Розділ 10.2

Пан Морган махнув рукою і вартові зупинились.

– Ви повинні подивитися на її груди!

– Виводьте, – відразу відмахнувся маг Ковена.

– Я серйозно! – майже схлипував маг. – На грудях у неї три цяточки. Я їх побачив, коли вона повз мене з вінцем до трибуни йшла!

– Що ще за три цяточки? – зацікавився пан Морган.

– Над серцем, – показав на собі маг. – Родимки чи шрами. Не знаю, але я їх точно запам'ятав.

– Добре, Еріху. Картер, не страчуй його сьогодні, – кивнув маг Ковена. – Стратьте його завтра.

– Ні! Не треба! – заволав Еріх і почав вириватися, але вартові витягли його за двері.

Якийсь час його крики долинали до кабінету, доки не вщухли в глибинах вузьких темних коридорів.

– Ну що ж, дорогі друзі, – повернувся пан Морган до чоловіків і глянув на Майю, – і леді, як бачите, результат все ж таки є.

– А користі? – буркнув командир. – Як ми знайдемо відьму Маскарона за такою ознакою? Не будемо ж бігати до всіх дівчат у місті й зазирати в декольте?

– Звучить не так вже й погано, – зауважив маг Ковена.

– Якщо моя допомога більше не потрібна, то ми підемо, – поклав Майї на плече руку професор Семироз. – Від усього цього моїй доньці погано.

Майя ніби прийшла до тями й подивилася на батька широко розплющеними очима. Невже він усе зрозумів? Але побачивши стурбований, а зовсім не напружений погляд ректора, вона здогадалася, що її мертву блідість він списав лише на неприємну сцену з вироком.

– Взагалі-то, Велізаре, я хотів би з тобою і паном Кассом ще дещо обговорити, – зауважив пан Морган.

– Це не зачекає?

– Боюся, що ні.

Професор Семироз видихнув і повернувся до Майї.

– Їдь у гуртожиток. Завтра поговоримо про те, що тебе непокоїть.

– А може, я зачекаю тебе?

– Їдь, тобі тут не варто затримуватися, – повторив наполегливіше чародій.

І тут Майя зрозуміла, що вони ж із батьком приховують від усіх її витривалість до темної магії. Від вартових їй і без корони краще триматися якомога далі. Вона забула про це на тлі всіх останніх подій.

Майя кивнула і, намагаючись не зірватись на біг, пішла до дверей. Секретар командира провела її до воріт. І тільки коли стулки з шипами закрилися за її спиною, Майя видихнула і не озираючись помчала по вулиці, бажаючи опинитися якнайдалі від лячних стін, шипів і криків засудженої до смерті людини, що все ще звучали у вухах.

***

Набравши в долоні води, Майя сполоснула обличчя. Вона стояла біля невеликого питного фонтанчика і вмивалася, приводячи себе до тями. Витерши обличчя рукавом, вона подивилася на вулицю. Вдалині виднілася центральна площа, навколо гуляли групи туристів, закохані парочки та компанії веселих дітлахів. Звична вечірня метушня міста дала відчути безпеку.

Майя пішла до Рубінового бульвару. Тепер, коли вона трохи заспокоїлася, треба було все як слід обміркувати.

Не хотілося визнавати, але Маскарон знав, про що говорив: у батька велика влада в Академії, але за її межами він воїн, який виконує накази вищої влади. А значить, якщо стане відомо, що її коронували, то незрозуміло, як начальство батька з нею вчинить. Та й із самим батьком як вчинить теж невідомо.

Другий тривожний факт: тепер вартові знають про її шрами над серцем. Гарного мало, але заспокоює те, що їй лише потрібно уникати глибоких декольте і ніхто нічого не побачить. Батько, схоже, не пам'ятав про шрами, отже, про неї, як і раніше, ніхто не знає.

Тоді залишається тільки одна й та сама проблема: як розірвати договір з Маскароном? Він за одну ніч перевернув все її життя, хто знає, що він утне на другу і третю? Ні, вона більше не хоче грати в цю безглузду і небезпечну гру!

Повіяв прохолодний вітер, і Майя сильніше закуталася в накидку. На місто спускалися сутінки. У відбитті вітрини з кухонним посудом вона побачила вартового. Він йшов за нею, тримаючись на відстані. По рукавичках Майя одразу впізнала одного з тих, з ким їхала поруч у кареті мага Ковена.

Її переслідувала людина пана Моргана! Але навіщо? Невже той сказав стежити за нею? Не міг він дізнатися, кого коронували, він точно не в курсі про її шрами. Але раптом здогадався, коли під час першої зустрічі зрозумів, що вона знає Маскарона, і тепер вирішив перевірити здогадку.

Майя намагалася тримати нормальний темп і не видавати, що помітила переслідувача. Вона завзято розглядала вулицю, думаючи, як зняти хвіст. Але тут промайнула думка: якщо вартового послав Морган, а батько залишився з ним, чи не означає це, що батька схопили? Тоді втечу доведеться відкласти, їй потрібно все самій з'ясувати.

Дівчина стиснула зуби, змінюючи в голові план. Вона засунула руку в сумку і намацала шнур. Озирнулася, щоб переслідувач зрозумів, що вона його помітила. І завернула в перший провулок.

Вартовий прискорив крок і завернув у провулок за нею. Пройшовши вглиб, він різко спинився, не зумівши відірвати ніг від землі, і глянув униз. Біля черевиків лежав широкий ґудзик із виведеним магічним колом. А від нього розходилися нитки, що обплели його ноги.

Майя вийшла з-за рогу позаду вартового і швидко приклала вістря чорнильної ручки до його шиї, адже від магії його швидше за все захищає плащ. І знову подумки подякувала батькові, який передбачливо дав їй парочку зачарованих ґудзиків для самооборони.

– Навіщо ти стежиш за мною? – тихо, але твердо спитала вона.

– Звичка, – відповіли їй. Майя завмерла, не повіривши своїм вухам. Вартовий зняв каптур, і вона побачила темно-червону потилицю. На неї обернулися сині очі, що блиснули в темряві. – Нічого не хочеш мені розповісти, декольтішко?