Розділ 9. Тривога

Дивлячись на двері дирекції, Майя тупцювала на місці і все прокручувала в голові діалог з батьком. Як кажуть, головне не сама подія, а як її презентувати. Значить, їй просто треба порадувати батька новиною, що йому більше не потрібно далеко бігати за Темним Князем...

– І знову добрий день, леді Майя. – Дівчина здригнулася і розвернулася на декана лікарів. – Ви сьогодні на моєму уроці були якоюсь розсіяною, – зауважив учитель.

– Вибачте, професоре Білозор, – зніяковіла Майя.

За вихідний, що залишився, вона так не змогла зв'язатися з батьком. Та й домашні завдання не зробила. Маскарон явно сміявся, говорячи їй про уроки. Хто за них взагалі в такій ситуації сяде?!

– У вас щось трапилося? – спитав учитель.

Відчувши пильний погляд крізь чорні окуляри, Майя опустила очі. Якщо вона розповість професору Білозору, чи допоможе він їй поговорити з батьком? І хоч Майє часом важко зрозуміти мотиви декана, він поки що не зраджував жодних її таємниць. А знав їх явно більше, ніж йому належить. Втім, ще не ясно, чи здатна вона комусь розповісти про ніч з Маскароном, адже про договір з ним вона й пікнути не може.

– Просто дещо трапилося, і я не знаю, як це сказати батькові, – видихнула Майя. – Цього не мало статися. Не зараз.

Кілька секунд вчитель дивився на неї, а потім вигукнув:

– Святі древа, він таки це зробив!

Дівчина здригнулася і підняла очі на вчителя.

– Ви зрозуміли? – здивувалася вона, і побачивши затяті кивки вчителя, розгубилася. – Але як? Це що так очевидно?! – Вона провела рукою по голові: вранці вінця точно не було, та й зараз теж.

– Звичайно, я здогадувався, що таке може статися, – пирхнув лікар. – Хто я по-вашому?

Майя навіть рота відкрила, вражена проникливістю професора.

– О, леді Майя, не переживайте! Я підтримаю вас і допоможу, чим зможу, – взяв її руку декан і накрив долонею.

– Правда? – Видихнула дівчина. – Я так рада. Не знала, що після цього про мене почнуть думати... Все сталося так несподівано!

– Не мучте себе. Ви зрозумієте, що це дуже непогано. Навпаки, це диво! Дарунок небес, хай і спочатку здається кінцем світу!

– Правда? – здивувалася Майя. – Ніколи б не подумала.

– О, так! Адже діти – це квіти життя.

Повисла пауза. Майя плескала очима на вчителя, поки той натхненно їй посміхався.

– Ви про що? – Насторожено запитала вона.

– Про поповнення у вашій родині, звичайно! Ельдар буває бовдуром. От і зараз невчасно втік. Але тепер у вашого батька є привід не рубити йому голову, – засяяв декан, але одразу напружився. – Ну, або навпаки...

Майя знову кліпнула очима, а потім вирвала долоню з рук вчителя.

– Та ви що?! Я взагалі не про це! – Вона відійшла, відчуваючи, як все обличчя горить. – Це зовсім не стосується Ельдара! Ми ж не ... – Майя запнулася і відвела погляд. – Він тут ні до чого!

– Так? – здивувався декан і дещо знітився. – Ех, а я вже зрадів.

– І що тут радісного?

– Не хотілося б, щоб рід Яхонтів Червоних обірвався, – зітхнув учитель. – Як на мене, то Ельдару б за дівчатами так бігати, як за Маскароном. Якщо йому настільки важливий обов'язок перед сім'єю, то подбав би про його продовження. Це набагато корисніше і врешті-решт набагато приємніше, – хмикнув декан.

Майя зміряла вчителя стриманим поглядом. І раптом закрався черв'ячок підозри: чи не тому професор Білозор з самого початку не втручався в те, що відбувалося між нею та Ельдаром?

– Так чим можу допомогти з професором Семирозом? – запитав чоловік. – Знаєте, ви вже допомогли, далі я сама, – заперечила дівчина.

Декан, все ще явно засмучений, побажав їй гарного дня і пішов. Майя відчинила двері дирекції, розмова з батьком її вже не так лякала. Їй тільки що добре показали, що це не найскладніша розмова, яка могла відбутися.

Побачивши її, Ріна привітала дівчину й одразу повідомила, що ректора зараз на місці немає.

– Взагалі жодних новин? – напружено запитала Майя, дізнавшись, що з ночі коронації батько не виходив на зв'язок із секретарем.

– Ні, ніяких, – похитала головою Ріна. – Можливо пан Касс знає про це більше, але професор Семироз зв'язувався з ним завжди самостійно через комунікативний кристал у його кабінеті.

Вийшовши з дирекції, Майя швидко пішла до виходу. Від батька немає звісток цілих два дні. Що, коли він пробрався на коронацію? Що, як побачив її? Чи ще гірше, що коли його спіймали? Вона бачила той жах, що виробляли поплічники мороку на нічному бенкеті. Вони святкували як звірі. Як звірі, вони й розправляються зі своїми ворогами.

Невідомо звідки на шляху з'явилася Лаура. Побачивши Майю, вона примружилася і діловито стиснула пухкі губки.

– Мені не до тебе, Кламоріс, – застерегла Майя. Вона майже обійшла однокурсницю, коли почула тихий голос:

– Прошу, постривай. Будь ласка.

Майя різко встала. Їй не почулося, Кламоріс її попросила? Вона повернула голову на красуню, яка пильно дивилася на неї. Потім багатійка схилилася перед нею в низькому реверансі. Майя від того позадкувала, як від прокляття. Коли дівчина підняла на неї очі, вона раптом зрозуміла, що зовсім недавно бачила ці ж очі в сльозах під маскою лисиці.

 – Це не займе багато часу, Ваша Темність.