Розділ 10.3

Майя здивовано дивилася на Ельдара.

– Що ти… – видихнула вона, але не встигла домовити, як хлопець різко відвів її руку, вирвав ручку та відкинув убік.

Майя відскочила, створюючи в долоні заклинання, але Ельдар швидко підскочив до неї. Не чекаючи, що хлопець зможе рухатись, вона не встигла відреагувати і її руки притиснули до стіни. Краєм ока дівчина побачила ящірку з короною, яка тримала в пащі знешкоджений ґудзик-пастку.

Дівчина спробувала вирватися, але марно: з силою нелюдячи їй у ближньому бою не рівнятися, а від горобини на її накидці противника захищав одяг та рукавички. Майя обурено глянула на Ельдара і зустріла полум'я в очах з вертикальними зіницями.

– Що це все означає? – холодно запитав хлопець.

– Це ти мені скажи, – випалила Майя. – Не я тут переслідую добропорядних дівчат.

– Ти Темна Княгиня.

– З чого ти взяв? – постаралася зобразити здивування Майя.

– Як так вийшло, Майя? – не збирався зменшувати натиску Ельдар.

– Не розумію про що ти. Та й взагалі, ти нічого не доведеш!

– Ще і як доведу, – кинув хлопець короткий погляд униз, і Майя все зрозуміла.

Ельдар точно знав про її шрами. Він сам якось цим же знанням допоміг урятувати їй життя. І якщо був присутній на допиті, то не дивно, що склав два плюс два.

– Ти думаєш я єдина, у кого можуть бути ці шрами? – не здавалася дівчина.

– Поки що я знаю тільки одну і мені цього достатньо. Говори правду, Майя, – проступили в його голосі нотки гарчання.

Майя подивилася на Ельдара, розуміючи, що їй не дадуть уникнути запитання. Її знову скрутили, знову зробили беззахисною і знову все контролював саме він.

Вона відчула, що звіріє. Через стільки тренувань із батьком її за пару секунд, як кошеня, притиснули до стіни. Та ще той, кого вона пообіцяла знайти першою та змусити пошкодувати, що недооцінив її. Ось тільки вона все ще йому не рівна...

– Так, – видихнула вона, зухвало посміхнувшись, – ти все правильно зрозумів, Ельдаре. Мене коронував Маскарон. Я і є Темна Княгиня!

Слова вилетіли швидше, ніж вона усвідомила. Їй вже було все одно на потайливість, обережність, навіть на те, що їй самій була противна думка про її мимовільний статус. Вона хотіла, щоб Ельдар це чув. Чув і зрозумів, що даремно він її недооцінив. Що не тільки вона мало знає про нього, а й він про неї ще багато чого не знає.

Ельдар ніяк не змінився. Переміну видав погляд, у якому спалахнув загрозливий вогонь. Майя злякалася, що хлопець зараз її порве. Але той тільки так само холодно запитав:

– Що задумав Маскарон? Чому ти?

Майя відвела очі.

– Я не знаю, – чесно буркнула вона, – він не питав моєї згоди. Просто прийшов, узяв і коронував, – вона підняла погляд на хлопця. – Ну, що стоїш? Біжи, доповідай вартовим! Чи, – примружилася вона, – тебе послали мене допитати? Ти ж у нас у цьому майстер, котрих ще пошукати.

На мить хлопець скам'янів. Але одразу посміхнувся, оголивши гострі ікла.

– Не спокушай, Майя, – прошепотів Ельдар, глянув на порожній провулок і додав ще тихіше: – Місце підхоже.

Він дивився на неї, як удав на кролика, впевнений, що з лещат здобич нікуди не подінеться. І той хижий погляд Майю налякав вже не на жарт. Але з тим вона знову відчувала знайомий запах, у якому проступали нотки п'янкої хвої. Знову дивилася в сині очі, де так легко тонули її думки. І як тягне метелика до згубного вогню, її знову тягло до того, хто вже обпік її душу. У голові майнула нещадна думка: вона сумувала за ним. Дуже сильно сумувала.

Розуміння цього лише роздраконило її ще сильніше. Ні, вона не дозволить знову собою крутити!

Вона різко зігнула коліно. Ельдар видав глухий звук і склався навпіл. Майя відбігла від стіни.

– Так розташовуйся зручніше, а мені час! – випалила вона.

І хотіла поспішити на вулицю, як почула:

– Ти хоч розумієш, що тепер на тебе полює все місто?

Майя зупинилася і похмуро повернулася на хлопця. Він вирівнявся. У нелюдських очах танцювали іскри сказу, якщо чогось не гіршого.

– Як і на тебе, – зауважила Майя.

Хлопець трохи повів краєм губ, але вона не зрозуміла, на знак підтвердження чи знав щось, що грало йому на руку.

– Батько мені допоможе, – впевнено сказала Майя.

– Він захоче тебе захистити, але не будь така впевнена, що зможе. Не забувай, що його голова може опинитися під тим самим мечем, що й твоя, якщо вартові визнають його твоїм спільником.

Майя напружено глянула на хлопця. Він кивнув Кароліні, ящірка швидко заповзла його ногою і зникла під плащем форми стража. Хлопець попрямував до вулиці, обійшовши дівчину, що насторожено стежила за ним.

– Ти куди? – запитала Майя.

– Наразі я дізнався про все, що хотів, – не обертаючись повідомив Ельдар.

Дівчина стиснула кулаки. Від злості та обурення обличчя давно палало.

– І це все? – кинула вона йому в спину.

Хлопець зупинився і стримано глянув на неї.

– Що, не звикла, що йдуть без поклону?

Майя похмурніла. Не сказавши більше ні слова, Ельдар накинув капюшон, вийшов із провулка і зник серед перехожих.

Якийсь час Майя стояла і майже не ворушилася. Очі щипало, а в горлі застряг гіркий вузол.

Він справді повернувся. Тільки ким саме: другом чи ворогом?

***

У тиші кам'яних стін прослизали примарні звуки: стогін, тихий плач або лячний шепіт. А ще кроки вартових. Еріх Сальвар сидів у маленькій камері на ліжку і дивився на блідий магічний вогонь канделябра за ґратами.

Несподівано світло згасло, зануривши все довкола в непроглядну темряву. Коли канделябр знову спалахнув, кімнату висвітлив блідо-зелений вогонь. Перед ув'язненим стояв чоловік у білій масці та чорному плащі.

– Пане Маскарон! – схопився з ліжка Еріх. – Я сплю чи це реальність?

– Ти спиш, але це реальність, – прошелестів тихий голос.

Еріх посміхнувся і став навколішки перед прибулим.