бо не вся Академія знає, яка ти мучениця. Сім'я стільки років тебе годувала, одягала, навчала й ось твоя подяка? Не могла потерпіти пару хвилин, навряд чи той ходячий скелет протримався довше, – посміхнувся маг.

Його супутники хихикнули, а у Лаури щоки почервоніли. Валеріан увійшов до кімнати. За ним увійшли два супутники, один з яких прикрив двері й повернув замок. Майя одразу прорахувала варіанти відступу та захисту. І зрозуміла, що дві чарівниці-недоучки проти трьох темних магів – сумний розклад.

– Ти останнім часом стала такою набридливою, – роздратовано зауважив Валеріан. – Мені вистачило й того, що ти місяць ходила з кислою міною, сумуючи про свою руду іграшку. Все свято псувало.

– Вона була мені подругою! – випалила Лаура. – І я не збиралася з вами бенкетувати, поки ви випивали за… – вона запнулася і продовжила тихіше: – Успіх ритуалу.

– Не набивай собі ціну, Ларі. Без сім'ї ти нічого і звуть тебе ніяк. Я звик тримати своє слово, тому ти виплатиш Крюку борг і з компенсацією за незручності. Забирайте її, – кинув він чоловікам.

Два його супутники рушили вперед, Лаура одразу забігла за Майю. Та ж рефлекторно змінила стійку в зручнішу для оборони, сконцентрувавши ману в руках. Не можна давати ворогові затискати себе в куток, так навчав батько. Навіть якщо шансів кіт наплакав.

– Бачу, знайшла собі нову ганчірочку для сліз, – без особливого інтересу констатував, ніж спитав маг, ніби тільки зараз взагалі помітив Майю.

– Я… – уже зібралася Майя попередити ворогів батьківським прізвищем, але тут із-за спини випалили.

– Вона твоя Княгиня, телепень! Коронована відьма Маскарона!

Майя напружено завмерла. Не знала, чи приготуватися відбиватися від помідорів чи задерти носа вище. Стоячи в домашньому халаті та капцях вона явно не тягла на великого руйнівника і володарку темних сил, що вселяє трепетний жах у людські душі. І тієї ж думки був брат Лаури, знову окинувши її пихатим поглядом.

– Вона поведе Армію у великій війні в ім'я Темряви? – Здивовано запитав він.

"Усі претензії до виробника Темних Князів", – на мить щиро поділила його почуття Майя.

Валеріан примружився, вдивляючись їй у вічі. А потім раптом схилив коліно. Теж повторили за ним його супутники.

– Перепрошую за моє невігластво, Ваша Темність. Не визнав вас одразу, – сказав маг.

Майя напружено глянула на них і кинула погляд на себе в дзеркало. Ні, вінця, як і раніше, на голові немає. Невже повірили на слово?

Її смикнули за руку. Повернувшись, Майя зловила прохальний погляд Лаури. Зрозумівши натяк, вона з побоюванням обернулася на темних магів. У її кімнаті стояло три її вороги, і всі схилилися перед нею і чекали на її вказівки.

– Підніміться, – якомога твердіше сказала вона, вирішивши грати свою роль.

Валеріан та його супутники вирівнялися. Майя зробила йому крок на зустріч, намагаючись виглядати якомога спокійніше та поблажливіше.

– Ваша сестра з цього моменту моя ... особиста слуга, – трохи зніяковіла Майя від заяви, але одразу вирівняла голос. – І виконуватиме вона лише мої доручення. Ніхто не посміє розплачуватись нею, як ніхто не посміє змушувати її робити те, що їй не до вподоби.

– Як забажаєте, Ваша Темність. Це честь, що один з нашої родини буде настільки близьким до вас. Можу запропонувати й двох своїх братів, від них буде більше користі, ніж від молодшої.

– Ні, її достатньо, – одразу попередила Майя. Враховуючи звичаї цієї сімейки, пропозиція більше скидалася на загрозу. – А тепер негайно лишіть нас! – жорстоко наказала вона.

Валеріан і його свита без зайвих слів схилили голови й покинули кімнату. Майя здивовано подивилася на двері, що зачинилися за ними, все ще не вірячи, що так просто відбулася.